21.03.2016
Справа № 127/2986/16-а
Провадження 2-а/127/155/16
21 березня 2016 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Іщук Т.П.,
при секретарі Коваленко Д.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Вінницької міської ради, Комунального підприємства Вінницької міської ради «Муніципальна поліція» про визнання дій щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення протиправними, скасування постанови адміністративної комісії № 1393 від 25 грудня 2015 року,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Вінницької міської ради, КП ВМР «Муніципальна поліція» про визнання дій щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення протиправними, скасування постанови адміністративної комісії № 1393 від 25 грудня 2015 року. Позовні вимоги мотивувала тим, що зазначеною постановою, яку вважає незаконною та безпідставною, на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1360,00 грн. за правопорушення передбачене ст. 152 КУпАП, який є непомірним. Позивачка зазначає про те, що протокол про адміністративне правопорушення відносно неї складено представниками КП ВМР «Муніципальна поліція», натомість адміністративний протокол за ст. 152 КУпАП мають право складати посадові особи органів внутрішніх справ (Національної поліції), а тому такі дії вважає протиправними. Крім того, вказує на те, що в порушення вимог ч.2 ст. 254 КУпАП їй не вручено екземпляр протоколу про адміністративне правопорушення та в порушення вимог ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглянута без її присутності, при цьому повідомлень про час та місце розгляду справи позивачці не надходило. ОСОБА_1 оскаржила постанову від 25 грудня 2015 року до Вінницької міської ради, однак отримала відмову. За наведеного просить визнати дії Комунального підприємства Вінницької міської ради «Муніципальна поліція» щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення протиправними, визнати протиправною та скасувати постанову адміністративної комісії № 1393 від 25 грудня 2015 року.
Позивачка та її представник в судовому засіданні позов підтримали, за викладених у позовній заяві обставин, та просили його задовольнити. При цьому, ОСОБА_1 вказувала на непомірно великий розмір накладеного на неї штрафу, хоча зазначала, що вкинула у вогонь лише невеликий оберемок гілля ялинки.
Представник відповідача КП ВМР «Муніципальна поліція» заперечував щодо задоволення позову, відмічаючи, що працівники відповідача діяли в межах повноважень. Протокол складався за участі свідків, в присутності позивача, яка відмовилася від його підписання та отримання, а факт правопорушення зафіксований на фото та відеозйомці, в тому числі і про повідомлення позивачки про його розгляд на засіданні адмінкомісії.
Представник відповідача Адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Вінницької міської ради також заперечував щодо задоволення позову, вказуючи, що комісія належним чином повідомляла позивачку про дату та час засідання, розглянула справу на наявних доказах, позивачка не з'явилася на засідання комісії та не надала докази щодо свого матеріального стану, а тому комісія як колегіальний орган з урахування часу та кількості повідомлень, направлених на адресу позивачки, постановила в межах санкції статті накласти максимальний штраф.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін по справі, оцінивши докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає частково задоволенню.
Судом встановлено, що відповідно до постанови адміністративної комісії при виконавчому комітеті Вінницької міської ради від 25 грудня 2015 року №1393 при розгляді протоколу ОМ № 001672 від 04 листопада 2015 року, що надійшов з КП ВМР «Муніципальна поліція» складеного відносно ОСОБА_1 встановлено, що остання усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, умисно на території загального користування, біля присадибної ділянки АДРЕСА_1, спалювала відходи рослинного походження (гілля ялинки), забруднюючи атмосферне повітря, чим вчинила правопорушення передбачене ст. 152 КУпАП, а саме п. 6.13.1 Правил благоустрою м. Вінниця. За результатами розгляду матеріалів адміністративної справи за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1360,00 грн. (а. с. 3).
ОСОБА_1 29 грудня 2015 року звернулась із заявою до міського голови м. Вінниці з приводу скасування постанови від 25 грудня 2015 року, відповідно до якого відмічала про те, що їй не було відомо про заборону спалу гілок, вона спалила лише невеликий оберемок, відмічала, що на засідання комісії не з'явилася, так як її не було дома та просила скасувати постанову, якою накладений непомірно великий для пенсіонерки штраф (а. с. 4). Виконавчий комітет листом від 21 січня 2016 року за № Л-01-131194/1-00-10 повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для скасування постанови від 25 грудня 2015 року (а. с. 5-6).
Згідно ст.ст. 11, 71 КАС України розгляд справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін, вільності та свободи у поданні суду доказів в обґрунтування свої вимог та заперечень та доведенні перед судом в їх переконливості; однак, у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доведення правомірності таких дій (бездіяльності) та рішень покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 152 КУпАП, порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Правила благоустрою території м. Вінниці, затверджені рішенням Вінницької міської ради від 01 березня 2011 року № 104. Відповідно до п. 6.13.1 Правил, на об'єктах благоустрою забороняються, зокрема і спалювати будь-які відходи промислового, побутового або природного походження, траву, гілля, деревину, листя тощо.
