номер провадження справи 20/29/16
22.03.2016 Справа № 908/551/16
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3)
до відповідачів: 1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (73000, АДРЕСА_1)
2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_4)
про розірвання договору; стягнення коштів, збережених без достатніх правових підстав; відшкодування збитків; солідарне стягнення боргу
Суддя Гандюкова Л.П.
Представники сторін:
Від позивача - ОСОБА_1 (особисто, паспорт НОМЕР_3); Шокуров Д.Г. (адвокат, свідоцтво № 1558 від 11.03.2005 р., договір б/н від 12.11.2015 р.);
Від відповідачів-1,2 - не з'явилися
Заявлений позов про розірвання договору; стягнення коштів, збережених без достатніх правових підстав; відшкодування збитків; солідарне стягнення боргу.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.02.2016 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/551/16, справі присвоєно номер провадження 20/29/16, справу призначено до розгляду на 22.03.2016 р.
22.03.2016 р. через канцелярію суду від позивача надійшла письмова заява, в якій викладено клопотання про забезпечення позову в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України шляхом накладення арешту на транспортний засіб Фольскваген Пассат, реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_4, зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_2, адреса реєстрації: АДРЕСА_2, 73000).
Клопотання мотивоване тим, що відповідач-1 ОСОБА_2 відмовляється добровільно повернути позивачу грошові кошти, збережені ним без достатніх правових підстав, а також відшкодувати збитки. На даний час єдиним рухомим майном відповідача-1 є транспортний засіб Фольскваген Пассат, що підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 48897079 від 05.02.2016 р. Відповідно до відомостей офіційного сайту Мін'юсту України за відповідачем-1 не зареєстровано будь-яке нерухоме майно. За таких обставин існує реальна загроза невиконання або ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Зважаючи на значний розмір позовних вимог - 331461,79 грн. для забезпечення позову необхідно застосувати накладення арешту на належний відповідачу-1 транспортний засіб, що створить перешкоду та не дозволить відповідачу уникнути майнової відповідальності в разі задоволення позову. У той же час арешт майна не перешкоджає відповідачу користуватися належним йому майном. До клопотання позивачем долучено Витяг № 48897079 від 05.02.2016 р. із Державного реєстру обтяжень рухомого майна, з якого вбачається реєстрація застави рухомого майна автомобіля легкового НОМЕР_4, який належить ОСОБА_2, та витяг з сайту стосовно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У судовому засіданні 22.03.2016 р. позивач та його представник підтримали клопотання, пояснили, що всі докази в обґрунтування клопотання надали.
Розглянувши клопотання позивача, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним видом заходів до забезпечення позову і предметом відповідної позовної вимоги. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення. При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу для забезпечення позову. У разі відсутності доказів в підтвердження викладених обставин та обґрунтування, що невжиття таких заходів утруднить чи зробить неможливим виконання рішення, господарський суд відхиляє таку заяву як необґрунтовану та не підтверджену належними докази.
Обґрунтовуючи заяву, позивач, зокрема, зазначає, що існує реальна загроза невиконання або ускладнення виконання відповідачем-1 можливого рішення суду про задоволення позову та накладення арешту на транспортний засіб створить перешкоду і не дозволить відповідачу-1 уникнути майнової відповідальності в разі задоволення позову, оскільки іншого майна за відповідачем -1 не зареєстровано. Разом з тим, позивачем не наведено (не конкретизовано) які саме дії вчиняються відповідачем-1 з метою, зокрема, виведення з його власності рухомого майна, у т.ч. реалізації транспортного засобу, не надано доказів у підтвердження даних обставин. Крім того, як зазначалося вище, 21.04.2015 р., тобто до пред'явлення позову позивачем, зареєстровано заставу рухомого майна - транспортного засобу ОСОБА_2, з забороною його відчуження.
Позивач, звертаючись із клопотанням про забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб відповідача-1, не надав жодних доказів, які б підтверджували обставини, що можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення.
У зв'язку з викладеним вище, у задоволенні клопотання про забезпечення позову слід відмовити.
Суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що він не позбавлений можливості, при наявності достатніх підстав, які підтверджуються належними доказами, повторно звернутися до суду з клопотанням про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити в задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Примірники даної ухвали направити сторонам.
Суддя Л.П. Гандюкова