"01" березня 2016 р. м. Київ К/800/49667/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Швеця В.В.,
Малиніна В.В.,
Ситникова О.Ф.,
провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи
за позовною заявою ОСОБА_4 до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційної контори № 7 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в місті Білій Церкві Київської області (далі - Управління ПФУ) на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 3 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року, -
У січні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати дії посадових осіб Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційної контори № 7 протиправними та зобов'язати видати їй довідку про проживання за адресою: АДРЕСА_1, в період з 16 квітня 1990 року по 31 липня 1990 року.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 3 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року, позовні вимоги задоволено. Зобов'язано посадових осіб Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційної контори № 7 видати ОСОБА_4 довідку про проживання за адресою: АДРЕСА_1 в період з 16 квітня 1990 року по 31 липня 1990 року.
В обґрунтування касаційної скарги Управління ПФУ посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування зазначених рішень та прийняття нового - про відмову у задоволенні позовних вимог.
У запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити в силі рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на її законність та обґрунтованість.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами встановлено, що позивач звернулась до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційної контори № 7 з заявою про надання їй довідки про проживання за адресою: АДРЕСА_1, в період з 16 квітня 1990 року по 31 липня 1990 року
Однак, відповідач відмовив у наданні зазначеної довідки, посилаючись на відсутність інформації про реєстрацію ОСОБА_4 в зазначений період, у зв'язку з чим позивач звернулась до суду з вказаним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що факт проживання за адресою АДРЕСА_1 в період з 16 квітня 1990 року по 31 липня 1990 року, підтверджується: особистою карткою реєстраційного обліку громадян, відповідно до якої ОСОБА_4 прибула 16 квітня 1990 року з міста Лихославль амбулаторними картками її дітей, а також показами свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Втім, такий висновок не можна визнати обґрунтованим з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Цю норму слід розуміти в системному зв'язку з частиною першою тієї самої статті, з якої випливає, що захист прав та інтересів юридичних осіб шляхом оскарження до адміністративного суду будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень можливий лише у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до статті 3 КАС України справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Стаття 17 КАС України встановлює категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів.
Зокрема, пунктом 1 частини першої статті 17 КАС України визначено, що до юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно з частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для видання ОСОБА_4 довідки про її проживання за адресою: АДРЕСА_1 в період з 16 квітня 1990 року по 31 липня 1990 року, стало встановлення факту її проживання за вказаною адресою у відповідний період.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 234 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом вони породжують юридичні наслідки.
Відтак, враховуючи суть правовідносин, що склалися між сторонами, суди попередніх інстанцій помилково виходили з того, що предмет спору, який виник між сторонами відноситься до сфери публічно-правових відносин, а компетенція адміністративних судів, установлена статтею 17 КАС України, на нього поширюється.
Спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 КАС суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 223 цього Кодексу суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і закрити провадження.
Отже, ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження в адміністративній справі.
Керуючись статтями 157, 223, 228, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Білій Церкві Київської області задовольнити частково.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 3 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року скасувати.
Провадження у справі в порядку адміністративного судочинства закрити.
Роз'яснити ОСОБА_4 право звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
Судді В.В. Швець
В.В. Малинін
О.Ф. Ситников