79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
14.03.2016р. Справа№ 914/3555/15
за позовом: Публічного акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», м.Київ
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Стебник Дрогобицького району Львівської області
про стягнення 67052,85 доларів США
Головуючий суддя Щигельська О.І.
Суддя Кидисюк Р.А.
Суддя Петрашко М.М.
при секретарі Зарицькій О.Р.
Представники:
від позивача: Репак В.В. - представник за довіреністю
від відповідача: ОСОБА_4 - представник за довіреністю
Суть спору: позов заявлено Публічним акціонерним товариством «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», м.Київ до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Стебник Дрогобицького району Львівської області про стягнення 66040,47 доларів США
Ухвалою суду від 15.10.2015р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 28.10.2015р. Ухвалою суду від 28.10.2015р. розгляд справи відкладено на 09.11.2015р. у зв'язку з неявкою відповідача. В судовому засіданні 09.11.2015р. оголошено перерву до 23.11.2015р. для надання можливості позивачу ознайомитись з поданим відповідачем відзивом та додатковими документами. Ухвалами суду від 23.11.2015р. в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження відмовлено; в задоволенні заяви відповідача про відвід судді Щигельської О.І. відмовлено; в задоволенні клопотання відповідача про призначення колегіального розгляду справи відмовлено. В судовому засіданні 23.11.2015р. прийнято заяву позивача про збільшення розміру позивних вимог: стягнення із відповідача 67052,85 доларів США, з яких 56588,15 доларів США заборгованості по тілу кредиту (що згідно курсу НБУ еквівалентно 1304910,57грн.), 352,10 доларів США відсотків за період з 01.11.2015р. по 16.11.2015р. (що згідно курсу НБУ еквівалентно 8119,35грн.), 6015,33 долари США прострочених відсотків (що згідно курсу НБУ еквівалентно 138712,22грн.) та 4097,27 доларів США пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентної винагороди (що згідно курсу НБУ еквівалентно 94482,16грн.), та оголошено перерву до 14.12.2015р. для надання можливості відповідачу подати пояснення на вказану заяву. Ухвалою суду від 14.12.2015р. за клопотанням позивача строк вирішення спору продовжено на 15 днів та розгляд справи відкладено на 29.12.2015р. Ухвалою суду від 29.12.2015р. призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів.
Внаслідок автоматизованого розподілу, проведеного у відповідності до ст.2-1 ГПК України, у склад колегії увійшли головуючий суддя Щигельська О.І., судді: Кидисюк Р.А., Петрашко М.М.
Ухвалою суду від 04.01.2016р. вказаною колегією прийнято справу до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 27.01.2016р. Ухвалою суду від 27.01.2016р. у задоволенні заяви відповідача про відвід судді Щигельської О.І. відмовлено, в судовому засіданні 27.01.2016р. оголошено перерву до 10.02.2016р. Ухвалою суду від 10.02.2016р. в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів відмовлено, розгляд справи відкладено на 24.02.2016р. для надання можливості позивачу надати додаткові докази по справі. Ухвалами суду від 24.02.2016р. відмовлено в задоволенні клопотань відповідача про об'єднання справ в одне провадження та про зупинення провадження у справі, за клопотанням відповідача розгляд справи відкладено на 14.03.2016р., для чого клопотання позивача про продовження строку вирішення спору задоволено. В судовому засіданні 14.03.2016р. представником відповідача повідомлено про подання зустрічного позову, який не зареєстровано через канцелярію господарського суду Львівської області. Для надання можливості відповідачу подати зустрічну позовну заяву у встановленому порядку, а також ознайомитись із поданим позивачем деталізованим розрахунком, в тому числі зі зняттям копії такого документа, в судовому засіданні 14.03.2016р. оголошено перерву до 15год. 15хв. Після перерви в судовому засіданні 14.03.2016р. ухвалою суду від 14.03.2016р. зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, подану 14.03.2016р., повернуто без розгляду на підставі п.п. 4, 5 ч.1 ст.63 ГПК України.
За клопотанням представника ФО-П ОСОБА_2 (вх.№48188/15 від 09.11.2015р.) фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг».
Представникам сторін роз'яснено права згідно ст.ст. 20, 22 ГПК України.
Представник позивача в судове засідання 14.03.2016р. з'явився, долучив до матеріалів справи додаткові документи (вх.№9772/16 від 12.03.2016р.), позовні вимоги підтримав повністю з підстав, вказаних у позовній заяві та додаткових поясненнях. Ствердив, зокрема, що в вересні 2008 року між Акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк», правонаступником якого є позивач, та відповідачем - ФО-П ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за яким відповідачу надано кредитні кошти, шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії. Позивач стверджує, що взяті на себе зобов'язання із повернення кредиту та сплати відсотків, інших обов'язкових платежів, відповідач не виконує належним чином, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, що й зумовило звернення до суду із позовом. Просив позов задоволити.
Представник відповідача в судове засідання 14.03.2016р. з'явився, проти позову заперечив з підстав, наведених у поданому ним відзиві та запереченнях. Так, відповідач заперечує отримання коштів згідно з договором, звертаючи, зокрема, увагу на те, що позивач не підтвердив отримання коштів, а тому не має права вимагати їх повернення. На думку ФО-П ОСОБА_2, в матеріалах справи відсутні первинні документи, що підтверджують не лише суму боргу, а й сам факт передачі кредитних коштів від позивача до відповідача. Відповідач також зазначає, що не зрозуміло на підставі яких документів зроблено розрахунки, оскільки позивачем не надано суду належних первинних документів, щодо наявності заборгованості відповідача на час укладення кредитного договору, договорів факторингу, а також не повідомлено про підстави звільнення від доказування виникнення саме такого розміру заборгованості. Оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження надання кредиту ФО-П ОСОБА_2, а розрахунки заборгованості проведено неправильно, у задоволенні позову просив відмовити.
В судовому засіданні 14.03.2016р. представник відповідача просив розглянути раніше подане ним клопотання (вх.№6194/15 від 29.12.2015р.) про призначення судово-економічної експертизи, яке підтримав повністю із зазначених у ньому підстав. Зокрема зазначив, що наданий позивачем розрахунок не містить щомісячних розрахунків, відтак, ФО-П ОСОБА_2 подано альтернативний розрахунок стандартних платежів по кредитному договору. Зважаючи на те, що відповідачем заперечується факт отримання кредиту, просив призначити судову-економічну експертизу, проведення якої доручити Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз. Об'єктом експертного дослідження вважав за необхідне визначити наявні у судовій справі № 914/3555/15 матеріали, витребувати в банку «Виписка по особистому рахунку №______» по кредитному договору №123/08-юкі від 09.09.2008р. На розгляд судово-економічної експертизи просив поставити наступні питання: Чи підтверджується документами первинного і вторинного бухгалтерського обліку отримання позичальником 105000,00 доларів США по кредитному договору №123/08-юкі від 09.09.2008р.?; Експертним шляхом встановити факт видачі 66500,00 доларів США, ймовірної конвертації даної валюти з вказанням бухгалтерських проводок та номерів рахунків, які були задіяні при цьому; вивести суму фактично оплачених платежів (тіло кредиту, відсотків,комісії, пені та виходячи із того, що на справді здійснював погашення позичальник (по його квитанціях); Чи підтверджується документально заборгованості за кредитним договором №123/08-юкі від 09.09.2008р. станом на 01 жовтня 2015 року в розмірі 66040,47 доларів США з яких 56588,15 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом, 22,01 долари США поточна заборгованість зі сплати процентної винагороди, 5333,13 долари США - прострочена заборгованість зі сплати процентної винагороди; 4097,18 доларів США сума пені за несвоєчасне погашення кредиту, процентної та комісійної винагороди? Просив також оплату за проведення експертизи покласти на відповідача й на час проведення експертизи провадження у справі зупинити.
В судовому засіданні 14.03.2016р. представник позивача проти призначення вказаної експертизи по справі заперечив, зважаючи на безпідставність поданого відповідачем клопотання, оскільки наявні в матеріалах справи документи підтверджують проведений ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» розрахунок позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.41 ГПК України, господарський суд призначає судову експертизу для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.
Пленумом Вищого господарського суду у п.2 Постанови №4 від 23.03.2012р. роз'яснено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Також зазначено, що у разі якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Враховуючи вищенаведене, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що підстав для задоволення клопотання відповідача та призначення судово-економічної експертизи по справі, а відтак і зупинення провадження по справі, не вбачається, оскільки на даний час, зважаючи на предмет спору у справі, питань, роз'яснення яких потребує спеціальних знань, не виникає, адже суд не позбавлений можливості встановити ті обставини й дати відповіді на ті запитання, які відповідач просить поставити на вирішення експерта.
Також представником відповідача в судовому засіданні 14.03.2016р. заявлено усне клопотання про оголошення перерви для надання можливості подати заперечення на поданий позивачем розрахунок.
У задоволенні вказаного клопотання судом відмовлено, беручи до уваги встановлений ст.69 ГПК України строк вирішення спору. Окрім того, суд звертає увагу на те, що в судовому засіданні 14.03.2016р. оголошувалась перерва з 11год. 27хв. до 15год. 15хв. для надання можливості представнику відповідача подати зустрічну позовну заяву та ознайомитись із деталізованим розрахунком позивача, для чого п.Олексюку Ф.Ю. надано можливість зняти копію із зазначеного документа. Зважаючи на це, суд приходить до висновку, що відповідач не був позбавлений можливості скористатись наданим йому ч.2 ст.22 ГПК України процесуальним правом ознайомитись з матеріалами справи, в тому числі й із зазначеним розрахунком.
Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст. 4-3 ГПК України судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.
Представником відповідача в судовому засіданні 14.03.2016р. також подано заяву про відвід колегії суддів (вх.№3149/16 від 27.01.2016р.) з інших обставин, що викликають сумнів у їх неупередженості. Розглянувши вказану заяву із виходом у нарадчу кімнату, у її задоволенні судом відмовлено, про що винесену відповідну ухвалу. Після проголошення зазначеної ухвали в судовому засіданні 14.03.2016р. представник відповідача залишив зал судових засідань.
Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено таке.
Між Акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк» (повним правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Індустріально-експортний банк», повним правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» у відповідності до п.1.2 Статуту товариства, затвердженого Загальними зборами акціонерів протокол №1 від 20.01.2011р., що пройшов державну реєстрацію; кредитор за договором, позивач по справі) та Фізична особою-підприємцем ОСОБА_2 (позичальник за договором, відповідач по справі) укладено кредитний договір №123/08-ЮКІ від 09.09.2008р., в який в подальшому внесено зміни та доповнення шляхом підписання сторонами договорів про внесення змін та доповнень до кредитного договору №123/08-юкі від 09.09.2008р., а саме договору №1 від 02.03.2009р. та договору №2 від 29.12.2009р. За цим договором та відповідно до його умов, банк зобов'язався надати позичальнику кредит у вигляді невідновлюваної кредитної лінії, у валюті, обумовленій в цьому договорі, у розмірі 105000,00 доларів США, а позичальник - прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені цим Договором. Строк функціонування невідновлювальної кредитної лінії: з 9 вересня 2008р. по 8 вересня 2021р. (п.1.1).
Так, згідно з п. 3.6 договору, надання кредиту здійснюється шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника НОМЕР_4, що відкритий в Трускавецькому відділенні при ФЛРУ АТ «ІНДЕКС-БАНК». МФО 325279. Днем надання кредиту вважається день зарахування кредитних коштів на рахунок, зазначений в пункті 6.7. (1), а днем повернення кредиту вважається день зарахування на рахунок, зазначений в пункті 6.7 (1). всієї суми кредиту. Копію заяви ФО-П ОСОБА_2 на відкриття поточного рахунку в АТ «ІНДУСТРІАЛЬНО-ЕКСПОРТНИЙ БАНК» від 09.09.2008р. долучено до матеріалів справи. На виконання умов вказаного договору позивачем надано кредит в розмірі 105000,00 доларів США, що підтверджується валютними меморіальними ордерами №1 від 10.09.2008р. на суму 90184,00 долари США та №1 від 15.09.2008р. на суму 14816,00 доларів США, копії яких долучено до матеріалів справи, та й не суперечить п.1.2 договору, відповідно до якого кредит надається позичальнику траншами.
За договором, за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити банку відповідну плату в порядку і на умовах, визначених договором (п.4.2). Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою у розмірі 14 % річних (із розрахунку 360 днів на рік) (п.4.2.1). Сума процентів, що підлягають сплаті, нараховується щомісячно на наступний робочий день після закінчення чергового періоду нарахування процентів; в день повного погашення кредиту та в останній робочий день грудня відповідного року на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом у відповідному періоді за фактичну календарну кількість днів користування кредитом у відповідному періоді, та охоплює період з дня надання кредиту (включаючи цей день) по день повного погашення заборгованості за кредитом (не враховуючи цей день) (п.4.2.2). Нараховані проценти сплачуються позичальником у валюті кредиту щомісячно до 5 числа місяця, наступного за періодом нарахування процентів та в день повного погашення кредиту за минулий період нарахування процентів, відповідно до графіку погашення, що є Додатком № 1 до цього договору (п.4.2.3). Водночас, у разі несвоєчасного повернення кредиту позичальник зобов'язаний протягом всього терміну прострочення і до повного повернення кредиту сплачувати банку проценти в розмірі та порядку, встановленому цим договором (п.4.2.4). У відповідності до п.5.1 договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит частинами щомісячно до 5 числа місяця, наступного за періодом нарахування процентів, відповідно до графіку погашення, що є Додатком №1 до цього Договору.
Позивач стверджує, що взяті на себе зобов'язання із повернення кредиту та сплати відсотків, інших обов'язкових платежів, відповідач не виконує належним чином, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість.
Так, невиконання або неналежне виконання позичальником будь-яких зобов'язань за цим договором та/або угодами про забезпечення та/або будь-якими іншими договорами між банком та позичальником, які не вказані у цьому договорі, та/або будь-якими іншими договорами між позичальником та третіми особами та/або будь-яка третя особа реалізує свої права за будь-яким видом забезпечення стосовно будь-яких активів позичальника або особи з якою укладено угоду про забезпечення, тлумачиться відповідно до пп.1 п.7.1 договору тлумачиться для його цілей як негативна обставина. У договорі також зазначено, що незалежно від інших положень цього договору, у випадку виникнення будь-якої негативної обставини, для позичальника, виключно на власний розсуд банку, серед іншого, може настати такий наслідок як дострокове повернення кредиту. Відповідно до п.5.3 договору, дострокове повернення кредиту може відбуватись за ініціативою позичальника, а також па вимогу банку у випадках, передбачених цим договором та/або угодою про забезпечення.
Згідно з п.7.2.2 договору, банк набуває право, письмово повідомивши про це позичальника, в односторонньому порядку вимагати від позичальника достроково повернути виданий позичальникові кредит в повному обсязі, при цьому обов'язки банку з надання кредиту за цим договором припиняються, а цей договір між сторонами вважається зміненим як зазначено в цьому пункті. Позичальник зобов'язаний, незважаючи на інші положення цього договору, виконати зазначену вимогу банку і повернути отриманий кредит в повному обсязі разом із нарахованою платою за кредит і штрафними санкціями, що підлягають сплаті позичальником на користь банку згідно цього договору, в строк не пізніше 3 робочих днів з моменту отримання відповідної вимоги позичальником. Також п.7.2.3 договору визначено, що банк має право в односторонньому порядку вимагати від позичальника та/або осіб з якими укладено угоди про забезпечення достроково виконати інші зобов'язання перед банком, то передбачені цим договором та/або угодами про забезпечення, письмово повідомивши їх про це.
Так, ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» надіслано на адресу ОСОБА_2 повідомлення-вимогу №122/44-04 від 24.03.2015р. про дострокове повернення банку кредиту в повному обсязі, нарахованих за його користування процентів та нарахованої пені. Загальна заборгованість станом на 23.03.2015р. склала 57873,16 доларів США. Копію вказаного повідомлення долучено до матеріалів справи, так само як і повідомлення установи зв'язку про вручення рекомендованого поштового відправлення адресату. Як вбачається з матеріалів справи, зазначену вимогу залишено ФО-П ОСОБА_2 без відповіді та задоволення.
Зазначене зумовило звернення ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» до суду із позовною заявою про стягнення із ФО-П ОСОБА_2 67052,85 доларів США, з яких 56588,15 доларів США заборгованості по тілу кредиту (що згідно курсу НБУ еквівалентно 1304910,57грн.), 352,10 доларів США відсотків за період з 01.11.2015р. по 16.11.2015р. (що згідно курсу НБУ еквівалентно 8119,35грн.), 6015,33 долари США прострочених відсотків (що згідно курсу НБУ еквівалентно 138712,22грн.) та 4097,27 доларів США пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентної винагороди (що згідно курсу НБУ еквівалентно 94482,16грн.).
При вирішенні спору суд виходив з такого.
Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Як визначено ч.2 ст.1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Так, згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Водночас, відповідач, заперечує отримання коштів згідно з договором, звертаючи увагу на те, що позивач не підтвердив отримання коштів, а тому не має права вимагати їх повернення. На думку ФО-П ОСОБА_2, в матеріалах справи відсутні первинні документи, що підтверджують не лише суму боргу, а й сам факт передачі 105000 доларів США від позивача до відповідача. Відповідач також зазначає, що не зрозуміло на підставі яких документів зроблено розрахунки, оскільки позивачем не надано суду належних первинних документів, щодо наявності заборгованості відповідача на час укладення кредитного договору, договорів факторингу, а також не повідомлено про підстави звільнення від доказування виникнення саме такого розміру заборгованості.
Так, згідно з ч.ч. 1, 4 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Проте, прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Суд звертає увагу на те, що на підтвердження факту надання кредитних коштів відповідачу, ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» долучено до матеріалів справи, як вже зазначалось, валютні меморіальні ордери №1 від 10.09.2008р. на суму 90184,00 долари США та №1 від 15.09.2008р. на суму 14816,00 доларів США. Окрім цього, позивачем також подано такі оборотні відомості: за період з 09.09.2008 р. по 27.09.2010 р. по рахунку НОМЕР_3 (поточний рахунок в гривні); за період з 27.09.2010р. по 16.11.2015р. по рахунку НОМЕР_2 (поточний рахунок в гривні); за період з 09.09.2008р. по 27.09.2010р. по рахунку НОМЕР_4 (поточний рахунок в доларах США); за період з 27.09.2010р. по 16.11.2015р. по рахунку НОМЕР_2 (поточний рахунок в доларах США); за період з 09.09.2008р. по 27.09.2010р. по рахунку НОМЕР_5 (позичковий рахунок); за період з 27.09.2010р. по 16.11.2015р. по рахунку НОМЕР_6 (позичковий рахунок); за період з 09.09.2008р. по 27.09.2010р. по рахунку НОМЕР_7 (рахунок простроченої заборгованості за кредитом); за період з 27.09.2010р. по 16.11.2015р. по рахунку НОМЕР_8 (рахунок простроченої заборгованості за кредитом); за період з 09.09.2008р. по 27.09.2010р. по рахунку НОМЕР_9 (рахунок нарахованих відсотків); за період з 27.09.2010р. по 16.11.2015р. по рахунку НОМЕР_10 (рахунок нарахованих відсотків); за період з 09.09.2008р. по 27.09.2010р. по рахунку НОМЕР_11 (рахунок прострочених відсотків за кредитом) та за період з 27.09.2010р. по 16.11.2015р. по рахунку НОМЕР_12 (рахунок прострочених відсотків за кредитом). Позивачем також роз'яснено, що зміна номерів рахунків відбулася у вересні 2010 року у зв'язку з централізацією ведення бухгалтерського обліку в ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», відповідно до п.19.2. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою Національного банку України №492 від 12.11.2003р. Окрім цього, до матеріалів справи ФО-П ОСОБА_2 долучено докази на підтвердження вчинення нею дій на повернення кредитних коштів, отриманих за договором.
Щодо тверджень відповідача про те, що надані ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» документи не можуть вважатись належними та допустимими доказами, суд зазначає, що відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно зі ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
У відповідності до ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як визначено ст.36 ГПК України, письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Суд звертає увагу на те, що на підтвердження своїх вимог ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» долучено до матеріалів справи документи - письмові докази або в оригіналі, або ж в належних чином засвідчених копіях.
Пленумом Вищого господарського суду України у п.2.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. роз'яснено, що копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог п.5.27 Національного стандарту України «Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003р. №55, а разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог. Подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності). У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.
Зокрема, довіреності ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», видані Бутку Анатолію Сергійовичу, Змієвському Олегу Анатолійовичу та Репаку Віталію Валерійовичу, підтверджують надані їм позивачем, серед іншого, повноваження подавати та підписувати від імені банку заяви, довідки, клопотання, будь-які інші документи, а також подавати докази, посвідчувати своїм підписом відповідність оригіналу копій всіх документів, що наявні у розпорядженні банку, укладені та/або надані банком тощо.
Водночас, більшість копій документів, долучених до матеріалів справи ФО-П ОСОБА_2 не засвідчені належним чином.
Суд також звертає увагу на те, що банківські виписки про рух коштів по рахунку, оборотні відомості, меморіальні ордери, квитанції та платіжні доручення, долучені сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень, є, зважаючи на предмет спору, належними та допустимими доказами, беручи до уваги положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Так, згідно зі ст.9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов'язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством. Вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.
У запереченнях на позов, ФО-П ОСОБА_2 звертає увагу на те, що розрахунки, які надані банком, не є достатніми та належними доказами, оскільки він є заінтересованою особою.
Водночас, у п.6.10 договору сторони дійшли згоди про те, що банк веде облік, шо підтверджує суми, які в той чи інший час були надані ним у кредит та мають бути повернені йому згідно з цим договором. Для визначення розміру боргового зобов'язання позичальника за цим договором, остаточною підставою будуть бухгалтерські облікові дані і рахунки банку. У випадку будь-якої юридичної дії або спору, що виникають у зв'язку з тім договором, довідка банку стосовно записів такого обліку щодо (І) суми, яка має бути сплачена банку за цим договором, (2) суми, на яку маг збільшитися сума, належна до сплати банку за цим договором, або (3) суми, яка у відповідний момент повинна бути відшкодована банку згідно з цим договором є достатнім підтвердженням існування та розміру відповідних зобов'язань позичальника.
У відповідності до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Відтак, проаналізувавши долучені до матеріалів справи розрахунки сторін, зокрема, розрахунок заборгованості перед ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» по кредиту, наданому ФО-П ОСОБА_2, кредитний договір №123/08-юкі від 09.09.2008р. станом на 16.11.2015р., відомість ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» про порядок нарахування і погашення нарахованих відсотків по кредиту за кредитним договором №123/08-юкі від 09.09.2008р., підписані представником ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» Бутко А.С. (при супровідному листі вх.№56599/15 від 29.12.2015р.); розрахунок заборгованості по пені перед ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» по кредиту, наданому ФО-П ОСОБА_2, кредитний договір №123/08-юкі від 09.09.2008р. станом на 16.11.2015р. підписаний представником ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» Бутко А.С. (при супровідному листі вх.№50706/15 від 23.11.2015р.); деталізований розрахунок по кредиту та відсоткам перед ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» по кредиту, наданому ФО-П ОСОБА_2, кредитний договір №123/08-юкі від 09.09.2008р. станом на 16.11.2015р., підписаний представником ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» Репак В.В. (при супровідному листі вх.№9772/16 від 12.03.2016р.); реєстр сплат сум кредиту та відсотків по кредиту ОСОБА_2, згідно договору №123/08-юкі від 09.09.2008р. з 01.10.2008р. по 20.02.2015р., підписаний ПП ОСОБА_2 (при супровідному листі вх.№48189/15 від 09.11.2015р.); копії квитанцій про покупку валюти, погашення кредиту та погашення відсотків по кредиту за період з 26.01.2011р. по 20.02.2015р. (при супровідному листі вх.№52239/15 від 02.12.2015р.; не завірені) та розрахунок розміру щомісячного платежу (розрахунок стандартних платежів по кредитному договору №123/08-юкі від 09.09.2008р. станом на дату підписання кредитного договору, проведений представником ФО-П ОСОБА_2 п.Олексюком Ф.Ю. у клопотанні (вх.№6194/15 від 29.12.2015р.), суд приходить до висновку, що платежі, на які посилається відповідач у своїх запереченнях, враховано позивачем при проведенні розрахунків заборгованості, а нарахування відсотків проведено із використанням встановленої в договорі процентної ставки в розмірі 14% річних, а не 17,26%, як стверджував у своїх запереченнях відповідач, а визначений позивачем період, за який проведено відповідні нарахування не суперечить умовам договору.
Твердження відповідача про те, що нею не отримано вимогу про дострокове повернення кредиту, спростовується оригіналом повідомлення установи зв'язку про вручення рекомендованого поштового відправлення адресату - ОСОБА_2, а саме повідомлення-вимоги №122/44-04 від 24.03.2015р., копію якого долучено до матеріалів справи.
