ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
16.03.2016Справа №910/33041/15
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Вітряний парк Лутугинський»
доДержавного підприємства «Енергоринок»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні
відповідачаНаціональної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
проспонукання до продовження дії договору
Суддя Босий В.П.
Представники сторін:
від позивача:Севост'янов С.С.
від відповідача:Сніжко В.Ю., Плющ Ю.В., Манзюк О.В.
від третьої особи:Усачова А.І.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітряний парк Лутугинський» (надалі - «Товариство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Енергоринок» (надалі - «Підприємство») про спонукання до продовження дії договору.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для спонукання відповідача підписати з позивачем додаткову угоду про продовження строку дії договору купівлі-продажу електричної енергії №10383/17 від 04.04.2014 р. до 31.12.2029 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.01.2016 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 08.02.2016 р.
04.02.2016 р. до канцелярії суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що в силу чинних нормативно-правових актів України у відповідача відсутні правові підстави купівлі електроенергії у виробників, які провадять діяльність на неконтрольованій території, та до яких відноситься Товариство.
В судовому засіданні 08.02.2016 р. судом оголошувалась перерва на 22.02.2016 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.02.2016 р. залучено до участі у справі Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, розгляд справи відкладено на 16.03.2016 р.
Представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.
В судове засідання представники відповідача з'явилися, надали пояснення по справі, проти задоволення позовних вимог заперечували з огляду на викладені у відзиві на позовну заяву обставини.
Представник третьої особи в судове засідання з'явилася, на виконання вимог ухвали суду надала письмові пояснення по справі, проти задоволення позовних вимог заперечувала повністю.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судових засіданнях складався протокол та здійснювалася фіксація судового процесу технічними засобами згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
04.04.2014 р. між Підприємством (ДПЕ) та Товариством (ВАД) був укладений договір №10383/17 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого ВАД зобов'язується продавати, а ДПЕ зобов'язується купувати електроенергію, вироблену ВАД та здійснювати оплату відповідно до умов цього договору.
Пунктом 2.2 Договору передбачено, що ВАД зобов'язується продавати, а ДПЕ зобов'язується купувати вироблену електроенергію в точках поставки - на межі балансової належності електричних мереж, що визначені в актах розмежування балансової належності електричних мереж (додаток №3 до цього договору). Точки обліку електричної енергії наведені в додатку №1 «Перелік місць встановлення приладів та систем розрахункового обліку». В разі змін в схемі обліку сторони вносять відповідні зміни до додатків №1 та 2 до цього договору.
За змістом п. 8.1 Договору сторони погоджуються, що у договір та його додатки у разі необхідності можуть бути внесені зміни та доповнення за взаємною домовленістю сторін.
Відповідно до п. 8.6 Договору він вступає в силу з 16.04.2014 р. та діє до 31.12.2014 р.
Листами №09-2015/001-10 від 10.09.2015 р. та №11-2015/001-24 від 24.11.2015 р. позивач звернувся до відповідача з пропозицією укласти додаткову угоду до Договору з метою продовження строку його дії.
У відповідь на вказану пропозицію відповідач відмовився від укладення з позивачем додаткової угоди з посиланням на те, що Підприємством не може здійснювати купівлю та оплату електричної енергії, виробленої на обладнанні, яке знаходиться на неконтрольованій території.
Спір у справі виник у зв'язку з неправомірною, на думку позивача, відмовою Підприємства укласти з позивачем додаткову угоду до Договору та продовжити строк його дії до 31.12.2029 р.
Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно ст. 1 Закону України «Про електроенергетику» енергія - електрична чи теплова енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.
Конституційний Суд України в своєму рішенні №3-рп/2002 від 12.02.2002 справа №1-7/2002 (справа про електроенергетику) зазначив, що електроенергія є специфічним товаром, який виробляється і споживається одночасно, її слід розглядати як спільну власність усіх учасників енергоринку.
Як вбачається із матеріалів справи, за умовами Договору позивач зобов'язався продавати, а відповідач зобов'язався купувати електроенергію, вироблену позивачем та здійснювати оплату відповідно до умов цього договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Додатковою угодою №1087/04 від 23.12.2014 р. до Договору продовжено строк його дії до 31.12.2015 р.
Відповідно до ч.ч 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Положеннями ст. 3 Цивільного кодексу України визначено, що до основних засад цивільного законодавства відноситься свобода договору. Таким чином, ніхто не може бути примушений до укладення договору проти його волі, крім випадків прямо передбачених законодавством.
Відповідно до п. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з ст. 643 Цивільного кодексу України, якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.
За змістом п. 8.1 Договору сторони погоджуються, що у договір та його додатки у разі необхідності можуть бути внесені зміни та доповнення за взаємною домовленістю сторін.
Листами №09-2015/001-10 від 10.09.2015 р. та №11-2015/001-24 від 24.11.2015 р. позивач звернувся до відповідача з пропозицією укласти додаткову угоду до Договору з метою продовження строку його дії до 31.12.2029 р. у зв'язку з тим, що Товариство відповідно до Закону України «Про електроенергетику» має спеціальний статус як суб'єкт, що виробляє електричну енергію з відновлювальних джерел, для якого на державному рівні закріплені окремі гарантії, у тому числі на весь час дії застосування «зеленого» тарифу.
Так, пунктом 8.12 Договору було визначено, що для ВАД застосовується порядок стимулювання виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії на дату введення в експлуатацію об'єктів електроенергетики, які виробляють електроенергію з альтернативних джерел енергії. На весь термін застосування «зеленого» тарифу закріплюється вимога щодо закупівлі всієї електроенергії, виробленої на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- або малими гідроелектростанціями), і не продану за договорами безпосередньо споживачам або енергопостачальним компаніям, за встановленим «земельним» тарифом, а також щодо розрахунків за таку електроенергію в повному обсязі, у встановлені строки та грошовими коштами в порядку, установленому законом.
В той же час, відповідач відмовився від укладення з позивачем додаткової угоди з посиланням на те, що Підприємством не може здійснювати купівлю та оплату електричної енергії, виробленої на обладнанні, яке знаходиться на неконтрольованій території.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, засади організації та експлуатації енергосистем.
У даному випадку Закон України «Про електроенергетику» (зі змінами і доповненнями) визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі.
Відповідно ст.15 Закону України "Про електроенергетику", купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких перевищують граничні показники (крім випадків, передбачених цим Законом), та весь її оптовий продаж здійснюються на оптовому ринку електричної енергії України. Функціонування інших оптових ринків електричної енергії в Україні забороняється.
Електрична енергія, вироблена на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), може бути реалізована на оптовому ринку електричної енергії України, за договорами зі споживачами або за договорами з енергопостачальниками.
Оптовий ринок електричної енергії України у кожному розрахунковому періоді зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, та здійснювати повну оплату вартості електричної енергії, виробленої на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за «зеленим» незалежно від величини встановленої потужності чи обсягів її відпуску.
Статтею 151 Закону України «Про електроенергетику» визначено особливий порядок розрахунків на оптовому ринку електричної енергії - всі кошти за спожиту електричну енергію вносяться виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання відкриті в установах уповноваженого банку. З поточного рахунку зі спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії зазначені кошти спрямовуються енергогенеруючим компаніям та іншим суб'єктам господарської діяльності, які провадять продаж електричної енергії оптовому постачальнику електричної енергії згідно з алгоритмом, встановленим НКРЕКП.
26.04.2015 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про електроенергетику» щодо особливостей регулювання відносин у сфері енергетики на території проведення антитерористичної операції» №284-VIII, яким викладено нову редакцію ст.23 Закону України «Про електроенергетику» та визначено, що Кабінет Міністрів України встановлює особливості регулювання правових, економічних та організаційних відносин, пов'язаних з продажем електричної енергії з оптового ринку електричної енергії України на тимчасово окуповану територію та на територію, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, визначається Кабінетом Міністрів України.
07.05.2015 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №263 «Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження», якою з 01.05.2015 р. врегульовано порядок купівлі-продажу електричної енергії, переміщеної з території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, на іншу територію України та/або з контрольованої території на неконтрольовану територію.
Підпунктами 1 та 6 пункту 8 даної постанови Кабінет Міністрів України визначив, що оптовий постачальник не здійснює купівлі та оплати електричної енергії у виробників електричної енергії, що провадять діяльність на неконтрольованій території, крім купівлі різниці перетоків електричної енергії. Оптовий постачальник (ДП «Енергоринок») здійснює відповідно до законодавства погашення заборгованості за закуплену у виробників електричну енергію та послуги за диспетчерське (оперативно-технологічне) управління і передачу електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами.
08.05.2015 р. Міністерством енергетики та вугільної промисловості України прийнято наказ №273 «Про затвердження переліку виробників електричної енергії» відповідно якого Товариство належить до виробників електричної енергії, устаткування та/або енергетичне обладнання яких знаходяться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
Таким чином, в силу Закону України «Про електроенергетику», постанови Кабінету Міністрів України №263 від 07.05.2015 р. та наказу Міністерством енергетики та вугільної промисловості України №273 від 08.05.2015 р. у Підприємства відсутні правові підстави для купівлі електричної енергії у Товариства як у виробника електричної енергії, устаткування та/або енергетичне обладнання яких знаходяться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
При цьому, укладення спірної додаткової угоди до Договору та продовження його дії до 2029 року суперечило б приписам вказаних нормативно-правових актів, про що Товариство було повідомлене листом Підприємства №01/46-10946 від 24.09.2015 р.
Більш того, згідно Рекомендацій Кабінету Міністрів Ради Європи №R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке вважає найкращим за даних обставин.
Отже, ДП «Енергоринок» в своїй діяльності не вправі підміняти уповноважений державний орган (в даному випадку НКРЕКП, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Кабінет Міністрів України) та приймати на власний розсуд рішення щодо розпорядження спірними коштами, оскільки такі дії виходять за межі відведених йому законодавством функцій (повноважень).
Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України від 27.01.2016 р. у справі №910/13597/15.
З огляду на викладене, відмова відповідача від укладання додаткової угоди до Договору щодо продовження строку його дії є правомірною, а продовження дії Договору суперечило б приписам чинного законодавства України.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог Товариства про спонукання до укладання додаткової угоди до Договору у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітряний парк Лутугинський» відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 21.03.2016 р.
Суддя В.П. Босий