ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про відмову у прийнятті позовної заяви
23.03.2016
Справа № 910/5103/16
Суддя Пукшин Л.Г., розглянувши
позовну заяву Товариствf з обмеженою відповідальністю "Світ Агротехніки"
до SMS CZ, s.r.o.
про визнання договору недійсним
Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ Агротехніка» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до SMS s.r.o (Республіка Чехія) про визнання договору недійсним.
Обґрунтовуючи територіальну підсудність даного позову господарському суду міста Києва позивач посилається на ч. 1 ст. 15 Господарського кодексу України, відповідно до якої справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.
Оцінюючи дані доводи позивача суд вважає їх помилковими і такими, що не ґрунтуються на визначених законодавством приписах як щодо зобов'язаних сторін за договором, так і встановленої юрисдикції господарських судів України.
Зокрема, ч. 1 ст. 626 ЦК України договором визнається домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Тобто, договір є двостороннім або багатостороннім правочином, погодженою дією двох чи більше осіб.
На відміну від поділу правочину на одно-, дво- чи багатосторонні залежно від кількості волевиявлень сторін, в основу для поділу договорів на односторонні і двосторонні покладається критерій розподілу прав та обов'язків між сторонами.
Договір вважається одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язки перед іншою стороною вчиняти певні дії або утриматись від них, а інша сторона наділяється лише правом вимоги без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони (ч. 2 ст. 626 ЦК України).
Двостороннім є договір, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (ч. 3 ст. 626 ЦК України).
Договори купівлі-продажу за своєю правовою природою є двосторонніми договорами, оскільки правами і обов'язками за ними наділені обидві сторони договору.
За таких обставин, враховуючи, що відповідач є іноземним суб'єктом господарювання, вирішення питання підсудності даного позову повинно здійснюватись як з урахуванням вимог ст. 15 ГПК України, так і закону або міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 124 ГПК України).
Відповідно до частини першої статті 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.
Порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, встановлює Закон України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005, № 2709-IV.
Приписами ст. 75 та ст. 76 вищевказаного Закону передбачені випадки підсудності справ з іноземним елементом судам України. Позовна заява та надані до неї документи не містять обставин, які би свідчили про наявність вказаних підстав підсудності даної справи судам України.
Відповідно до частини першої статті 76 Закону України “Про міжнародне приватне право” суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.
Таким чином, виходячи з положень ст. 15 ГПК України та враховуючи, що за оспорюваним договором виникають права та обов'язки як для позивача так і для відповідача, тобто вони є зустрічно зобов'язаними особами, підлягає застосуванню загальне правило щодо територіальної підсудності - місцезнаходження відповідача.
Відповідно до ч.1 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002, № 04-5/608 "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" обираючи як орган вирішення спорів місцевий господарський суд України, сторони пророгаційної угоди повинні дотримуватись вимог міжнародного договору та статті 16 ГПК щодо виключної компетенції господарських судів України. Отже, у разі непідвідомчості справи у спорі за участю іноземного підприємства чи організації господарський суд має відмовити у прийнятті позовної заяви на підставі пункту 1 частини першої статті 62 ГПК. З цієї ж підстави господарський суд повинен відмовити у прийнятті позовної заяви, якщо у пророгаційній угоді сторонами неправильно викладено назву суду або зазначено суд, існування якого не передбачено Законом України "Про судоустрій України".
З огляду на це, оскільки відповідач не знаходиться на території України і передбачені законодавством України підстави підсудності даної справи судам України відсутні, вказана заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, суд
У прийнятті позовної заяви відмовити. Позовну заяву та додані до неї документи повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Світ Агротехніка».
Суддя Л.Г. Пукшин