Справа №490/4008/15-к 24.03.2016
Провадження № 11-кп/784/237/16 Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ч.3 ст.368 КК України Доповідач апеляційного суду: ОСОБА_2
24 березня 2016 року м. Миколаїв
Апеляційний суд Миколаївської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №42015150000000072 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 грудня 2015 року, яким ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Яковлівка, Артемівського району Донецької області, громадянина України, раніше не судимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1
-засуджено за ч.3 ст. 368 КК України.
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_7
захисник ОСОБА_8 .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 грудня 2015 року змінити, доповнивши його у резолютивній частині щодо початку строку відбування покарання, тобто з моменту його затримання 05.03.2015 року та зарахувати строк попереднього ув'язнення у строк призначеного йому покарання, відповідно до абз.1 ч.5 ст.72 КК України з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Вироком суду, затверджено угоду про визнання винуватості від 20.11.2015 року, укладену між прокурором прокуратури Миколаївської області ОСОБА_9 та обвинуваченим ОСОБА_6 , останнього визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України та призначено узгоджену сторонами міру покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 роки, з конфіскацією ? частини належного йому майна.
На підставі ст.54 КК України позбавлено ОСОБА_6 спеціального звання - «старший лейтенант міліції».
Узагальнені доводи апелянта.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 зазначає, що 29.12.2015 року під час судового засідання, він заявив клопотання про зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк призначеного йому покарання, відповідно до абз.1 ч.5 ст.72 КК України ( в редакції Закону України від 26.11.2015 року № 838-VIII), який на час винесення вироку складав 9 місяців 25 днів. Однак, суд у вироку нічого не зазначив з цього приводу.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 відповідно до ст.1 Закону України«Про міліцію», був посадовою особою - представником державної виконавчої влади, займав у Миколаївському РВ УМВС України в Миколаївській області посаду заступника начальника слідчого відділення, пов'язану з виконанням організаційно - розпорядчих і адміністративно - господарських функції, в силу чого був службовою особою і працівником правоохоронного органу.
Відповідно до примітки 2 ст.368 КК України, п.6 ч.2 ст.39 КПК України будучи наділеним повноваженнями слідчого, ОСОБА_6 був службовою особою, яка займає відповідальне становище.
18.02.2015р. слідчим відділом Миколаївського РВ УМВС України в Миколаївській області було розпочате кримінальне провадження №12015150260000172 за ч.1ст.286 КК України за фактом дорожньо - транспортної пригоди, внаслідок якої ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження.
ОСОБА_6 , як керівник органу досудового розслідування, 18.02.2015 року, близько 13год.30хв. реалізуючи свій умисел, направлений на отримання від власника трактора (учасника ДТП) - ОСОБА_11 неправомірної вигоди за прийняття у вказаному кримінальному провадженні рішень на користь останнього, знаходячись в автосалоні «Тойота центр Миколаїв» розташованому за адресою: м. Миколаїв, вул.Херсонське шосе, 109, запропонував ОСОБА_11 надати йому неправомірну вигоду в сумі 20000 грн. за прийняття рішення про закриття кримінального провадження за фактом вказаного ДТП. Від такої пропозиції ОСОБА_11 відмовився.
Далі Критьєв, реалізуючи умисел по створенню умов для одержання неправомірної вигоди, з погрозою вчинення дій з використанням наданої йому влади та службового становища, які спричинять шкідливі наслідки інтересам ОСОБА_11 , пред'явив останньому вимогу про надання йому неправомірної вигоди в сумі 50000 грн.
02.03.2015 року ОСОБА_11 звернувся до Управління служби безпеки Миколаївської області з заявою про вимагання у нього Критьєвим неправомірної вигоди.
05.03.2015 року близько 10.30 год. знаходячись у салоні автомобіля DAEWOO р.н. НОМЕР_1 , в районі будинку № 60 по вул. Адмірала Макарова у Миколаєві ОСОБА_6 одержав від ОСОБА_11 неправомірну вигоду у розмірі 50000 грн.
Дії Критьєва кваліфіковано як одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення та не вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дії з використанням наданої йому влади чи службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; пояснення захисника ОСОБА_8 на підтримку апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, суд вважає, що апеляція підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України, зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Однак зазначені вимоги закону судом першої інстанції при винесенні вироку не дотримано.
Вироком суду питання про початок строку відбування покарання та залік досудового тримання під вартою взагалі не вирішені.
Матеріали кримінального провадження містять ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 01.02.2016 року, винесену в порядку ст. 379 КПК України, якою визначено строк відбування покарання відносно ОСОБА_6 рахувати з 05 березня 2015 року, зарахувавши йому згідно ст.72 КК України в строк відбування покарання строк тримання під вартою.
Проте, вирішення питання про зарахування строку попереднього ув'язнення, яке не було вирішено при винесенні вироку, є поза межами застосування норми закону, якою передбачено виправлення описок і очевидних арифметичних помилок у судовому рішенні, тому вирішення цього питання таким шляхом є помилковим.
Таким чином апеляція обвинуваченого ОСОБА_6 є обґрунтованою.
На підставі ч.5 ст.72 КК України необхідно зарахувати ОСОБА_6 строк попереднього ув'язнення з 05.03.2015р. по 24.03.2016р. включно у строк відбуття призначеного вироком покарання у виді позбавлення волі із рахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 30.12.2015 року, ухвалений на підставі угоди про визнання винуватості від 20.11.2015 року, укладеної між прокурором прокуратури Миколаївської області ОСОБА_9 та обвинуваченим ОСОБА_6 залишити без змін.
Строк відбування покарання обчислювати з 05.03.2015р.
На підставі ч.5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_6 строк попереднього ув'язнення з 05.03.2015р. по 24.03.2016р. включно у строк відбуття призначеного вироком покарання у виді позбавлення волі із рахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той же строк з дня отримання ним копії ухвали.
Головуюча
Судді: