"10" березня 2016 р. м. Київ К/800/3332/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
головуючого судді: Мороз Л.Л.,
Шведа Е.Ю.,
Голяшкіна О.В.,
розглянула у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Одеське виробниче об'єднання "Холодмаш" та Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2014 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси до Публічного акціонерного товариства "Одеське виробниче об'єднання "Холодмаш" про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених за віком на пільгових умовах,
Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста Одеси звернулось до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Одеське виробниче об'єднання «Холодмаш» про відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених за віком на пільгових умовах у розмірі 14398,48 гривень, яка виникла з 01.12.2013 року по 01.03.2014 року.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2014 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Одеське виробниче об'єднання «Холодмаш» на користь Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій на пільгових умовах за Списком № 2 за період з 01.12.2013 року по 01.03.2014 року у сумі 6772,52 грн. У задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Перевіривши і обговоривши доводи касаційних скарг, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, свої вимоги про відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених за віком на пільгових умовах у розмірі 14398,48 грн. за період з 01.12.2013 року по 01.03.2014 року, позивач обґрунтовував, посилаючись на те, що відповідач в порушення п.2 Прикінцевих положень Закону України № 1058 від 09.07.2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України № 1058), Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року № 64/8663 (далі - Інструкція), своєчасно не відшкодовує витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (за Списком № 2).
Як встановлено, платіжним дорученням № 1906 від 27.12.2013 року на розрахунковий рахунок УПФ перераховано 4122,11 грн. з призначенням платежу відшкодування витрати по пільговим пенсіям за Списком № 2 за грудень 2013 року по пенсіонерам ОСОБА_3 1888,63 грн., ОСОБА_4 889,45 грн., ОСОБА_5 153,38 грн., ОСОБА_6 1190,65грн.; платіжним дорученням № 12 від 10.01.2014 року на розрахунковий рахунок УПФ перераховано 4122,11 грн. з призначенням платежу відшкодування витрати по пільговим пенсіям за Списком № 2 за січень 2014 року по пенсіонерам ОСОБА_3 1888,63 грн., ОСОБА_4 889,45 грн., ОСОБА_5 153,38 грн., ОСОБА_6 1190,65 грн.; платіжним дорученням № 66 від 04.02.2014 року на розрахунковий рахунок УПФ перераховано 1217,13 грн. з призначенням платежу відшкодування витрати по пільговим пенсіям за Списком № 2 (період визначений печатним шрифтом - січень 2014 року, виправлений на ІІ 2014 року); платіжним дорученням № 107 від 21.02.2014 року на розрахунковий рахунок УПФ перераховано 981,31 грн. з призначенням платежу відшкодування витрати по пільговим пенсіям за Списком № 2 за лютий 2014 року.
Отже, згідно встановлених судами попередніх інстанцій даних, за період грудня 2013 року - лютого 2014 року відповідач відшкодував витрати по пільговим пенсіям на загальну суму 10442,66 грн. А враховуючи, що предметом позову є відшкодування 14398,48 грн., висновок судів про задоволення позову у частині 6772,52 грн. є необґрунтованим. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що заяви про збільшення позовних вимог до суду першої інстанції не було подано.
Крім того, згідно пояснень пенсійного фонду у період з грудня 2013 року по лютий 2014 року позивач сплатив на відшкодування пільгових пенсій 17662,17 грн., проте вказані кошти частково зараховано у порядку календарної черговості за серпень 2013 року.
Колегія суддів з цього приводу зазначає, що позивач у даному випадку, порушив частину 2 статті 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Проте, аналіз положень законів №№ 1788-ХІІ, 2464-VI, 1058-IV та Інструкції дає підстави дійти висновку, що право спрямовувати суми на погашення заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення надано управлінню ПФУ лише щодо недоїмки, пені та фінансових санкцій. Водночас суми, які підлягають сплаті страхувальниками в рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, не є страховими внесками, недоїмкою, штрафними санкціями чи пенею.
Отже, висновок управління ПФУ про наявність правових підстав для зарахування коштів, сплачених Товариством на відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, у попередній період є помилковим.
Також, колегія суддів звертає увагу, що платіжні доручення № 66 від 04.02.2014 року та № 1861 від 09.12.2013 року містять виправлення у графі призначення платежу щодо періоду, за який проводиться оплата.
Враховуючи наведене, судам необхідно врахувати наведене, належним чином встановити суму коштів, яку фактично сплачено відповідачем на відшкодування пенсій за період з грудня 2013 року по лютий 2014 року включно та, у залежності від встановленого, вирішити справу в межах позовних вимог.
Судами попередніх інстанцій, у порушення частин 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, не було встановлено, досліджено та враховано всіх фактичних обставин цієї справи, що мають вирішальне значення для правильного вирішення спору.
Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене і в залежності від встановленого вирішити справу.
Керуючись статтями 222, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Одеське виробниче об'єднання "Холодмаш" та Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси задовольнити частково.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2014 року у цій справі скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: