справа № 488/4806/15-к
провадження № 1-кп/488/92/16
16.03.2016 року Корабельний районний суд міста Миколаєва
у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015150050002348, по обвинуваченню
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Архангельської області Росія, громадянина Російської Федерації, росіянина, з середньою освітою, працюючого за усною домовленістю, неодруженого, без визначеного місця проживання, раніше судимого:
-05.03.2008 року Харківським районним судом Харківської області за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі; 10.09.2009 року звільненого умовно-достроково на 11 місяців 8 днів;
-28.06.2011 року Ленінським районним судом м.Миколаєва за ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням ст.. 71 КК України до 2 років 3 місяців позбавлення волі; звільненого 25.04.2014 року умовно-достроково на 4 місяці 7 днів;
-у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України,
29.08.2015 року близько 00 годин 30 хвилин обвинувачений ОСОБА_5 разом із невстановленою в період досудового слідства особою, вступив в злочину змову направлену на незаконне заволодіння чужим майном. З цією метою останні зайшли через відчинену калитку на територію домоволодіння АДРЕСА_1 , з відкіля таємно викрали металеву ванну, об'ємом 200 л, вартістю 1870 гривень, що належить потерпілій ОСОБА_6 ..
Однак, довести свій злочинний намір до кінця та розпорядитися викраденим на свій розсуд обвинувачений з названою особою не встигли, оскільки були затримані мешканцями будинку ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ..
У судовому засіданні обвинувачений вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав повністю, щиро покаявся та показав, що дійсно 29.08.2015 року близько 00 годин 30 хвилин при вищезазначених обставинах він разом із своїм знайомим намагалися таємно викрасти металеву ванну з території домоволодіння АДРЕСА_1 , але свій намір не змогли до вести до кінця, оскільки були затриманні невідомими особами.
Аналогічні показання обвинуваченім були дані під час проведення слідчого експерименту , що відображено у відповідному протоколі від 30.09.2015 року.
Крім показань обвинуваченого винуватість останнього у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується іншими дослідженими судом доказами.
Відповідно даних протоколу огляду місця події від 29.08.2015 року, від час огляду території домоволодіння АДРЕСА_1 , та поблизу розташованої території була виявлена металева ванна, від якою до території названого домоволодіння ведуть сліди волочіння.
Згідно постанови від 29.08.2015 року, названа ванна визнана речовим доказом по кримінальному провадженню, та передана на зберігання потерпілій ОСОБА_6 ..
Враховуючи те, що сторони кримінального провадження не оспорюють обставини вчинення злочину та судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст.. 349 КПК України, провів судовий розгляд кримінального провадження щодо даних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів, обмежившись лише допитом обвинуваченого та дослідженням письмових доказів, що містяться у матеріалах кримінального провадження.
Аналізуючи досліджені докази у їх сукупності, суд приходить до переконання про винуватість ОСОБА_5 у закінченому замаху на таємне викрадення майна ( крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб. Вказані дії обвинуваченого кваліфікуються судом за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.
Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує, що злочин, вчинений обвинуваченим відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, є незакінченим, що істотно знижує ступінь його суспільної небезпеки; та дані про особу, а саме: те, що обвинувачений раніше судимий за вчинення аналогічних злочинів, негативно характеризується за місцем останнього проживання, не має постійного місця проживання та місця роботи, а також суд враховує відсутність матеріальної шкоди на час розгляду справи у зв'язку з поверненням викраденого майна.
В якості обставин, що пом'якшують покарання, суд враховує визнання вини обвинуваченим, щире каяття останнього у вчиненому ним злочині.
За такого, враховуючи обставини справи, особу обвинуваченого, що останній 25.04.2014 року звільнився з місць позбавлення волі, але не став на шлях виправлення, суд приходить до переконання про необхідність призначення обвинуваченому покарання пов'язаного з позбавленням волі у виді арешту.
Питання про речові докази суд вирішує у відповідності до положень, визначених ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст.370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 2 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді арешту на строк 3 місяці.
Початок відбування ОСОБА_5 покарання обчислювати з дня його фактичного виконання.
Речові докази по провадженню: металеву ванну, що належить потерпілій ОСОБА_6 та передана на її зберігання - залишити в розпорядженні останньої.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Миколаївської області через Корабельний районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення , з особливостями, передбаченими ч. 1, ч. 2 ст. 394 КПК України.
Суддя ОСОБА_1