ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
10.02.2016Справа №910/23291/15
За позовомПриватного акціонерного товариства "ТРЕСТ Київміськбуд-1"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта Верітас"
простягнення 67 572 536,26 грн
Судді: Ярмак ОМ. (головуючий)
Пукшин Л.Г.
Цюкало Ю.В.
За участю представників:
від позивачане з'явився
від відповідачаГембара Ю.О., Міщенко М.М. (представники за довіреністю)
Пред'явлені вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 67 572 536,26 грн. боргу, в зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за пунктом 6.13 договору № 01/12 про інвестування будівництва від 26.12.2006 в редакції додаткової угоди від 10.03.2007 № 02.
Ухвалою Господарського суду міста Києва за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/23291/15 та призначено розгляд справи на 13.10.2015.
Ухвалою суду 13.10.2015 розгляд справи відкладено на 27.10.2015 на підставі ст.. 77 ГПК України.
27.10.2015 позивачем було подано до суду заяву про зміну підстав позову, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача кошти у сумі 19 666 963,14 грн. як вартість безпідставно набутого відповідачем майна та кошти у сумі 47 905 573,12 грн. як платежі, які відносяться до об'єкту інвестицій інвестора та підлягають поверненню відповідачем на користь позивача. Заяву було прийнято судом до розгляду відповідно до ст. 22 ГПК України.
У засіданнях суду від 27.10.2015 та 03.11.2015 оголошувались перерви.
Також, ухвалою від 03.11.2015 суд продовжив строк вирішення спору.
Ухвалою від 17.11.2015 судом призначено колегіальний розгляд справи № 910/23291/15.
Згідно з протоколом автоматизованого визначення складу колегії суддів справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Ярмак О.М. (головуючий), Пукшин Л.Г., Цюкало Ю.В.
Ухвалою від 17.11.2015 колегією суддів справу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 17.12.2015.
З метою витребування додаткових документів, а саме: обґрунтованого розрахунку суми позову з посиланням на первісні документи та з урахуванням заяви про зміну підстав позову, ухвалою від 17.12.2015 суд відклав розгляд справи на 28.01.2016.
19.01.2016 від позивача до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач навів розрахунок суми позову з посиланням на первісні документи (136 позицій) та заявив про збільшення позовних вимог, просить стягнути з відповідача 71 952 804,25 грн., з яких 19 425 557,42 грн. вартість безпідставно набутого майна, 52 527 246,83 грн. - платежі, які відносяться до об'єкту інвестицій інвестора та підлягають поверненню на користь позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2016 за клопотанням позивача розгляд справи відкладено на 02.02.2016.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2016 відкладено розгляд справи на 10.02.2016.
В судове засідання 10.02.2016 з'явилися представники відповідача.
Позивач в засідання суду уповноваженого представника не направив, натомість, надіслав до суду телеграму про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою його представника та продовження строку розгляду справи.
Розглянувши вимогу про відкладення розгляду справи, суд відмовляє у її задоволенні з підстав обмеженості процесуального строку розгляду господарської справи, розгляд якої вже неодноразово відкладався, чим було надано можливість сторонам подати усі необхідні на їх думку докази. Окрім того, суд враховує, що учасник процесу не обмежений кількістю представників на представництво його інтересів у суді. Також, відмовляючи у відкладенні розгляду справи, суд враховує, що представник позивача не з'являвся у засідання суду також 28.01.2016 та 02.02.2016.
За вказаних обставин, з метою уникнення безпідставного затягування вирішення спору, суд вважає можливим та доцільним розглянути спір по суті в цьому судовому засіданні.
Насамперед, стосовно заяви позивача про збільшення позовних вимог до 71 952 804,25 грн. суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Згідно з п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18 передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.
З огляду на наведене вище, оскільки заява позивача про збільшення позовних вимог подана з дотриманням вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, тому приймається судом до розгляду.
Надалі в ході судового засідання судом заслухано остаточну позицію по суті спору представників відповідача, які наполягали на його необґрунтованості, у зв'язку з чим просили відмовити у його задоволенні повністю.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, суд
26.12.2006 між Закритим акціонерним товариством "ТРЕСТ Київміськбуд-1", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "ТРЕСТ Київміськбуд-1", (замовник-забудовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віта Верітас" (інвестор) укладено договір № 01/12 про інвестування будівництва (далі - договір № 01/12), предметом якого визначено фінансування інвестором будівництва та набуття ним права власності на об'єкт інвестування, який замовник-забудовник зобов'язується збудувати самостійно та/або із залученням підрядних організацій та здати відповідній державній приймальній комісії. Після завершення будівництва та введення об'єкта інвестування в експлуатацію інвестор набуває права власності на новозбудоване нерухоме майно у порядку, передбаченому договором, а замовник-забудовник сприяє в оформленні права власності або права довгострокового користування земельною ділянкою, на якій буде розташовано об'єкт інвестування, шляхом надання згоди відповідно до чинного законодавства.
Згідно з пунктом 2.2. договору інвестор зобов'язується внести інвестиції в обсязі, порядку та строки, визначені даним договором та додатком № 1, та прийняти об'єкт інвестування на умовах визначених даним договором.
В п. 2.3. сторони визначили, що договір є інвестиційним договором відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність».
Відповідно до п. 1.3 об'єкт інвестування - об'єкти соціально-культурної сфери Оболонського району м. Києва, розташовані за адресою: Оболонський проспект, від станції метро "Оболонь" до станції метро "Героїв Дніпра", які здійснюватимуться згідно розробленої замовником-забудовником та у встановленому законодавством порядку погодженої проектної документації будівництва та у відповідності з затвердженими сторонами технічними умовами. В подальшому даний пункт було змінено додатковою угодою № 10 від 10.09.2009 до договору № 01/12.
Згідно з п. 2.2 договору інвестор зобов'язується внести інвестиції в обсязі, порядку та строки, визначені даним договором та додатком № 1, та прийняти об'єкт інвестування на умовах, визначених даним договором.
Надалі між сторонами було укладено ряд додаткових угод, якими вносилися зміни та доповнення до договору, а саме: № 01 від 04.01.2007, № 02 від 10.03.2007, № 03 від 12.03.2007, № 04 від 03.01.2008, № 05 від 18.04.2008, № 06 від 22.09.2008, № 07 від 22.09.2008, № 08 від 27.10.2008, № 09 від 27.01.2009, № 10 від 10.09.2009, № 11 від 25.01.2010.
Так, у додатковій угоді № 02 від 10.03.2007 сторони погодили викласти п. 6.13 ст. 13 договору у такій новій редакції: "Якщо це передбачено чи буде передбачено договором оренди земельної ділянки для будівництва від 14 червня 2004 р. чи іншими угодами і домовленостями замовника-забудовника з Радою чи іншою уповноваженою особою, замовник-забудовник зобов'язаний самостійно у визначеному розмірі, порядку та у строк, що передбачені відповідними угодами і домовленостями, вносити та/або компенсувати орендну плату за користування земельною ділянкою та здійснювати будь-які інші платежі, що стосуються об'єкта інвестування на земельній ділянці, на якій проводиться його будівництво. Такі платежі відносяться до обсягу інвестицій інвестора та підлягають сплаті у терміни, додатково погоджені сторонами. Всі ризики пов'язані з неможливістю здійснення будівництва внаслідок невиконання замовником-забудовником своїх зобов'язань за відповідними договорами і угодами, покладаються на замовника-забудовника.".
Посилаючись на необхідність виконання відповідачем указаного положення договору, відповідно до заяви про збільшення позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача суму 52 527 246,83 грн. платежів, які були витрачені позивачем в ході виконання договору на об'єкт інвестування за рахунок власних обігових коштів та які відносяться до об'єкту інвестицій інвестора та підлягають поверненню на користь позивача. Оскільки вказані кошти були витрачені позивачем в період дії договору № 01/12 з 27.03.2007 по 26.12.2008, вказані вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 01/12 про інвестування будівництва.
Поряд з указаною сумою, позивач також просить суд стягнути з відповідача 19 425 557,42 грн., які було витрачено позивачем на будівництво об'єкту інвестування до виникнення між сторонами договірних відносин за період з 21.06.2002 по 22.12.2006, як вартість безпідставно набутого відповідачем майна в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави регулюється главою 83 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу ч. 2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Зі змісту зазначеної вище норми вбачається, що підставою виникнення зобов'язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: по-перше, набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння; по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
На думку позивача, самостійно витрачені ним кошти на об'єкт інвестування в розмірі 19 666 963,14 грн. в період з 24.05.2002 до укладення договору № 01/12 про інвестування будівництва (26.12.2006) є вартістю безпідставно набутого Товариством з обмеженою відповідальністю "Віта Верітас" майна та мають бути стягнуті з останнього. На підтвердження таких доводів позивач надав до суду акти виконаних робіт та банківські виписки про здійснення виплат позивачем за виконані роботи.
Виходячи з викладеного вище, до предмету доказування позовних вимог в порядку ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України входить встановлення таких обставин: чи набув відповідне майно відповідач за рахунок позивача; чи були для цього підстави.
Натомість, а ні з пояснень позивача, а ні з поданих ним документів не видається за можливе встановити факт набуття відповідачем майна та характеру цього майна. Подані позивачем акти виконання робіт, підписані ним та третіми особами, та банківські виписки про здійснення виплат позивачем за виконані роботи на користь інших ніж відповідач осіб не приймаються судом як належні та достатні докази набуття відповідачем майна та його збереження.
Більше того, для відшкодування вартості безпідставно набутого майна в порядку ст. 1213 Цивільного кодексу України потерпілим має бути доведено відсутність можливості його повернення в натурі, що позивачем в свою чергу також здійснено не було.
Отже, за вказаних обставин, враховуючи неодмінні складові виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, суд дійшов висновку, що позивач жодним чином не довів наявності обставин у відносинах з відповідачем, з якими законодавство пов'язує можливість відшкодування вартості безпідставно набутого майна.
Оскільки правові підстави для застосування до вимог позивача про стягнення з відповідача 19 666 963,14 грн. положень ст.ст. 1212 та 1213 Цивільного кодексу України відсутні, то в задоволенні цих позовних вимог суд відмовляє.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача 52 527 246,83 грн. в порядку виконання п. 6.13 договору в редакції додаткової угоди № 02 від 10.03.2007, суд вказує таке.
Як вбачається з розрахунку наведеного в заяві про збільшення позовних вимог, позивачем до вказаної суми включено здійснені ним оплати підряднику - ТОВ «БП-4 КМБ-1» по договору генпідряду № 16 від 15.08.2006 на загальну суму 20 198231,71 грн., МПП «ТМ «ВІСАК» за проектно - вишукувальні роботи на загальну суму 4979148,01 грн., Головному управлінню економіки та інвестицій КМДА по договору № 871 від 03.10.2006 на загальну суму 7 085 552, 01 грн., ТОВ «Віта Верітас», тобто відповідачу, за проектні роботи (дизайн проект) суму 19750000,00 грн., та незначні суми сплачені КП «Київський метрополітен», АТ «Київпроект», КП «Київблагоустрій» та іншим організаціям. Всі наведені в розрахунку оплати здійснені позивачем протягом 2007 року, крім останньої суми 19750000,00 грн.
Тобто, як вже зазначалось вище, позивачем заявлені вимоги про відшкодування витрат здійснених ним в ході виконання договору № 01/12 протягом 2007 року та суми 19750000,00 грн. за 2008 рік.
Положеннями пункту 6.13 в первісній редакції договору № 01/12 від 26.12.2006 сторони визначали, що якщо це передбачено чи буде передбачено договором оренди земельної ділянки для будівництва від 14 червня 2004 р. чи іншими угодами і домовленостями замовника-забудовника з Радою чи іншою уповноваженою особою, замовник-забудовник зобов'язаний самостійно у визначеному розмірі, порядку та у строк, що передбачені відповідними угодами і домовленостями, вносити та/або компенсувати орендну плату за користування земельною ділянкою та здійснювати будь-які інші платежі, що стосуються об'єкта інвестування та земельної ділянки, на якій проводиться його будівництво. Жодні такі платежі не підлягать компенсації інвестором, якщо інше не буде передбачено окремою угодою сторін. Всі ризики пов'язані з неможливістю здійснення будівництва унаслідок невиконання замовником-забудовником своїх зобов'язань за відповідними договорами і угодами, покладаються на замовника-забудовника.
Додатковою угодою № 2 до договору № 01/12, сторони внесли зміни до п.6.13. статті 6 «Будівництво об'єкта інвестування», виклавши його в новій редакції, а саме:
«Якщо це передбачено чи буде передбачено договором оренди земельної ділянки для будівництва від 14 червня 2004 р. чи іншими угодами і домовленостями замовника -забудовника з Радою чи іншою уповноваженою особою, замовник-забудовник зобов'язаний самостійно у визначеному розмірі, порядку та у строк, що передбачені відповідними угодами і домовленостями, вносити та/або компенсувати орендну плату за користування земельною ділянкою та здійснювати будь-які інші платежі, що стосуються об'єкта інвестування на земельній ділянці, на якій проводиться його будівництво. Такі платежі відносяться до обсягу інвестицій інвестора та підлягають сплаті у терміни, додатково погоджені сторонами. Всі ризики пов'язані з неможливістю здійснення будівництва внаслідок невиконання замовником-забудовником своїх зобов'язань за відповідними договорами і угодами, покладаються на замовника-забудовника.»
Відповідно до п. 8.1 договору в редакції від 26.12.2006 сторони домовились, що обсяг інвестицій, що вносяться інвестором у фінансування об'єкта інвестування становить 505 000 000,00 грн., але не більше суми , еквівалентної 100 000 000 доларів США з ПДВ за офіційним курсом Національного банку України на момент внесення кожної частини інвестицій.
Додатковою угодою від 04.01.2007 № 1сторони збільшили обсяг інвестицій, змінивши п.8.1. договору, та домовились, що обсяг інвестицій становить 606 000 000, 00 грн., але не більше суми, еквівалентної 120 000 000 доларів США.
Далі, як вже зазначалось вище, додатковою угодою від 10.03.2007 № 2 сторони змінили редакцію пункту 6.13 та графік інвестування.
Додатковою угодою від 03.01.2008 № 4 сторони внесли зміни до додатку № 1, зокрема, статтю 3 «Порядок внесення інвестицій» виклали в новій редакції, та підтвердили, що розмір внесених інвестицій за 2007 рік складає 74 612 400,00 грн., що еквівалентно 14 774 732,60 дол. США та змінили графік інвестування на решту чергових внесків інвестицій.
Додатковою угодою від 22.09.2008 №7 п.8.1 Договору та п. 2.1 Додатку № 1 "Протокол погодження розміру інвестицій" викладено у новій редакції, згідно з якою обсяг інвестицій, що вноситься інвестором, становить 1 175 395 189 грн., у тому числі ПДВ 20% - 195 899 198,17 грн., але не більше суми, еквівалентної 240 млн. доларів США з ПДВ за офіційним курсом НБУ на момент внесення кожної частини інвестицій. Цією ж угодою викладено у новій редакції п. 3.1 Додатку № 1 "Протокол погодження розміру інвестицій": сторони підтвердили, що розмір внесених інвестицій на 22 вересня 2008 року становить 507 858 762,50 грн., що еквівалентно 102 391 996,37 доларів США з ПДВ за офіційним курсом НБУ на момент внесення кожної частини інвестицій.
Доказів окремого узгодження розміру, строків та порядку повернення відповідачем позивачу понесених ним витрат на виконання робіт по об'єкту інвестування в 2007 році понад обсяг інвестицій, визначений договором № 01/12, позивачем суду не надано.
Також позивачем не надано суду доказів оплати суми 19 750 000,00 грн., включеної позивачем до розрахунку заборгованості (позиція 136 в заяві про збільшення позовних вимог) як платіж 26.12.2008 ТОВ «Віта Верітас» за проектні роботи (дизайн проект).
Вказана сума включена позивачем до заборгованості безпідставно, оскільки за договором № ВВ-01/12 на виконання дизайнерських робіт від 01.12.2008, укладеним між позивачем та відповідачем, позивач виступає замовником, а відповідач виконавцем. Відповідно до вказаного договору відповідач зобов'язувався виконати дизайнерські роботи, а позивач сплатити вартість дизайнерських робіт у сумі 19 750 000,00 грн.
З наданих відповідачем документів: заяви ТОВ «Віта Верітас» від 26.07.2012 № 142 про зарахування зустрічних однорідних вимог, акту про зарахування зустрічних однорідних вимог між ТОВ «Віта Верітас» та ПрАТ «Трест Київміськбуд -1» від 27.07.2012, додаткової угоди № 1 від 27.07.2012 до договору поставки № В2502/Т від 25.02.2009, додаткової угоди № 1 від 27.07.2012 до договору виконання дизайнерських робіт № ВВ-01/12 від 01.12.2008 вбачається, що між сторонами існували інші договірні відносини крім договору № 01/12 про інвестування будівництва, і заборгованість у сумі 19 750 000 грн. за виконані проектні роботи (дизайн проект) по договору на виконання дизайнерських робіт № ВВ-01/12 від 01.12.2008 виникла у позивача перед відповідачем.
Згідно вимог статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень
Обов'язок доказування та подання доказів, відповідно до ст.33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. В даному випадку це стосувалося позивача, що мав довести факт порушення його права відповідачем та надати відповідні докази.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
В якості доказів позивачем додано до позовної заяви копію висновку № 1656 від 03.10.2014 щодо матеріалів кримінальної справи № 2014038041, складеним за результатами проведеної експертизи П.Сажин, експертом Національного центру судових експертиз про Міністерстві юстиції Республіки Молдова, копію ухвали про припинення кримінальної справи № 2014038041 від 29.04.2015 прокурора прокуратури сектору Буюкань мун.Кишинів, юриста 1 рангу І. Демчучина, не є належними доказами у справі в розмінні ст. 34 ГПК України і не встановлюють зобов'язань ТОВ «Віта Верітас» перед позивачем.
Вказані документи є частиною матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні і не звільняють позивача від доведення належними засобами доказування заявлених вимог.
Надані позивачем договори на виконання робіт, укладені позивачем з підприємствами - виконавцями робіт, зокрема, КП «Київський метрополітен», ТОВ «Магістральбуд проект», ВАТ «Київпроект», ТОВ «Трансбудпроект-1», ТОВ «Транспроект-1», ТОВ «Геопром», ДП «Укргеодезмарк» ВАТ «Київметробуд», МПП «Творча майстерня «Вісак», ТОВ «БП-4 КМБ-1», акти виконаних робіт та оплати по цих договорах не підтверджують зобов'язань відповідача здійснити оплату заявлених витрат в рамках договору № 01/12, тому не визнаються належними доказами у справі в розумінні ст. 34 ГПК України.
Крім того, суд відзначає, що пунктом 8.9 договору № 01/12 передбачено, що інвестор не матиме жодних інших фінансових зобов'язань перед замовником-забудовником, крім внесення обумовленої сторонами інвестиції. Замовник-забудовник самостійно і за власний рахунок виконує зобов'язання за інвестиційними договорами з органами державної влади та місцевого самоврядування, пов'язані з будівництвом об'єкта інвестування.
Позивачем не доведено суду та не підтверджено належними засобами доказування, що відповідач порушив свої зобов'язання за договором щодо сплати платежів позивачу в заявленій сумі.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги пояснення представників, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82, 84 ГПК України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Судді О.М.Ярмак (головуючий)
Л.Г.Пукшин
Ю.В.Цюкало
Повне рішення складене 21.03.2016