01 березня 2016 року м. Київ К/800/31951/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Швеця В.В.,
Малиніна В.В.,
Ситникова О.Ф.,
провівши у порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи
за позовною заявою ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2013 року, -
У травні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області (далі - УМВС України в Чернігівській області), в якому просив:
- визнати протиправними дії щодо відмови у перерахунку невірно нарахованої заробітної плати за роботу у 1986 році в зоні відчуження Чорнобильської АЕС у II зоні небезпеки;
- визнати право на перерахунок заробітної плати та зобов'язати здійснити перерахунок заробітної плати відповідно до норм нормативно - правових актів колишнього Союзу РСР, Постанов Кабінету Міністрів УРСР, Держкомпраці України та Укрпрофради відносно оплати праці в зоні відчуження ЧАЕС під час ліквідації наслідків аварії, видати для пред'явлення в Пенсійний фонд України довідку встановленого зразка про заробітну плату в зоні відчуження Чорнобильської АЕС з 3 по 18 травня 1986 року (за 16 днів) в сумі 4 974,34 крб.;
- стягнути матеріальну шкоду в сумі 75 077 грн. 19 коп. та моральну шкоду в сумі 3 000,00 грн., а всього 78 077 грн.19 коп.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.
В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування зазначених рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити без змін ухвалені судами попередніх інстанцій рішення, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Судами встановлено, що ОСОБА_4 є пенсіонером та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Згідно з довідкою Управління кадрового забезпечення УМВС України в Чернігівській області від 12 липня 2012 року № 2/9-1596 ОСОБА_4 значиться у списку співробітників ОВС, які виконували завдання, зокрема, у місті Чорнобиль, що відноситься до II зони небезпеки в період з 5 травня 1986 року по 6 травня 1986 року, тобто 2 дні.
Як встановлено судами, ОСОБА_4 проходив службу в органах внутрішніх справ на умовах ненормованого робочого часу та належав до осіб начальницького та рядового складу ОВС.
Визначення ненормованого робочого часу, а саме ненормованого робочого дня, міститься у Рекомендаціях, затверджених Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 7 від 10 жовтня 1997 року, відповідно до яких ненормований робочий день - це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу, але ця робота не вважається надурочною.
Отже, проходження особами начальницького та рядового складу служби на умовах ненормованого дня, не вважається виконанням останніми робіт понаднормово, це окремий вид режиму роботи.
Відповідно до Інструкції про службові відрядження в межах СРСР, затвердженої Мінфіном СРСР, Держкомпраці СРСР і ВЦРПС від 15 лютого 1980 року № 30, на працівників, які перебували у службовому відрядженні поширювався режим праці та відпочинку, встановлений за місцем відрядження.
Згідно з постановою Держкомпраці і Секретаріату ВЦРПС від 7 травня 1986 року № 153/10-43 з 7 травня 1986 року для працівників, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, було встановлено 6-ти годинний робочий день та 6-ти денний (36-годинний) робочий тиждень.
Первинні документи (табелі, розпорядження, накази, довідки тощо), як доказ того, що позивач працював понад встановлену норму в матеріалах справи відсутні.
Як встановлено судами, особи рядового і начальницького складу ОВС не перебувають у трудових відносинах з установою на підставі трудового договору, не мають статусу найманих працівників. Служба в ОВС є державною службою особливого характеру, а тому правовий і соціальний статус, умови проходження служби працівників міліції, розміри та порядок виплати їм грошового утримання, надання відпусток, пенсійне забезпечення тощо, регулюється спеціальним законодавством.
Наказом МВС СРСР від 19 березня 1984 року № 090 «Про затвердження Положення про грошове утримання рядового і начальницького складу ОВС», який був чинний в 1986 році, не було передбачено преміювання осіб рядового і начальницького складу, а також виплати за роботу в вихідні та святкові дні та роботу в нічний час.
Суди обґрунтовано не взяли до уваги посилання позивача на положення статей 100, 107 Кодекс законів про працю України, що стосуються оплати праці за роботу у вихідні та святкові дні, а також підвищення посадових окладів за шкідливі умови праці, оскільки відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 умови оплати праці осіб начальницького та рядового складу регламентується спеціальним законодавством, а Кодекс законів про працю України в частині умов оплати праці на співробітників міліції не поширюється.
Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в сумі 3 000 грн., то суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили в їх задоволенні, оскільки в діях відповідача відсутні ознаки протиправної поведінки по відношенню до законних прав та інтересів позивача.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до довідки УМВС в Чернігівської області від 28 грудня 2012 року №1427, виданої позивачу підтверджується розмір його грошового забезпечення за службу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, з якого і визначається пенсія.
Окрім того, суди правильно зазначили, що визначаючи розмір шкоди, позивач розрахував в розмірі недоотриманого, на його думку, грошового забезпечення, однак, ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року, позовні вимоги позивача до УМВС в Чернігівської області в частині зобов'язання УМВС в Чернігівської області перерахувати грошове утримання за 1986 рік та стягнення грошового утримання за 1986 рік залишено без розгляду.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, їх висновки щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Керуючись статтями 220-1, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та оскарженню не підлягає.
Судді В.В.Швець
В.В.Малинін
О.Ф.Ситников