Справа № 534/525/15-ц
№ 2/534/362/15
21 серпня 2015 року Комсомольський міський суд Полтавської області
в складі: головуючого судді при секретарі ОСОБА_1 ОСОБА_2
з участю: представників позивача ОСОБА_3
ОСОБА_4
відповідачаОСОБА_5
представника відповідачаОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Комсомольську справу за цивільним позовом Комунального житлово-експлуатаційного підприємства №5 м.Комсомольська до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до Комунального житлово-експлуатаційного підприємства №5 м.Комсомольська та Комсомольської міської ради Полтавської області про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,
У квітні 2015 року Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство №5 звернулось до суду із позовною заявою до ОСОБА_5 про стягнення відшкодування завданої шкоди в розмірі 14263 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що 04 лютого 2015 року в результаті обстеження квартири №90, розташованої в будинку №75 по вул.Добровольського в м.Комсомольську Полтавської області, де раніше проживала громадянка ОСОБА_7, було виявлено, що відповідачем ОСОБА_5 пошкоджено і викрадено обладнання та оздоблення квартири на загальну суму 14263 грн.
У липні 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до Комунального житлово-експлуатаційного підприємства №5 м.Комсомольська (далі - КЖЕП №5) та Територіальної громади м.Комсомольська в особі Комсомольської міської ради Полтавської області про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності в порядку спадкування (а.с.22).
Свої вимоги мотивує тим, що починаючи з лютого 2005 року і до моменту відкриття спадщини він та ОСОБА_7 проживали в спірній квартирі однією сім'єю, вели спільне господарство. Після смерті ОСОБА_7 відповідач займався її похованням. В зв'язку із тим, що ОСОБА_7 заповіту не залишила та інших спадкоємців не має, ОСОБА_5 має право на спадкування спірної квартири як особа, яка проживала з померлим однією сім'єю не менш п'яти років до часу відкриття спадщини.
Ухвалою суду від 22 липня 2015 року зустрічний позов ОСОБА_5 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом Комунального житлово-експлуатаційного підприємства №5 м.Комсомольська (а.с.42).
В судовому засіданні представники КЖЕП №5 наполягаючи на задоволенні первісного позову пояснили, що 13 червня 2011 року померла ОСОБА_7, яка проживала в спірній квартирі та була її власником. Ніхто із можливих спадкоємців права на цю квартиру не заявив. 04 лютого 2015 року згадану квартиру було обстежено комісією КЖЕП №5 та виявлено, що в квартирі відсутні дверні полотна, розукомплектована газова плита, відсутні раковина, змішувачі, вентиляційні решітки, електрична розподільча коробка тощо, а всього майна на загальну суму 14263 грн. Комісією було встановлено, що згадане майно викрав відповідач ОСОБА_5, який мав доступ до цієї квартири.
Вартість викраденого та пошкодженого майна підтверджується розрахунком позовної суми, здійсненим головним інженером КЖЕП №5 на підставі відомостей про вартість майна, отриманих з мережі Інтернет.
Будучи належно повідомленим про час і місце розгляду справи, представник Комсомольської міської ради (відповідача за зустрічним позовом) до залу суду не з'явився, звернувся до суду із заявою від 03.08.2015 року, в якій зазначив, що проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_5 не заперечує та прохав розглядати справу в його відсутність (а.с.52). При цьому у визначені ч.2 ст.27 та ч.1 ст.131 ЦПК України строки, тобто до початку розгляду справи по суті, представник Комсомольської міської ради не надав суду доказів на підтвердження обставин, якими він обґрунтовував би заперечення проти первісного або зустрічного позовів.
