19.05.2011
Справа № 2-а-4478/2011 р.
19 травня 2011 р. о 16 годині 30 хвилин суддя Ленінського районного суду м. Миколаєва Рум'янцева Н.О., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення грошової компенсації за не отримане речове майно,
10.03.2011р. позивач звернувся до суду з позовом до В/ч3039. Просив визнати протиправною відмову відповідача щодо виплати грошової компенсації за не отримане речове майно. Просив стягнути з відповідача грошову компенсацію у сумі 6373,53грн. та судові втрати по справі.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив дійсну військову службу у В/ч3039 з 19.03.1996року по 30.09.2009р. на посаді начальника служби радіаційного, хімічного та біологічного захисту у військовому званні «майор». Наказом №197 від 30.09.2009року звільнений в запас. При звільненні не отримав грошову компенсацію за невидане йому речове майно, що передбачено ст.9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Відповідно до вимог частини 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року, військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
А також визначено, що порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів.
На виконання вимог вказаного Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову Кабінету міністрів України «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час» N 1444 від 28.10.2004року.
Законом України “Про деякі заходи, щодо економії бюджетних коштів” від 17.02.2000р. № 1459-ІІІ, дію ч. 2 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна призупинено. Закон набув чинності з 11 березня 2000 року.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі, залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас, Конституційним Судом України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 03.10.1997р. № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначено: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та Рішення Конституційного Суду України, пріоритетними в даному випадку є положення Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів".
Таким чином, оскільки після 2000року виплата грошової компенсації замість недотриманого речового майна діючим законодавством не передбачалась, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 7-12, 86, 159, 161-163 КАС України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення грошової компенсації за не отримане речове майно - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.
Суддя Ленінського районного суду
м. Миколаєва Н.О. Рум'янцева