номер провадження справи 8/13/16
14.03.2016 Справа № 908/329/16
за позовом Державного підприємства «Енергоринок» (01032, м.Київ, вул. Симона Петлюри, 27)
до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14)
про стягнення 605 752 478 грн. 14 коп. основного боргу за договором № 4243/02 від 29.08.2007 р., 126 852 203 грн. 61 коп. пені, 9 373 906 грн. 10 коп. річних процентів, 74 573 115 грн. 29 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 445416 грн. 34 коп. штрафу.
Суддя Попова І.А.
Представники:
від позивача: ОСОБА_2, дов. № 01/44-843Д від 18.12.2015 р.
від відповідача: ОСОБА_3, дов. № 33 від 31.12.2015 р.
ОСОБА_4, дов. № 57 від 31.12.2015 р.
Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 605 623 280 грн. 80 коп. основного боргу за договором № 4243/02 від 29.08.2007 р., 126 852 203 грн. 61 коп. пені, 9 373 906 грн. 10 коп. річних процентів, 74 573 115 грн. 29 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 445 416 грн. 34 коп. штрафу
В судовому засіданні, відкритому 03.03.2016 р., оголошувалася перерва до 14.03.2016 р. Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 14.03.2016 р.
В судовому засіданні 14.03.2016 р. позивачем заявлено про збільшення розміру позовних вимог. У відповідності до ст.. 22 ГПК України клопотання задоволено судом.
Розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача 605 752 478 грн. 14 коп. основного боргу за договором № 4243/02 від 29.08.2007 р., 126 852 203 грн. 61 коп. пені, 9 373 906 грн. 10 коп. річних процентів, 74 573 115 грн. 29 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 445416 грн. 34 коп. штрафу.
Позивач підтримав вимоги з підстав, викладених у позові та заяві про збільшення позовних вимог від 12.03.2016 р. В обґрунтування вимог вказує, що відповідно до умов договору № 4243/02 від 29.07.2007 р. відповідач купував у позивача електричну енергію в період з січня 2015 р. по листопад 2015 р., що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії. Пунктом 6.4 статті 6 договору передбачено, що остаточний розрахунок за куплену у ДП «Енергоринок» електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється відповідачем до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим. Відповідач не виконав у повному обсязі своїх зобов'язань за договором, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 605752478 грн. 14 коп. за період з січня 2015 р. по листопад 2015 р., яку позивач просить стягнути. За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідно до п. 7.3.2 договору заявлено до стягнення пеню в розмірі 126852203,61 грн., нараховану за період з 20.02.2015 р. по 01.01.2016 р., та штраф в розмірі 445416,34 грн. Крім того, у відповідності до ст. 625 ЦК України до стягнення заявлено 9379906,10 грн. річних процентів, нарахованих за період з 15.02.2015 р. по 01.01.2016 р., та 74573115,29 грн. втрат від інфляції грошових коштів, нарахованих за період з січня 2015 р. по листопад 2015 р.
Відповідач заявлені позовні вимоги визнав частково. У відзиві на позов вказує, що відповідач не уникає від сплати заборгованості за куплену електричну енергію та здійснює всі можливі заходи щодо її погашення. З розрахунком втрат від інфляції грошових коштів відповідач не погодився та вважає його занадто великим у порівнянні з нарахуванням, що фактично підлягають стягненню. Також відповідач заявляє позивачем одночасно заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача пені та штрафу за прострочення остаточного платежу за куповану електроенергію, тобто за одне й те саме порушення, тому заявлена вимоги щодо стягнення 0,1% штрафу в розмірі 445416,34 грн. є неправомірною. Заявлений до стягнення розмір пені відповідач вважає надмірно великим та просить зменшити розмір пені до 1000000 грн., а виконання рішення розстрочити на 3 роки.
Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив:
Державним підприємством “Енергоринок” (ДПЕ, позивач у справі) та ОСОБА_1 акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго” (ЕК, відповідач у справі) 29.08.2007 р. уклали договір купівлі-продажу електроенергії № 4243/02.
Пунктом 2.1 договору встановлено, що ДПЕ зобов'язується продавати, а ЕК зобов'язується купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору. Згідно з п. 4.1 договору ЕК надає до ДПЕ повідомлення про замовлення добове (по годинах) та місячне (по годинах) споживання електроенергії, повідомлення на замовлений місячний обсяг купівлі електроенергії з ОРЕ, а також інформацію про замовлений обсяг купівлі електроенергії з ОРЕ по всіх постачальниках електроенергії на території ліцензованої діяльності ЕК.
В пункті 4.1.1 договору сторонами узгоджено, що в повідомленні про місячні обсяги купованої електроенергії обов'язково зазначається замовлений обсяг електроенергії (кВт год.) на місяць в цілому та вартість замовленого обсягу купівлі електроенергії (грн.), а також розміри оплати по декадах або етапах. Розмір оплати по декадах або етапах визначається відповідно до п. 6.3 або п. 6.14 - 6.18 цього договору. В разі визначення оплати за п. 6.14 - 6.18 цього договору в повідомленні у графі останнього етапу розмір оплати записується словами - “по факту”.
Документ, що підтверджує факт переходу права власності на електроенергію від ДПЕ до ЕК, є підписаний з боку ДПЕ та ЕК та скріплений печатками Акт купівлі-продажу електроенергії (п. 4.13 договору.)
Перерахування коштів ЕК за куплену у ДПЕ електроенергію здійснюються кожного банківського дня розрахункового місяця з урахуванням умов пункту 6.3 і зараховується Сторонами як оплата за електричну енергію, куплену ЕК у ДПЕ у цьому місяці з урахуванням умов п. п. 6.4 та 6.5 цього Договору та окремих рішень Кабінету Міністрів України (п. 6.2 договору).
Пунктом 6.3 договору встановлено, що 11-го, 21-го та останнього числа розрахункового місяця ДПЕ перевіряє суму, що надійшла на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ДПЕ як оплата ЕК електричної енергії, купленої за першу, другу та третю декаду місяця відповідно. Розмір оплати ЕК за першу декаду визначається шляхом множення 30 % замовленого місячного споживання електроенергії і відповідно за другу декаду - 30 % та за третю декаду - 40 % на прогнозну оптову ринкову ціну, затверджену постановою НКРЕ з урахуванням суми місячного обсягу дотацій для компенсації втрат ЕК від здійснення постачання електричної енергії за регульованим тарифом згідно постанови НКРЕ, що встановлює суму дотацій, а також з урахуванням встановлених НКРЕ вирівнювальних націнок (знижок) для коригування платежу ЕК у зв'язку із застосуванням єдиних роздрібних тарифів на електроенергію для кожного із класів споживачів, крім населення, на території України. В залежності від структури споживання ЕК вказані відсотки можуть бути змінені за домовленістю Сторін. У цьому випадку ЕК надає до ДПЕ письмове підтвердження своєї структури споживання. В разі здійснення корегування замовленого місячного обсягу купівлі електроенергії, розмір оплати за третю декаду визначається відповідно до п. 4.15 цього договору.
Пунктом 6.4 договору передбачено, що остаточний розрахунок за куплену ЕК в ДПЕ електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється ЕК до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних або інших (крім поточного із спеціальним режимом використання) рахунків ЕК. У цьому випадку ЕК зобов'язана обов'язково вказати призначення платежу. Якщо до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, ЕК не здійснила повну поточну оплату вартості електроенергії за розрахунковий місяць, ДПЕ надсилає до ЕК факсимільним зв'язком попередження про можливість обмеження споживання в обсязі недоплаченої ЕК в розрахунковому місяці електроенергії. Обмеження може бути застосоване ДПЕ після 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Відповідно до пункту 6.14 договору (в редакції додаткової угоди № 4634/02 від 26.02.2008 р.) першу частку оплати за розрахунковий місяць ЕК зобов'язується здійснити до 16-00 год. першого числа розрахункового місяця в розмірі не меншому 15% вартості електричної енергії, замовленої ЕК відповідно до п. 4.1.1 на розрахунковий місяць з урахуванням розміру ПДВ. Подальша оплата здійснюється ЕК поетапно шляхом сплати ДПЕ коштів не пізніше 6-го, 11-го, 16-го та 21-го числа розрахункового місяця кожного разу з розмірі, не меншому 15% вартості електричної енергії, замовленої ЕК відповідно до п. 4.1.1 договору на розрахунковий місяць з урахуванням ПДВ. Якщо 1-е число припадає на вихідний день, то відповідну частку оплати ЕК зобов'язується здійснити в перший банківський день, що слідує за ним.
Як свідчать вивчені матеріали, позивач у період з січня 2015 р. по листопад 2015 р. належним чином виконав зобов'язання за договором, про що свідчать акти купівлі-продажу електричної енергії від 31.01.22015 р., 28.02.2015 р., 31.03.2015 р., 30.04.2015 р., 31.05.2015 р., 30.06.2015р., 31.07.2015 р., 31.08.2015 р., 30.09.2015 р., 31.10.2015 р., 30.11.2015 р. підписані без зауважень представниками обох сторін.
Відповідач зобов'язання щодо своєчасної оплати отриманої електроенергії в січні - листопаді 2015 р. не здійснив. Сторонами складено акти корегування від 26.10.2015 р., 30.06.2015 р. та 12.02.2016 р. до актів купівлі-продажу електроенергії за період з січня 2015 р. по жовтень 2015 р.
Частиною другою статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (частина перша статі 275 ГК України).
Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частинами шостою та сьомою статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Згідно представленого позивачем розрахунку за відповідачем склалася заборгованість в розмірі 605 752 478 грн. 14 коп. за період з січня 2015 р. по листопад 2015 р.
Відповідач у відзиві на позовну заяву суму основного боргу визнав повністю та надав акт звірення розрахунків, підписаний станом на 01.01.2016 р.
Стаття 22 ГПК України визначає основні процесуальні права та обов'язки сторін; визнання позову повністю або частково є правом відповідача. Відповідно до частини п'ятої статті 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
З огляду на викладене, суд вважає вимоги в частині стягнення боргу за куплену електричну енергію за період січень - листопад 2015 року в розмірі 605 752 478 грн. 14 коп. обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Приписами чинного законодавства не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов'язання або його виконання із порушенням встановлених договором термінів та не позбавляє кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України.
Здійснений позивачем розрахунок втрат від інфляції грошових коштів та річних процентів судом перевірено. Оскільки встановлено, що відповідачем порушено умови договору в частині виконання зобов'язань з оплати отриманої електричної енергії вимоги про стягнення 74573115 грн. 29 коп. втрат від інфляції грошових коштів, нарахованих за період з лютого 2015 р. по грудень 2015 р., та 9 379 906 грн. 10 коп. річних процентів, нарахованих за період з 15.02.2015 р. по 01.01.2015 р. суд знаходить обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача щодо розрахунку втрат від інфляції грошових коштів та наданий ним контррозрахунок суд вважає, такими, що не відповідають приписам діючого законодавства. В розрахунку відповідача безпідставно здійснено нарахування інфляційних на суми заборгованості за період, що становить менше одного місяця, тоді як найменшим періодом визначення індексу інфляції є місяць. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Позивачем заявлено про стягнення 126852 203 грн. 61 коп. пені, нарахованої за період з 20.02.2015 р. по 01.01.2016 р. відповідно за кожним актом за шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано, та про стягнення 445416 грн. 34 коп. штрафу з посиланням на п. 7.3.2 договору № 4243/02.
Пунктом 7.3.2 договору (в редакції додаткової угоди від 09.03.2010 р.) в разі несплати ЕК за куплену в ДПЕ електроенергію в терміни, встановлені п. 6.4 цього договору, з 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, ДПЕ має право нараховувати пеню ЕК у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє не день прострочення) за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягнути штраф у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу.
Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно із статтею 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. (Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі № 06/5026/1052/2011).
Розрахунок заявленої до стягнення пені, здійснений позивачем, судом перевірено. Суд знаходить представлений розрахунок обґрунтованим.
Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені до 1000000 грн. В обґрунтування відповідач посилається на те, що надходження грошових коштів за куповану електроенергію здійснюється відповідачем щоденно в залежності віл відповідних надходжень оплати споживачів за використану електроенергію, тобто, ступінь виконання зобов'язання відповідача перед позивачем знаходиться в прямій залежності від ступеню виконання зобов'язання перед відповідачем. В свою чергу, умови та правила проведення роботи системи оптового ринку електричної енергії України, права обов'язки, відповідальність комплексу підприємств, що здійснюють діяльність на енергоринку, врегульовані договором між членами ринку електроенергії України від 15.11.1996 р., умовами якого, зокрема передбачено, що зобов'язання відповідача щодо сплати грошових коштів за куповану електричну енергію чітко обмежується наявними на поточному рахунку із спеціальним режимом використання грошовими коштами, що відповідно до алгоритму оптового ринку електричної енергії підлягають перерахуванню позивачу. Тобто, відповідач не може впливати ані на перерахування коштів та їх обсяг, а ні на встановлення алгоритму, оскільки перерахування коштів здійснюється виключно на підставі алгоритму і лише алгоритмом визначається частка коштів, наявних на поточному рахунку із спеціальним режимом використання. НКРЕКП встановлено нульовий відсоток відрахувань коштів, які находили на рахунок відповідача зі спеціальним режимом використання. Тобто, НКРЕКП щомісячно встановлює відповідачу нульовий відсоток відрахувань, що підтверджується постановами НКРЕКП та довідкою № 001-003/32 від 29.02.2016 р. Таким чином, встановлення НКРЕКП та постійна дія нульового алгоритму відрахування коштів на поточні рахунки унеможливить належне виконання рішення відповідачем. Відповідач зазначає, що ним приймаються всі можливі заходи по недопущенню неналежного виконання договірних обов'язків споживачами, оскільки здійснюються всі можливі заходи спрямовані на погашення заборгованості. Систематичне недофінансування з боку держави по основним бюджетним сферам призводить до низького рівня розрахунків за електричну енергію споживачів електричної енергії, що фінансуються з державного та місцевого бюджету. Несвоєчасна оплата мала місце у зв'язку з відсутністю або недостатністю в бюджетах всіх рівнів засобів для розрахунків за енергоносії, спожиті установами та організаціями, які утримуються за рахунок бюджетів, невідповідністю тарифів на енергоносії реальним витратам. Крім того, Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження від 18.02.2013 року № 96-р “Про приватизацію об'єктів паливно-енергетичного комплексу”, відповідно до якого ВАТ “Запоріжжяобленерго” входить до Переліку об'єктів паливно-енергетичного комплексу, що підлягають приватизації. Пакет акцій ВАТ “Запоріжжяобленерго” передано Фонду державного майна України. Тобто, стягнення штрафних санкцій з ВАТ "Запоріжжяобленерго" в процесі приватизації негативно вплине на структуру балансу. Таким чином, в даному випадку, застосування судом в повному обсязі господарсько-правової відповідальності в функціональному відношенні не тільки не відповідатиме основній меті відповідальності - стимулюванню належному виконанню зобов'язання, а, навпаки, в буквальному розумінні, унеможливить виконання останнього на майбутнє, з тієї причини, що у відповідача будуть відсутні кошти для поточної оплати за купівлю електроенергії. З урахуванням зазначеного, відповідач просив зменшити розмір штрафних санкцій до 1000000 грн.
Представник позивача заперечив проти зменшення суми пені.
Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, при цьому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість. При цьому, суд використовує таке своє право на власний розсуд та в залежності від обставин справи, правові норми не обмежують право суду на зменшення пені, розміром, вказаним у клопотанні про таке зменшення.
У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст.3, ч.3 ст.509, ч.ч.1-2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Пунктом 1 ст.233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.
Суд вважає за можливе скористатися наданим п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України правом та зменшити розмір пені до 30 000 000 грн. Суд зауважує, що штрафні санкції не є доходом, на який розраховують суб'єкти господарювання при укладанні договорів, не є компенсацією збитків позивача. При цьому, сплата втрат від інфляції грошових коштів та річних процентів і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові та відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення їх сплати.
Крім того, відповідачем заявлено клопотання про надання розстрочки виконання рішення суду по даній справі на 3 роки, з підстав зазначених вище. Позивач заперечив проти надання розстрочки виконання рішення.
Розглянувши клопотання суд зазначає:
Відповідно до ст.. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.
Розстрочка виконання рішення означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.
Розстрочка виконання судового рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
Господарсько-процесуальне законодавство не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами, встановленими ст. 43 ГПК України.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про задоволення клопотання про розстрочку та надання розстрочення виконання рішення на 3 роки.
При цьому, при зменшенні розміру пені та наданні розстрочки виконання рішення судом враховано наступні обставини, які судом визнаються виключними:
По-перше, відповідач є підприємством, яке забезпечує надання послуг з постачання електричної енергії населенню та підприємствам Запорізької області, дебіторська заборгованість споживачів за використану електроенергію станом на 01.02.2016 р. складає 1333431268,17 грн. При цьому, суд зважає на додані матеріали, які свідчать про застосовані відповідачем заходи на зменшення дебіторської заборгованості.
По-друге, значний розмір стягнутої суми, а також відсутність можливості у відповідача сплатити зазначену суму одразу, що підтверджується доданими останнім документами, зокрема судовими рішення про зменшення стягнутої на користь ВАТ «Запоріжжяообленерго» з контрагентів неустойки та розстрочення (відстрочення) виконання рішення та реструктуризацію боргів.
По-третє, відповідно до постанови КМУ № 83 від 04.03.2015 р. ВАТ «Запоріжжяобленерго» входить до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, а також до Переліку об'єктів паливно-енергетичного комплексу, що підлягають приватизації, при цьому значна кількість коштів спрямовується на роботи з обслуговування електромереж задля недопущення виникнення аварійних ситуацій.
Позовні вимоги задовольняються частково.
Судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, ст. 193 ГК України, ст. ст. 526, 629, 901 ЦК України, керуючись ст. ст. 49, 82, 83, 84 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926) на користь Державного підприємства “Енергоринок” (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, код ЄДРПОУ 21515381) 605 752 478 (шістсот п'ять мільйонів сімсот п'ятдесят дві тисячі чотириста сімдесят вісім) грн. 14 коп. основного боргу, 30 000 000 (тридцять мільйонів) грн. пені, 9 373 906 (дев'ять мільйонів триста сімдесят три тисячі дев'ятсот шість) грн. 10 коп. річних процентів, 74 573 115 (сімдесят чотири мільйони п'ятсот сімдесят три тисячі сто п'ятнадцять) грн. 29 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 445 416 (чотириста сорок п'ять тисяч) грн. 34 коп. штрафу. Виконання рішення розстрочити на 3 роки шляхом стягнення щомісяця рівними частинами, починаючи з березня 2016 р., по 20 004 025 (двадцять мільйонів чотири тисячі двадцять п'ять) грн.. 44 коп. Видати наказ.
Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926) на користь Державного підприємства “Енергоринок” (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, код ЄДРПОУ 21515381) 260 700 (двісті шість тисяч сімсот) грн. судового збору. Видати наказ.
В іншій частині позву відмовити.
Повне рішення складено 21 березня 2016 року.
Суддя І.А. Попова