З огляду на викладене та з урахуванням положень, закріплених в ч.2 ст.131 ЦПК України, судом не задоволено письмове клопотання представника міської ради про відкладення судового засідання 21 серпня 2015 року з мотивів необхідності підготовки заперечень проти зустрічного позову і бажання представника міської ради приймати участь в розгляді справи (а.с.104). Згадане клопотання розцінено судом як зловживання з боку представника міської ради своїми процесуальними правами та порушенням положень, визначених ч.3 ст.27 ЦПК України, тим більше, що на той час судом вже було допитано всіх заявлених сторонами свідків (сім осіб) та досліджено всі надані сторонами докази. Крім того, і в це судове засідання (21.08.2015 року), і в попереднє (11.08.2015 року), представник міської ради не з'явився без поважних причин, тому судом вирішено спір на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ч.4 ст.169 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Представник третьої особи за зустрічним позовом - Комсомольська державна нотаріальна контора до залу суду не з'явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи у відсутність її представника.
Розглянувши справу в межах заявлених вимог, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що первісний позов КЖЕП №5 є безпідставним і задоволенню не підлягає, а зустрічний позов ОСОБА_5 є обґрунтованим і підлягає до задоволення у повному обсязі з наступних підстав.
Виходячи із змісту ст.258 ЦПК України встановлення факту, що має юридичне значення залежить від мети, яка повинна мати правовий сенс і як наслідок, створювати для заявника будь-які правові наслідки, юридичний інтерес особи, яка звертається із відповідною заявою, має бути безумовний.
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідно до ч.2 ст.256 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, рішення суду про встановлення такого факту є підставою для оформлення спадщини.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть 13 червня 2011 року померла ОСОБА_7 (а.с.25), яка постійно проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1. Після її смерті залишилося спадкове майно, що складається з вказаної квартири, яка належала їй на праві приватної власності, що підтверджується договором купівлі-продажу від 10 вересня 2003 року (а.с.29).
Відповідно до вимог ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру за життя ОСОБА_7 заповіт не складався. 03 листопада 2011 року ОСОБА_5 звернувся до Комсомольської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але у видачі свідоцтва про право власності йому було відмовлено у зв'язку із відсутностю судового рішення про встановлення факту спільного проживання із померлою однією сім'єю. (а.с.49-51).
Допитані в якості свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9. ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 підтвердили в судовому засіданні, що добре були знайомі із ОСОБА_5 та ОСОБА_7, за її життя. ОСОБА_7 була самотньою жінкою і починаючи з 2005 року вона та ОСОБА_5 спільно проживали за вказаною вище адресою, були пов'язані спільним побутом, піклувалися один за одним, мали спільний бюджет, взаємні права та обов'язки, між ними склалися теплі відносини і вони фактично проживали однією сім'єю до моменту смерті ОСОБА_7 Позивач постійно проявляв турботу по відношенню до ОСОБА_7, вони спільно придбавали побутову техніку для спірної квартири та робили в ній ремонт за кошти, зароблені ОСОБА_5
Наведенні вище показання свідків, крім пояснень ОСОБА_5, підтверджуються наданими суду накладними і гарантійними документами на побутову техніку та на придбання будівельних матеріалів, відповідно до яких їх було придбано у період починаючи з квітня 2005 року по липень 2010 року (а.с.68-88).
Крім показань свідків, факт проживання однією сім'єю ОСОБА_5 та ОСОБА_7 підтверджується також письмовими доказами, а саме: платіжними документами та довідкою, які підтверджують ту обставину, що ОСОБА_5 організовував та ніс витрати на ритуальні послуги пов'язані із похованням ОСОБА_7, отримував допомогу на її поховання (а.с.30-34, 38,39).
Лікарським свідоцтвом про смерть №482 від 15 червня 2011 року, в якому зазначено, що його отримував ОСОБА_5 (а.с.26).
Відомостями Комсомольської державної нотаріальної контори, відповідно до яких 03 листопада 2011 року ОСОБА_5 звернувся із заявою про прийняття спадщини (а.с.49-51).
Крім того, на підтвердженням спільного проживання, пов'язаності спільним побутом, наявності у минулому між ним та померлою взаємних прав та обов'язків, є надані ОСОБА_15 квитанції на оплату комунальних послуг за адресою спірної квартири, датованих періодом починаючи з січня 2012 року по січень 2015 року, тобто до і після відкриття спадщини (а.с.56-65).
