09 березня 2016 року Житомир Справа № 806/158/16
Категорія 6.3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Сичової О.П. ,
секретар - Шевчук Т.А.,
за участю: представника позивача та представника відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області про визнання неправомірними дій, визнання недійсним та скасування договору,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області в якому з урахуванням заяви про внесення змін до позовних вимог просить суд:
- визнати неправомірними дії Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області щодо вимог про виконання умов договору купівлі продажу №2367 від 23.07.2004 про добудову об"єкта;
-визнати неправомірними дії Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області щодо вимог про розірвання договору купівлі продажу №2367 від 23.07.2004 ;
- визнати неправомірними дії Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області щодо ухилення від внесення змін до договору купівлі продажу №2367 від 23.07.2004;
- зобов"язати Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області розглянути пропозиції ОСОБА_1 щодо внесення змін до договору купівлі- продажу №2367 від 23.07.2004 з врахуванням зміни істотних умов, відповідно до норм чинного законодавства.
Представник відповідача заявила клопотання про закриття провадження у справі щодо частини позовних вимог, у зв"язку з тим, що вказані вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Представник позивача заперечив проти закриття провадження у справі, вважаючи, що вказані вимоги підлягають розгляду адміністративним судом.
Заслухавши думки представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що провадження підлягає закриттю з огляду на наступне.
Так, приписами ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинстваУкраїни (далі- КАС України) визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Зі змісту положень вказаної норми випливає, що справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
Статтею 17 КАС України встановлено категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ. Положеннями ч. 2 ст. 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відтак, необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватись відповідним суб'єктом саме у тих правовідносинах, з приводу яких виник спір.
В розумінні вимог адміністративного судочинства, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює зазначених владних управлінських функцій (щодо іншої особи, яка є учасником спору), то такий суб'єкт не перебуває "при здійсненні управлінських функцій" і не має встановлених нормами КАС України ознак суб'єкта владних повноважень, отже спір за участю останнього повинен вирішуватись з урахуванням звернення із даним позовом фізичнї особи в порядку цивільного судочинства.
Як вбачається з уточненої позовної заяви, позивачем оскаржується дії відповідача які випливають з реалізації умов договору купівлі-продажу №2367 від 23.07.2004( вимоги про виконання, розірвання, ухилення від внесення змін до договору), де відповідач хоч і є суб'єктом владних повноважень за своєю природою, однак при здійсненні даного правочину він не здійснює управлінських функцій, а виступає як сторона договору - продавець, і своїми діями жодним чином не впливає на волевиявлення та поведінку іншої сторони договору - покупця. Отже, заявлені позовні вимоги мають приватноправовий характер.
Приписами п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України, зокрема, визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
За правилами цивільного судочинства розглядаються спори щодо договорів та інших правочинів, укладених відповідно до норм Цивільного кодексу України та інших актів цивільного законодавства, оскільки вони відрізняються від адміністративних договорів, спори щодо яких розглядаються адміністративними судами, тим, що згідно статті 3 КАС України, оскільки за приписами п. 11 ч. 1 ст. 3 КАС України, адміністративний договір - дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди.
Необхідно вказати, що поняття адміністративного договору визначено в Кодексі адміністративного судочинства України, який був прийнятий лише в 2005 році.
У відщповідності із ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.
Тобто, даний спір предметно підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, але враховуючи суб"єктивний склад учасників спору, його слід розглядати в порядку цивільного судочинства.
Суд приходить до висновку, що даний позов не є адміністративним, оскільки вимоги позивачів не стосуються захисту прав, свобод та інтересів цих осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, оскільки для таких відносин характерна наявність відносин влади і підпорядкування, а для правочинів, укладених згідно з цивільним законодавством за участю суб'єкта владних повноважень, відносини регулюються на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись статтями 157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Закрити провадження по справі.
Ухвала набирає законної сили у порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: О.П. Сичова
Повний текст ухвали виготовлено 15 березня 2016 року