Березівський районний суд Одеської області
вул. Миру 17 м. Березівка Березівський район Одеська область Україна 67300
23.03.2016
Справа № 494/76/15-к
23 березня 2016 року Березівський районний суд Одеської області
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши заяву прокурора Комінтернівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_5 ,
В провадження судді ОСОБА_1 в автоматизованому порядку розподілена вищевказана справа для вирішення питання щодо відводу судді ОСОБА_5 від участі в розгляді кримінального провадження за звинуваченням ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296, ч.1 ст.262 і ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_7 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 і ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_8 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України, ОСОБА_9 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України, ОСОБА_10 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України та ОСОБА_11 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України.
Заслухавши сторони кримінального провадження, які наполягають на відведенні судді ОСОБА_5 , мотивуючи тим, що відносно нього у них склалася недовіра, оскільки він здійснював процесуальні питання під час підготовчого судового засідання, а саме знайомився з усіма доказами, що є у справі, та повертав обвинувальний акт у зв'язку з недостатнім викладенням фактичних обставин вчинених вказаними особами кримінальних правопорушень та необґрунтованістю формулювання обвинувачень відносно них, та дослідивши матеріали провадження, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.80 КПК України у разі заявлення відводу судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений в порядку, встановленому ч.3 ст.35 КПК України, з винесенням відповідно до ч.3 ст.81 КПК України вмотивованої ухвали.
Відповідно до ч.5 ст.80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим, тобто таким, що повинен містити вказівки на обставини, що зумовлюють його наявність.
Вимога мотивування відводу означає, що особа, яка його заявила, повинна викласти відомі їй обставини, з якими безпосередньо вона пов'язує необхідність усунення судді від участі в судовому провадженні, з наданням належного й достатнього обґрунтування, згідно положень ст.ст.75,76 КПК України.
Як убачається з матеріалів провадження, вироком Березівського районного суду Одеської області від 25.03.2015 року ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 визнані винними та засуджені за вищезазначеними статтями КК України.
9.06.2015 року ухвалою апеляційного суду Одеського області вказаний вирок скасовано та призначено новий розгляд в іншому складі суду з підготовчого судового засідання.
2.07.2015 року вказане кримінальне провадження у 4 томах після його перегляду апеляційним судом Одеської області повернуто до Березівського районного суду Одеської області разом з матеріалами кримінального провадження №12014160260000349, що є доказами у справі, та розподілено судді ОСОБА_5 , який, ознайомившись зі всіма доказами у справі, у підготовчому судовому засіданні виніс ухвалу про повернення обвинувального акту вказаного кримінального провадження прокурору для усунення недоліків, яка апеляційним судом змінена та доповнена іншими підставами для повернення обвинувального акту прокурору.
Вирішуючи питання щодо заявленого відводу судді та висловленої з урахуванням викладених обставин сторонами кримінального провадження недовіри відносно судді ОСОБА_5 , суд вважає, що повернення обвинувального акту прокурору вже сформувало у судді ОСОБА_5 свою особисту думку та принципову позицію щодо вирішення даної справи, а тому зазначені обставини унеможливлюють його участь у судовому розгляді кримінального провадження за звинуваченням вказаних осіб, можуть ставити під сумнів його неупередженість та й об'єктивність при розгляді кримінального провадження або вплинути й призвести до прийняття упередженого рішення у справі.
Відповідно до положень п.4 ст.75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Статтею 7 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати об'єктивний та суб'єктивний аспекти.
Зокрема, у справі «Могенса Гаусшильдта проти Данії» від 29 квітня 1989 року зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6, має визначатися за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді в даній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні ґарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (див., серед інших прецедентів, рішення у справі Де Куббера (De Cubber) від 26 жовтня 1984 року, серія A, № 86, с.13-14, п.24). Кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримiнального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий i вiдкритий розгляд безстороннiм судом. Підсудний має право йти на судовий процес із достатньою впевненістю в безсторонності суду, який вирішує його справу. Будь-який розсудливий спостерігач зауважить, що суддя суду першої інстанції, який уже виконував контролювальну роль, може викликати у підсудного лише побоювання і ніяковість. Згідно з об'єктивним критерієм, необхідно встановити, чи існують, якщо зовсім не брати до уваги особисту поведінку судді, легко з'ясовувані факти, які можуть ставити під сумнів його безсторонність. Найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості і передусім, у разі кримінального провадження, в обвинуваченого. Отже, будь-який суддя, щодо безсторонності якого є законні підстави для побоювань, повинен дати відвід (див., mutatis mutandis, згадане вище рішення у справі Де Куббера, серія A, № 86, с.14, п.26). Це означає, що при з'ясуванні в даній справі питання про те, чи існують законні підстави для побоювання щодо відсутності безсторонності у певного судді, позиція обвинуваченого має важливе значення (див. рішення у справі П'єрсака (Piersack) від 1 жовтня 1982 року, серія А, № 53, с.16, п.31). У цій справі побоювання щодо відсутності безсторонності були викликані тим фактом, що суддя міського суду, який головував на судовому розгляді справи, та судді Високого суду, які згодом взяли участь у вирішенні справи в апеляційному провадженні, вже займалися цією справою ще на попередньому етапі провадження і прийняли кілька рішень відносно обвинуваченого, така ситуація може спричинити побоювання обвинуваченого, що суддя не є безстороннім, і ці побоювання можна зрозуміти. Отже, на думку Суду, за обставин цієї справи безсторонність згаданих судових установ може видатися сумнівною і побоювання заявника з цього приводу можуть вважатися об'єктивно виправданими. Таким чином, Суд дійшов висновку, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.
За таких обставин суд вважає, що заяву сторони обвинувачення про відвід судді ОСОБА_5 з посиланням на вищенаведене слід вважати обґрунтованою
Відповідно до ч.2 ст.82 КПК України у разі задоволення заяви про відвід (самовідвід) судді, який здійснює судове провадження одноособово, справа розглядається в тому суді іншим суддею.
Керуючись ст.ст.75,81,82 КПК України,
Відвести суддю ОСОБА_5 від участі в розгляді кримінального провадження за звинуваченням ОСОБА_6 за ч.4 ст.296, ч.1 ст.262 і ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_7 - за ч.4 ст.296 і ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_8 - за ч.2 ст.296 КК України, ОСОБА_9 - за ч.2 ст.296 КК України, ОСОБА_10 - за ч.2 ст.296 КК України та ОСОБА_11 - за ч.2 ст.296 КК України.
Кримінальне провадження передати до канцелярії суду для вирішення питання щодо автоматизованого розподілу іншому судді.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: