01.08.2011
Справа № 2-а-4592/2011 року
01.08.2011 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва в складі :
головуючого по справі судді - Рум'янцевої Н.О.,
при секретарі судового засідання - Ляшик С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва про визнання дій протиправними, поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду, стягнення та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни,
01.10.2008року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання дій протиправними, поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду, стягнення та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період часу з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року в сумі 2733грн. 30 коп.
В судове засідання позивачка не з'явилась.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином.
Вивчивши матеріали справи, - суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню частково, так як відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за № 2195 - VI від 18 листопада 2004 року позивачка є дитиною війни з тих підстав, що станом на 02 вересня 1945 року вона не досягла вісімнадцятирічного віку, тобто на неї розповсюджуються норми вказаного Закону.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» N 2195-IV від 18.11.2004р. дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Дію вище вказаної ст.6 Закону було зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005 року «Про Державний бюджет на 2006 рік» та відновлено з 02.04.2006 року відповідно до Закону України від 19.01.2006 року « Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік», у зв'язку з виключенням пункту 17 статті 77 Закону України від 20.12.2005 року «Про Державний бюджет на 2006 рік». Новою редакцією цього ж Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону від 18 листопада 2004року, запроваджуються у 2006році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом міністрів України з погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Протягом 2006року не приймалось рішення на виконання вимог ст.110 Закону України від 20 грудня 2005року «Про державний бюджет України на 2006рік».
Отже пільги для дітей війни, передбачені ст.6 Закону від 18 листопада 2004року, безпосередньо у 2006році запровадженні не були.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік було зупинено з урахуванням ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якою було обмежено коло суб'єктів підвищення пенсії, а також встановлено інші його розміри.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 р. № 6-рп/2007 п.12 ст. 71 і ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», визнані неконституційними, а тому підстав для їх застосування судом при вирішенні даного позову немає.
Відповідно, вище викладеного суд враховує, що дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» призупинялася та неодноразово визнавалося зупинення таким, що не відповідає Конституції України /є неконституційним/, а саме у 2007 році з 9 липня 2007 року з дня ухвалення рішення КС України.
Також компенсації, пільги і гарантії, права на які передбачені чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня (ст.48 Конституції України) та не може бути обмежене, тому строк позовної давності не поширюється на соціальні виплати.
Отже, суд вважає, що строк для звернення до суду позивачем був пропущений з поважних причин, а тому вважає необхідним його поновити та розглянути позов по суті за весь період заявлених вимог.
Необхідно зазначити, що суд не наділений правом на призначення та визначення розміру належних виплат замість суб'єкту владних повноважень, ці дії відносяться до виключної компетенції суб'єкту владних повноважень - відповідача, а так відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача конкретно визначеної суми.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 7-12, 71,76,86,159,163,167,256 КАС України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва про визнання дій протиправними, нарахування та виплату недоплаченої як «Дитині війни» щомісячної державної соціальної допомоги за період з 2006р. по 2007р. - задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва здійснити перерахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком встановленої у відповідності до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на момент виплати.
В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя Ленінського районного суду
м. Миколаєва Н.О. Рум'янцева