ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.03.2016Справа №910/613/16
Суддя Плотницька Н.Б. розглянувши справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Джерела М"
доДержавної податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна казначейська служба України
простягнення 9 629 228 грн 93 коп.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Макаревич О.С. - представник за довіреністю
від третьої особи:не з'явився
16.01.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерела М" з вимогами до Державної податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про стягнення 5 767 556 грн 01 коп. матеріальної шкоди.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що внаслідок прийняття протиправного рішення відповідача про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 362 від 18.09.2014, позивачеві було завдано майнової шкоди у розмірі 5 767 556 грн 01 коп. у вигляді позбавлення можливості використання нематеріального активу: прав користування та розпорядження нерухомим майном, що призвело до зменшення статутного капіталу позивача та втрати прибутку від використання та розпорядження нерухомим майном у своїй господарській діяльності.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2016 порушено провадження у справі № 910/613/16, розгляд справи призначено на 08.02.2016, а також залучено до участі у справі Державну казначейську службу України у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
26.01.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2016 розгляд справи відкладено на 22.02.2016 у зв'язку з неявкою представника третьої особи у судове засідання.
17.02.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення та заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 9 629 228 грн 93 коп. матеріальної шкоди.
22.02.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про колегіальний розгляд, клопотання про фіксування судового засідання та клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2016 розгляд справи відкладено на 22.02.2016, у зв'язку з неявкою представника третьої особи у судове засідання та задоволенням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
14.03.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові пояснення.
Представники позивача та третьої особи у судове засідання 15.03.2016 не з'явились, клопотань про відкладення розгляду справи не подали, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
У судове засідання 15.03.2016 з'явився представник відповідача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову.
Суд, розглянувши клопотання відповідача про колегіальний розгляд справи, прийшов до висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на те, що призначення колегіального розгляду справи здійснюється суддею в провадженні якого перебуває справа залежно від складності спірних матеріально-правових відносин, рішення про яку приймається суддею. Призначення колегіального розгляду справи за клопотанням сторін нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено.
У судовому засіданні 15.03.2016 була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд
Рішенням Державної податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 362 від 18.09.2014 на підставі підпункту "ж" пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, а саме у зв'язку з тим, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявний запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, з 18.09.2014 анулювало реєстрацію платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерела М".
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2014 у справі № 826/17197/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2015, визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 362 від 18.09.2014 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.
Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Позивач звернувся до суду про стягнення з Державної податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві 3 861 672 грн 92 коп. втраченого прибутку від використання майнових прав на використання та розпорядження нерухомим майном, 565 800 грн 01 коп. (46 800 грн 01 коп. фактичних прямих збитків, 519 000 грн 00 коп. втраченої вигоди) збитків завданих відмовою контрагентів-орендарів від подальшої співпраці, у зв'язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувались під час укладання договору, та дострокового розірвання договорів оренди, а також 5 201 756 грн 00 коп. фактичних збитків, завданих зменшенням статутного капіталу та поверненням внесених учасниками до статутного капіталу нематеріальних активів у вигляді права користування та розпорядження майном, внаслідок прийняття незаконного та протиправного рішення № 362 від 18.09.2014 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до пунктом 1 частини 2 статті 22 Господарського кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
За правилами статті 611 Цивільного кодексу України відшкодування збитків є встановленим договором або законом правовим наслідком, що настає у разі порушення зобов'язання.
Стаття 56 Конституція України проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави матеріальної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди встановлено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Шкода, завдана юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цього органу (стаття 1173 Цивільного кодексу України).
Отже, правила щодо відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, його посадовою або службовою особою встановлені статтями 1173, 1174 Цивільного кодексу України, згідно яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою при здійсненні ними своїх повноважень відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Таким чином, даними правовими нормами встановлено, що державою підлягає до відшкодування шкода, яка завдана незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, його посадової або службової особи.
Враховуючи вищевказане, предметом доказування є належним чином доведені факти незаконності дій органу державної влади чи його посадової особи, виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіянням шкоди.
В обґрунтування розміру понесених збитків позивач зазначає, що у зв'язку із втратою статусу платника податку на додану вартість було направлено своїм партнерам листи з повідомленням про зміну обставин, якими сторони керувались під час укладення договору, як наслідок були розірвані договори оренди, саме:
- договір оренди приміщень № 49/Б від 26.05.2014, укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Зерно" (орендар), строк дії якого становив до 01.07.2015, розмір орендної плати складав 22 750 грн за один календарний місяць, розірваний з 01.11.2014 на підставі укладеної додаткової угоду № 1 від 22.09.2014. Розмір збитків (втрачена вигода) за 8 місяців не отриманого доходу складає 182 000 грн 00коп.;
- договір оренди приміщень № 24/Б від 10.12.2013, укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спринт Сервіс" (орендар) строк дії якого становив до 31.12.2014, розмір орендної плати складав 8 000 грн за один календарний місяць, розірваний з 01.112014 на підставі укладеної додаткової угоду № 1 від 22.09.2014. Розмір збитків (втрачена вигода) за 1 календарний місяць не отриманого доходу складає 13 000 грн 00коп.;
- договір оренди приміщень № 47/Б від 12.12.2013 укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТМА Ком'юнікейшнз", строк дії якого становив до 31.12.2014, розмір орендної плати складав 13 000 грн за один календарний місяць, розірваний з 17.09.2014 на підставі укладеної додаткової угоду № 1 від 18.09.2014. Розмір збитків (втрачена вигода) за 3 календарні місяці не отриманого доходу складає 24 000 грн 67 коп., а також фактичні прямі збитки у вигляді повернених грошових коштів (частини орендної плати), що складають 3 466 грн 67 коп.;
- договір оренди приміщень № 06/А від 16.12.2013 укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТМА Ком'юнікейшнз", строк дії якого становив до 31.12.2014, розмір орендної плати складав 100 000 грн за один календарний місяць, розірваний з 17.09.2014 на підставі укладеної додаткової угоду № 1 від 18.09.2014. Розмір збитків (втрачена вигода) за 3 календарні місяці не отриманого доходу складає 300 000 грн 00 коп., а також фактичні прямі збитки у вигляді повернених грошових коштів (частини орендної плати), що складають 43 333 грн 34 коп.
Також позивач зазначає, що на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерела М" (протокол № 1 від 11.11.2014) було прийнято рішення про зменшення статутного капіталу та задоволення заяв засновників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про повернення внесених до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерела М" внесків - нематеріальних активів у вигляді права користування та розпорядження майном на загальну суму 5 201 756 грн 00 коп., у зв'язку із неможливістю використання нематеріального активу через втрату статуса платника ПДВ Вказані права користування та розпорядження нерухомим майном були повернені з статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерела М" засновникам відповідно до Акту приймання-повернення прав № 2 від 01.01.2015 та Акту приймання-повернення прав № 3 від 01.01.2015.
Крім того, позивач вказує на те, що останнім були понесені збитки у розмірі 3 861 672 грн 92 коп. у вигляді втрати прибутку (втраченої вигоди) від використання та розпорядження нерухомим майном, а саме дохід позивача від операційного лізингу та оренди: права користування та розпорядження нежитловим приміщенням площею 254 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 13, літ. Б; права користування та розпорядження нежитловим приміщенням площею 551,10 кв.м., що розташоване за адресою: м. Киї, вул. Фрунзе, буд. 13, літ. А; права користування та розпорядження нежитловим приміщенням площею 517,40 кв.м., що розташоване за адресою: м. Киї, вул. Почайнинська, буд. 28; який позивачем був запланований та прогнозований, внесений до бізнес-плану розвитку підприємства на 2014-2018 роки.
Суд зазначає, що пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (втраченої вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі відсутності порушення його прав.
Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
Аналогічна правова позиція викладена у оглядовому листі Вищого господарського суду України від 14.01.2014 № 01-06/20/2014 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків".
Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення. Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При визначенні упущеної вигоди (неодержаних доходів) враховуються вжиті позивачем заходи для їх одержання. При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби відповідачем при здійсненні ним своїх повноважень не було прийнято незаконне рішення. Нічим не підтверджені розрахунки позивача про можливі доходи до уваги братися не повинні. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які позивач поніс би, якби не відбулося порушення права. Обґрунтування і доказування розміру збитків здійснюється позивачем. Така вимога обумовлена основною спрямованістю інститутів цивільно-правової відповідальності саме на відшкодування збитків. Нездатність позивача обґрунтувати вимоги про відшкодування упущеної вигоди може бути для суду підставою для відмови в задоволенні таких вимог.
Матеріали справи свідчать, що позивач, обраховуючи розмір втраченої вигоди, не визначив витрат на отримання доходів, які він поніс би, якби не відбулося порушення права. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем з власної ініціативи було розірвано вказані договори, а також на підставі заяв учасників товариства, які володіють 100% загальної кількості голосів, прийнято рішення про повернення внесених до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерела М" внесків - нематеріальних активів у вигляді права користування та розпорядження майном на загальну суму 5 201 756 грн 00 коп. Таким чином, позивачем не доведено суду наявність усіх складових цивільного правопорушення за цим позовом, а саме причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та можливим втраченим прибутком
Також позивачем не надано суду доказів вжиття позивачем заходів щодо уникнення можливих негативних наслідків прийняття відповідачем протиправного рішення, а саме прийняття відповідачем рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість не позбавило позивача права звернутися до контролюючого органу із відповідною реєстраційною заявою з метою реєстрації як платника податку на додану вартість в порядку передбаченому статтею 183 Податкового кодексу України.
З огляду на вищевикладене суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 46 800 грн 01 коп. збитків яких зазнав відповідачем у зв'язку з поверненням частини отриманої орендної плати за договором оренди приміщень № 47/Б від 12.12.2013 та договором оренди приміщень № 06/А від 16.12.2013 укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТМА Ком'юнікейшнз", вимоги позивача про стягнення з відповідача 9 582 428 грн 92 коп. втраченої вигоди від використання та розпорядження нерухомим майном позивача, визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 82, ст. 82-1, ст. 84, ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (04080, м. Київ, вул. Турівська, буд. 12, ідентифікаційний код 38671091) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерела М" (04073, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 160 Щ, ідентифікаційний код 25388672) фактичні прямі збитки у розмірі 46 800 (сорок шість тисяч вісімсот) грн 01 коп.
3. Стягнути з Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (04080, м. Київ, вул. Турівська, буд. 12, ідентифікаційний код 38671091) в дохід Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Повне рішення складено: 21.03.2016
Суддя Н.Б. Плотницька