16 березня 2016 року Справа № 876/4460/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Коваля Р.Й., Святецького В.В.
за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області на постанову Любешівського районного суду Волинської області від 20 березня 2015 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У лютому 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача УПФ України в Любешівському районі Волинської області, в якому просив : 1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 29.12.2014 року (без номера) щодо утримання переплати з пенсії позивача; 2) зобов'язати відповідача виплатити позивачу суму утриманих коштів з січня 2015 року із пенсії на підставі рішення відповідача про утримання сум пенсій від 29.12.2014 року.
Відповідач позову не визнав, подав у суді першої інстанції заперечення, просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Постановою Любешівського районного суду Волинської області від 20.03.2015 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення УПФ України в Любешівському районі Волинської області від 26.12.2104 року про утримання переплати пенсії ОСОБА_1. Зобов'язано УПФ України в Любешівському районі Волинської області виплатити ОСОБА_1 кошти, які утримані з нього відповідно до рішення УПФ України в Любешівському районі Волинської області від 26.12.2104 року.
З цією постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що постанова суду винесена судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт посилається на те, що позивач отримував в УПФ України в Любешівському районі пенсію за віком з 18.06.2000 р. по 13.01.2003 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а з 14.01.2003 року отримує пенсію обраховану відповідно до Закону України «Про державну службу» на підставі поданої 14.01.2003 р. заяви про призначення пенсії. 19.06.2006 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії як непрацюючому пенсіонеру та надав копії трудової книжки відповідно до якої позивач був звільнений за власним бажанням з посади заступника начальника управління агропромислового розвитку. Таким чином, відповідач провів перерахунок пенсії позивача та встановив підвищення до пенсії відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». У жовтні 2014 року позивач направив звернення до Міністерства соціальної політики України з проханням роз'яснити чому він, як член фермерського господарства рахується непрацюючою особою. Дане звернення було делеговане Пенсійному фонду. В подальшому при проведенні аналізу матеріалів пенсійної справи, а також документів поданих позивачем, встановлено, що після звільнення з посади заступника начальника управління агропромислового розвитку ОСОБА_1 являвся головою СВГ «Володимир». У зв'язку з встановленими обставинами щодо подання позивачем недостовірних відомостей до УПФ, які вплинули на розмір виплачуваної пенсії, відповідачем 26.12.2014 року було прийнято рішення про встановлення переплати у розмірі 1415,29 грн. за період з 19.06.2006 р. по 30.11.2014 р..
За наслідками апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції від 20.03.2015 року та відмовити у позовних вимогах повністю.
Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що таку апеляційну скаргу слід задоволити.
Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача та з 18.06.2000 року по 13.01.2003 р. отримував пенсію по віку відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а з 14.01.2003 року отримує пенсію обраховану відповідно до Закону України «Про державну службу», згідно його заяви від 14.01.2003 р. (а.с. 22).
З 01.06.2006 року УПФ України в Любешівському районі проведено перерахунок позивачу пенсії як непрацюючому пенсіонеру та встановлено підвищення до пенсії відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно його заяв від 19.06.2006 р. та 14.06.2007 р. (а.с. 23, 24).
Також встановлено, що рішенням УПФ України в Любешівському районі від 26.12.2014 року вирішено утримати переплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 20%, починаючи з січня 2015 року, на підставі п.1 ст.50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.10).
Вказане рішення від 26.12.2014 р. мотивоване тим, що позивач, отримуючи пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» не подав до Управління дані про те, що він є головою СФГ «Володимир», тобто є працюючою особою, внаслідок чого виникла переплата пенсії за період з 01.06.2006 р. по 30.11.2014 р. в сумі 1415,29 грн..
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що обов'язковою умовою утримання переплати пенсії є допущення зловживань з боку пенсіонера, однак позивач належним чином повідомив відповідача про свою участь у селянському (фермерському) господарстві. Таким чином підстав для прийняття рішення утримання переплати з пенсії ОСОБА_1, у відповідача не було.
Суд апеляційної інстанції частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з врахуванням наступного.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості.
Згідно ст. 50 цього Закону, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Статтею 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі.
Згідно статті 103 цього Закону, суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав.
З аналізу наведених правових норм видно, що повернення пенсіонером суми пенсій, виплаченої надміру може відбуватися, зокрема у випадку зловживань з боку пенсіонера, в тому числі подання ним недостовірних відомостей.
З матеріалів справи та зі змісту оскарженого рішення від 26.12.2014 р. видно, що таке було прийнято у зв'язку з переплатою пенсії позивачу за період з 01.06.2006 р. по 30.11.2014 р. в сумі 1415,29 грн., яка виникла через те, що позивач ОСОБА_1 не подав вчасно до органу Пенсійного фонду дані про те, що він з 18.05.2000 року є головою СФГ «Володимир», тобто є працюючою особою.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що УПФ України в Любешівському районі проводило перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі його заяв від 19.06.2006 р. та від 14.06.2007 р., у яких позивач особисто вказував, що він є непрацюючим пенсіонером (а.с. 23-24).
Отже, позивач ОСОБА_1 подав до Пенсійного органу недостовірні відомості, а оскільки саме заявник несе відповідальність за інформацію подану у заявах від 19.06.2006 р. та від 14.06.2007 р., тому його дії підпадають під визначення ст.50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, є обгрунтованим та не підлягає скасуванню рішення відповідача УПФ України в Любешівському районі Волинської області від 26.12.2014 року про утримання переплати з пенсії ОСОБА_1 за період із 01.06.2006 р. по 30.11.2014 р..
Наведених вище норм законодавства та обставин справи судом першої інстанції не враховано, що призвело до помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи, а також не дотримано норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Тому оскаржену постанову суду першої інстанції від 20.03.2015 року слід скасувати і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 41 ч.1, 160 ч.3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області - задоволити.
Постанову Любешівського районного суду Волинської області від 20 березня 2015 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - скасувати та прийняти нову постанову.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
На постанову протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: В.В. Гуляк
Судді: Р.Й. Коваль
В.В. Святецький
Повний текст постанови виготовлено та підписано 21.03.2016 року.