Позивачка, звертаючись до суду, вказує на неправомірність дій відповідача КП ВМР «Муніципальна поліція» по складанню протоколу, як неповноважного органу, та відсутність самого складу правопорушення.
Суд звертає увагу на те, що позивачем визначено предмет оскарження - дії посадових осіб КП ВМР «Муніципальна поліція» по складанню протоколу про адміністративне правопорушення. При цьому, суд відмічає, що протокол про адміністративне правопорушення, в розумінні ст.251 КУпАП є доказом по справі про адміністративне правопорушення, який підлягає оцінці при розгляді питання щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Правові наслідки для позивача складають не самі по собі дії посадових осіб КП ВМР «Муніципальна поліція» по складанню протоколу, а постанова адміністративної комісії. Крім того, а ні КУпАП, а ні КАС України не передбачає можливості і не встановлює порядок оскарження дій саме по складанню протоколів про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, суд зауважує, що ст.255 КУпАП передбачено право на складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.152 КУпАП, посадовими особами, уповноваженими на те виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад.
Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 14.07.2011 року №1726 з доповненнями, внесеними рішенням виконкому Вінницької міської ради від 12.09.2013 року №1988, посадові особи комунального підприємства ВМР «Муніципальна поліція» уповноважені на складання таких протоколів.
Враховуючи викладене, позовна заява в цій частині задоволенню не підлягає.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправною постанови від 25 грудня 2015 року №1393 та її скасування, суд зазначає наступне.
Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Реалізуючи свої повноваження в даній сфері, суб'єкти владних повноважень повинні діяти добросовісно та на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст.268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
На вимогу положень ст. 277-2, 278 КУпАП при підготовці до розгляду справ про адмінправопорушення вповноважений на те орган (посадова особа) зобов'язаний, зокрема, перевірити правильність складеного протоколу про адміністративне правопорушення, наявність необхідних доказів та матеріалів для об'єктивного вирішення справи, а також, чи повідомлено особу, яка притягається по справі до адмінправопорушення про час, місце, дату розгляду справи.
З пояснень позивачки вбачається, що вона не отримувала повідомлень про засідання адміністративної комісії, в тому числі і коли була прийнята оскаржувана постанова, про вказане зазначає позивачка і своєму зверненні від 29.12.2015 року (а.с.4), а відтак була позбавлена можливості надати свої пояснення (заперечення) з приводу обставин, викладених у спірному процесуальному документі, що у свою чергу є грубим порушенням прав та інтересів останньої. При цьому, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів щодо спростування цих тверджень. Копії супровідних листів-повідомлень, на які посилається відповідач, без доказів їх направлення та вручення, не свідчить про належність такого повідомлення
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, факт вчинення позивачкою адміністративного правопорушення доводиться матеріалами справи, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення від 04.11.2015 року, складеним за участю свідків, матеріалами фотофіксації, актом обстеження місця порушення законодавства у сфері благоустрою від 04.11.2015 року, тощо. Посилання позивачки та її представника про недоведеність наявності в її діях складу адміністративного правопорушення спростовується матеріалами справи та оцінюється судом як спосіб захисту. При цьому суд також звертає увагу на звернення ОСОБА_1 від 29.12.2015 року, відповідно до якого особа визнає факт спалювання нею гілок ялинки в невеликій кількості.
Разом з тим, оскаржувана постанова не відповідає загальним правилам накладення адміністративних стягнень, які конкретизують і поглиблюють конституційний принцип законності, гуманізму, індивідуалізації адміністративної відповідальності, закріплених в гл.ІУ КУпАП.
Відповідно до ст.33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Наразі оскаржувана постанова не містить даних щодо врахування вказаного при прийняті рішення та обґрунтованості накладення штрафу саме в максимальному розмірі, що в цілому нівелює мету адміністративного стягнення як такого, яке застосовується з метою виховання особи та запобігання вчинення нових правопорушень. При цьому слід відмітити, що ОСОБА_1 є особою похилого віку, пенсіонеркою, до адміністративної відповідальності раніше не притягувалася та вказані дані містяться в матеріалах справи. Щодо посилання представника відповідача, що особа не надала відповідних доказів, то дане твердження суперечить основним принципам адміністративного провадження та свідчить про перекладення обов'язку на саму особу, хоча з'ясування та врахування вказаного є обов'язком органу, який розглядає справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов в цій частині підлягає задоволенню, а постанова в справі про адміністативне правопорушення № 1393 від 25 грудня 2015 року скасуванню з наведених вище підстав.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 245, 268, 278, 280, 289, 292, 293 КУпАП, ст. ст. 7, 17, 69, 71, 86, 122, 158-163, 171-2 КАС України, суд -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову в справі про адміністативне правопорушення № 1393 від 25 грудня 2015 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 152 КУпАП та накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1360,00 грн.
В решті вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови буде виготовлений у встановлений ч.3 ст.160 КАС України п'ятиденний строк.
Суддя: