Справа №487/9091/15-к 24.03.2016
Провадження № 11-кп/784/236/16 Головуюча у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ч.2 ст.186 КК України Доповідач апеляційного суду: ОСОБА_2
24 березня 2016 року м. Миколаїв
Апеляційний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12015150030004685 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 січня 2016 року, яким:
- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, громадянина України, який зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 :
- визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_7 .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги обвинуваченого.
Просить змінити вирок у частині обчислення строку відбуття покарання.
Короткий зміст рішення суду 1-й інстанції.
ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання частково приєднано не відбуте покарання за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08.06.2015 р. та остаточно призначено до відбуття 4 роки 1 місяць позбавлення волі.
Постановлено стягнути з обвинуваченого на користь потерпілої ОСОБА_8 відшкодування завданої майнової шкоди у розмірі 5438 грн. 60 коп.
Узагальнені доводи апеляційної скарги обвинуваченого.
Вказує, що фактично він утримується під вартою з моменту затримання 08.06.2015 р., проте у вироку суд зазначив відрахування відбутого строку покарання лише, починаючи з 14.01.2016 р.
Встановлені судом 1-ї інстанції обставини.
ОСОБА_6 визнано винним у тому, що наприкінці червня 2015 року, знаходячись біля будинку АДРЕСА_2 , реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, прослідував за ОСОБА_8 у під'їзд № 2 будинку АДРЕСА_2 , де, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та маючи можливість передбачити його суспільно-небезпечні наслідки, шляхом ривка заволодів її майном, а саме: золотим ланцюжком вагою 11,86 гр., вартістю 5438 грн. 60 коп., після чого, утримуючи викрадене майно при собі, з місця скоєння злочину зник.
Вчинене обвинуваченим кваліфіковане судом за ч.2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення оскаржуваного вироку без зміни, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи скарги в її межах, дослідивши надану апеляційному суду довідку, апеляційний суд дійшов наступного.
Обставини провадження, доведеність вини, кваліфікація скоєного ОСОБА_6 , вид та строк призначеного йому покарання в апеляційній скарзі не оспорюються, внаслідок чого, відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, апеляційним судом не перевірялись.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження, 08.06.2015 р. вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_6 був засуджений за ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ст.70 КК України на 4 роки позбавлення волі.
Цим же вироком визначено строк відбування покарання засудженому обчислювати з моменту його затримання.
Оскаржуваним вироком у цьому кримінальному провадженні від 14.01.2016 р., ОСОБА_6 засуджено за ч.2 ст.186 КК України 4 роки позбавлення волі та до призначеного покарання, за сукупністю вироків, приєднано частково не відбуте покарання за вироком від 08.06.2015 р. і остаточно призначено до відбуття - 4 роки 1 місяць позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання постановлено рахувати з 14.01.2016 р.
Як видно із Реєстру матеріалів досудового розслідування до обвинувального акту, запобіжний захід відносно ОСОБА_6 досудовим слідством, як і надалі судом, у чинному провадженні не обирався.
За змістом обвинувального акту, на час його складання прокурором 27.11.2015 р., ОСОБА_6 відбував покарання в Ольшанській ВК № 53.
Згідно довідки, наданої прокурором апеляційному суду, за попереднім вироком засуджений відбуває покарання, починаючи з 7 серпня 2015 року (тобто з моменту затримання).
За такого, за попереднім вироком від 06.02.2015 р. до постановлення вироку від 14.01.2016 р. ОСОБА_6 фактично відбув 5 місяців 7 днів з призначених йому до відбуття 4 років позбавлення волі.
З не відбутого за цим вироком покарання суд, за сукупністю вироків (ст.71 КК України) до покарання за оскаржуваним вироком приєднав лише 1 місяць позбавлення волі, що значно менше його невідбутої частини.
Тому, зарахування відбутого покарання при постановлені нового вироку, який оскаржується обвинуваченим, суперечить засадам ст.71 КК України.
Зважаючи на викладене, суд 1-ї інстанції належним чином визначив строк відбуття покарання засудженим, починаючи з 14 січня 2016 року, внаслідок чого постановлений відносно ОСОБА_6 вирок має бути залишено без зміни, а скаргу засудженого - без задоволення.
Керуючись ст.ст.405,407,424,426,532 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 січня 2016 року у відношенні ОСОБА_6 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченими ОСОБА_6 - у той же строк з дня отримання копії судового рішення.
Головуючий
Судді: