61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
17.03.2016 Справа № 905/3707/15
Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.
при секретарі судового засідання Сапожніковій Ю.Б.
у справі за позовом: Колективного підприємства «Фірма «Азовбудматеріали», м. Маріуполь, Донецька область
до відповідача: Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк
про стягнення 62108,61грн
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю №б/н від 15.01.2016р.
від відповідача: не з'явився
КП «Фірма «Азовбудматеріали», м. Маріуполь звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до ДП «Донецька залізниця», м. Донецьк про стягнення вартості нестачі вантажу в розмірі 62108,61грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ДП «Донецька залізниця», м. Донецьк несе відповідальність за часткову втрату вантажу, при його перевезенні зі станції Розсипна Донецької залізниці до станцію Велико-Анадоль Донецької залізниці.
Представник позивач у судових засіданнях підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 83001, м. Донецька, вул. Артема, 68. Аналогічна адреса зазначена позивачем в позовній заяві.
Оскільки, судом вжито всіх заходів для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/1290/14 від 12.09.2014р., що підтверджується актами господарського суду Донецької області від 16.07.2015р., 31.07.2015р., розміщенням оголошенням про час та місце розгляду справи на електронній сторінці господарського суду Донецької області, яка міститься на офіційному веб-порталі "Судова влада в Україні", виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком сторін, суд вважає за можливе розглянути спір за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд встановив.
21.08.2015р. на станції відправлення Розсипна Донецької залізниці ТОВ «Верхаус» (відправник) відповідно до технічних умов завантажило по накладній №53759619 вугілля кам'яне марки АС (6-13):
- у вагон № 66940503 в кількості 69000 кг,
для відправки на станцію Велико-Анадоль Донецької залізниці для КП «Фірма «Азовбудматеріали» (одержувач) вказаний вантаж, для перевезення в рамках договору поставки №0107-01 від 01.07.2015р. за яким постачальником виступає ТОВ «Український промислово-торгівельний альянс», а покупець ТОВ «Торгова компанія «Дон-Поставка».
Відповідно до накладної №53759619 вантаж завантажений у вагон відправником у зазначеної, кількості, поверхня вантажу маркірована вапном, тара перевірена на залізничних вагах, тобто виконані всі необхідні умови навантаження та схоронності під час транспортування.
Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного Кодексу України, за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 ГК України, підтверджується складанням транспортної накладної.
Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.
Під час прибуття вагонів на станцію призначення Велико-Анадоль Донецької залізниці, на підставі ст. 24 Статуту залізниць України, була виявлена невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній.
Так, на станції призначення, з посиланням на складений цією ж станцією комерційний акт БИ № 573620/2 від 24.09.2015р. було здійснено комісійне переважування вагону:
- у вагоні № 66940503 брутто - 63 100 кг, тара - 21 500 кг, нетто 41 600 кг, що менше вантажного документу на 27 400 кг. Погрузка нерівномірна, нижче бортів від 30 см., до 1 м., манкіровка відсутня, вагон технічно справний, бездвірний, розвантажувальні люки закриті на запірний механізм.
Комерційний акт підписаний належними особами згідно п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002р.
Згідно із ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.
У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судовими доказами за визначенням статей 32-36 ГПК України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язується доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.
Статтею 12 Закону України “Про залізничний транспорт” та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Статтею 23 Закону «Про залізничний транспорт» передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.
Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічний припис міститься у ст.113 Статуту, ч.2 ст.924 Цивільного Кодексу України.
Суд приймає до уваги те, що спірний вантаж був прийнятий залізницею до перевезення з маркуванням, однак на станцію призначення вантаж прибув з порушеним маркуванням, тобто не у тому ж стані, у якому він був прийнятий залізницею до перевезення. Отже, наявні сліди доступу до вантажу, ознаки розкрадання чи втрати вантажу під час перевезення. Відповідно до ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення. Відповідач не довів суду, що недостача вантажу відбулася не з вини залізниці.
Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно ст.26 Закону України “Про залізничний транспорт” обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Підставою для покладання на відправника відповідальності, згідно ст. 122 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст.129 Статуту.
Так, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній, засвідчено належним доказом - комерційним актом БИ № 573620/2 від 24.09.2015р.
Вказаний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу.
Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України нестача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Норми природної втрати та граничного розходження у визначені маси нетто встановлені п.27 Правил видачі вантажу.
Нестача вантажу становить:
- у вагоні № 66940503 - 27400 кг., а за виключенням норм природної втрати та граничних розбіжностей у визначенні маси нетто понаднормативна нестача становить 26852кг.
Вартість 1 тони вугілля становить 2360,00грн. (у т.ч. ПДВ), така ціна вугілля обумовлена договором поставки №0107-01 від 01.07.2015р. (арк. справи 14), який укладено між ТОВ «Український промислово-торгівельний альянс» (постачальник) та ТОВ «Торгова компанія «Дон-Поставка» (покупець), та відображена у специфікації від 01.08.2015р. додаток №1 (арк. справи 20), до вищезазначеного договору а також у залізничній накладній №53759619, за якою здійснювалась відправки вантажу вантожовідправником.
Згідно розрахунку, що міститься в матеріалах справи, вартість недостачі розрахована позивачем з урахуванням норми природної втрати маси вантажу з застосуванням 2% маси, зазначеної в перевізному документі, та заявлена у розмірі 62108грн. 61коп.
Суд, перевіривши розрахунок позовних вимог встановив, що розрахунок є арифметично вірним.
З огляду на викладене, з урахуванням даних, зазначених в комерційному акті, своїх зобов'язань за договором перевезення відповідач не виконав належним чином, оскільки не забезпечив збереження довіреного йому вантажу. Факт недостачі вантажу підтверджений матеріалами справи, у зв'язку з чим суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані, та є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 110, 113, 114, 127, 129 Статуту залізниць України, ст. ст.23, 26 Закону України „Про залізничний транспорт”, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Колективного підприємства «Фірма «Азовбудматеріали», м. Маріуполь, Донецька область до Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк про стягнення вартості втраченого вантажу у розмірі 62108грн. 61коп.- задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Колективного підприємства «Фірма «Азовбудматеріали», м. Маріуполь, Донецька область (87538, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Мартенівський масив, 135, код ЄРПОУ 00290541; п/р 2600300017135 у АТ «Укрексімбанк», МФО 335957) суму збитків у розмірі 62108грн. 61коп.
Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Колективного підприємства «Фірма «Азовбудматеріали», м. Маріуполь, Донецька область (87538, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Мартенівський масив, 135, код ЄРПОУ 00290541; п/р 2600300017135 у АТ «Укрексімбанк», МФО 335957) витрати на сплату судового збору в розмірі 1218грн. 00коп.
Повний текст рішення підписаний 22.03.2016р.
Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.
Суддя О.М. Сковородіна