Щодо тверджень відповідача про те, що підписи на договорах про внесення змін та доповнень до кредитного договору №123/08-юкі від 09.09.2008р., а саме договору №1 від 02.03.2009р. та договору №2 від 29.12.2009р. вчинено іншою особою, а не ФО-П ОСОБА_2, суд зазначає таке.
Відповідно до ст.204 ГПК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження визнання договорів про внесення змін та доповнень до кредитного договору №123/08-юкі від 09.09.2008р., а саме договору №1 від 02.03.2009р. та договору №2 від 29.12.2009р. - недійсними.
Згідно з п.1 ч.1 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що в момент укладення сторонами договорів про внесення змін та доповнень до кредитного договору №123/08-юкі від 09.09.2008р., а саме договору №1 від 02.03.2009р. та договору №2 від 29.12.2009р., зазначені вище законодавчі вимоги не були дотримані. Відтак, суд приходить до висновку, що підстави для їх визнання недійсними в порядку, передбаченому ст.83 ГПК України, відсутні.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 56588,15 доларів США заборгованості по тілу кредиту (що згідно курсу НБУ станом на 16.11.2015р. еквівалентно 1304910,57грн.) та 6367,43 доларів США відсотків (що згідно курсу НБУ станом на 16.11.2015р. еквівалентно 146831,57грн.), обґрунтовані матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають до задоволення.
Відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, згідно з ч.6 ст.232 ГК України, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п.10.1.1 договору, у разі порушення позичальником строків виконання будь-якого з боргових зобов'язань позичальник зобов'язаний сплатити на користь банка пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення. Нарахування пені здійснюється на суму простроченого виконанням боргового зобов'язання за весь час прострочення. Пеня, передбачена цим договором, нараховується банком у валюті заборгованості та сплачуються позичальником у національній валюті України за офіційним курсом Національного Банку України на дату здійснення відповідного платежу.
Згідно з ч.2 ст.343 ЦК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Враховуючи вищенаведене та проаналізувавши долучені до матеріалів справи розрахунки, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення 94482,16грн. пені, нарахованої за період з 06.11.2014р. по 06.05.2015р. за несвоєчасне погашення кредиту та за період з 06.03.2015р. по 03.09.2015р. за несвоєчасну сплату процентної винагороди, обґрунтований матеріалами справи, відповідачем не спростований та підлягає до задоволення в повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат між сторонами суд звертає увагу на таке.
Відповідно до ч.2 ст.44 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Так, відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про судовий збір», судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі виключно через установи банків чи відділення зв'язку. За подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати. Пленумом Вищого господарського суду України у п.2.6 Постанови №7 від 21.02.2013р. роз'яснено, що за змістом пункту 4 частини першої статті 55 ГПК у позовах про стягнення іноземної валюти ціна позову визначається як в іноземній валюті, так і в національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. Виходячи саме з такої ціни позову (в національній валюті) й визначається сума судового збору, що підлягає сплаті. Однак якщо день подання позову не співпадає з днем сплати судового збору (збір сплачується раніше), то останній визначається з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України саме на день сплати, а не на день подання позову (абзац другий частини першої статті 6 Закону).
Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відтак, судовий збір в розмірі 23193,38грн. слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 20, 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1; код ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» (м.Київ, вул.Пушкінська, буд.42/4; код ЄДРПОУ 14361575) 56588,15 доларів США заборгованості по тілу кредиту (що згідно курсу НБУ станом на 16.11.2015р. еквівалентно 1304910,57грн.), 6367,43 доларів США відсотків (що згідно курсу НБУ станом на 16.11.2015р. еквівалентно 146831,57грн.), 94482,16грн. пені, нарахованої за період з 06.11.2014р. по 06.05.2015р. за несвоєчасне погашення кредиту та за період з 06.03.2015р. по 03.09.2015р. за несвоєчасну сплату процентної винагороди, а також 23193,38грн. судового збору.
3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.
4. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.
Повне рішення складено 21.03.2016р.
Головуючий суддя Щигельська О.І.
Суддя Кидисюк Р.А.
Суддя Петрашко М.М.