Фактично в судовому засіданні представники КЖЕП №5 визнали ту обставину, що з моменту відкриття спадщини і до 2015 року включно ОСОБА_5 відкрито та безперешкодно користувався спірною квартирою, а після того, як представники позивача стали вимагати звільнити це приміщення, відповідач самовільно вивіз з квартири майно спадкодавця, що і було підтверджено актом КЖЕП №5 від 04 лютого 2015 року (а.с.5). У відповідності до положень, закріплених в ч.1 ст.61 ЦПК України, зазначені вище обставини, що визнані учасниками судового розгляду, не підлягають доказуванню.
У відповідності до ч.2 ст.1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Згідно ст.1264 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Частиною 3 ст.1268 ЦК України визначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
Із змісту п.5.1. ОСОБА_16 Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 вбачається, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, судам необхідно враховувати правила ч.2 ст.3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності Цивільним кодексом України (п. 21 ППВС від 30 травня 2008 року №7).
До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Зазначене положення поширюється щодо осіб - чоловіка або жінки, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, але перебувають в іншому зареєстрованому шлюбі; проте не поширюється щодо інших осіб, які перебувають у зареєстрованому шлюбі з іншою особою, але проживали однією сім'єю зі спадкодавцем на інших засадах, ніж фактичні шлюбні відносини.
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику по справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд має право розглядати справи про встановлення фактів, які згідно з законом породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Оцінивши дослідженні в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 є спадкоємцем померлої ОСОБА_7
В судовому засіданні встановлено, що встановлення факту проживання однією родиною між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 має значення для прийняття спадщини ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_7, яка померла 13 червня 2011 року.
За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про встановлення факту проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_7 та про визнання за ОСОБА_5 права власності в порядку спадкування на спірну квартиру є обґрунтованими і підлягаючими до задоволення.
З огляду на викладене, вимоги КЖЕП №5 про покладення на ОСОБА_5 обов'язку по відшкодування майнової шкоди в розмірі 14263 грн. задоволенню не підлягають, так як вони ґрунтуються на довільному та хибному тлумаченні правових норм, закріплених в статтях 1166 та 1192 ЦК України.
Будь-яких доказів на підтвердження того, що своїми діями або бездіяльністю ОСОБА_5 завдав позивачу (КЖЕП №5) майнової шкоди, рівно як на підтвердження того, що КЖЕП №5 мав право на майно, що знаходилося в спірній квартирі, суду не надано.
Заперечуючи проти задоволення позову представники КЖЕП №5, крім недоведеності факту проживання однією сім'єю, посилались на пропущення ОСОБА_5 трьохрічного строку позовної давності. Проте, враховуючи, що КЖЕП №5 не є належним відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_5 та за відсутності такої заяви від належного відповідача - міської ради, суд вважає, що до винесення рішення по суті справи стороною у спорі щодо права власності на спірне нерухоме майно заява про застосування позовної давності не подавалася, тому підстав для застосування положень, закріплених в ч.3 та ч.4 ст.257 ЦК України, суд не має.
В судовому засіданні ОСОБА_5 зазначив, що до 2015 року включно він відкрито користувався спірною квартирою і після смерті ОСОБА_7 продовжував сплачувати комунальні послуги за цією адресою, в тому числі і позивачу КЖЕП №5, яким протягом 2011-2014 років право ОСОБА_5 на спірну квартиру не оспорювалося, тому підстав для застосування строку позовної давності не має.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1218,1220, 1223 ЦК України, ст.213 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову Комунальному житлово-експлуатаційному підприємству №5 м.Комсомольська - відмовити повністю.
Зустрічний позов ОСОБА_5 - задовольнити.
Встановити факт спільного проживання ОСОБА_5 однією сім'єю з ОСОБА_7 з лютого 2005 року по 13 червня 2011 року.
Визнати за ОСОБА_5 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається через Комсомольський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя підпис ОСОБА_1
З оригіналом вірно.
Суддя В.В. Крикливий