11 січня 2016 р. Справа № 804/16124/15
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя Ляшко О.Б.,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_2 04 грудня 2015 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, у якому просив з урахуванням уточнень:
- визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління МВС України в Дніпропетровській області № 46 о/с від 06 листопада 2015 року, щодо його звільнення з 06 листопада 2015 року за п. 64 «г» через скорочення штатів;
- зобов'язати Головне управління МВС України в Дніпропетровській області прийняти ОСОБА_2 на рівнозначну посаду (заступника начальника відділу управління ГУМВС України в Дніпропетровській області) до Національної поліції;
- стягнути з Головного управління МВС України в Дніпропетровській області заробітну плату за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 31 жовтня 2015 року направив до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області рапорт про виявлення бажання проходити службу в поліції, який повернувся через відмову адресата від одержання. На момент винесення оскаржуваного наказу позивач перебував у щорічній черговій відпустці за межами території України. Отже, з огляду на те, що позивач виявив бажання проходити службу в поліції, а також повністю відповідає вимогам до поліцейського, він вважає протиправним рішення суб'єкта владних повноважень про його звільнення.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, 29 грудня 2015 року ОСОБА_3 надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача - Головного управління МВС України в Дніпропетровській області в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на дотримання зі сторони Управління усіх процедур щодо звільнення позивача за п. 64 «г» через скорочення штатів на підставі Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII.
Представник відповідача - Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Так, з матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_2 01 грудня 1995 року був прийнятий на службу до органів внутрішніх справ за Наказом УМВС України в Дніпропетровській області від 06 грудня 1995 року.
ОСОБА_2 31 жовтня 2015 року направив до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області рапорт про виявлення бажання проходити службу в поліції. Даний рапорт повернувся на адресу відправника у конверті з відміткою «за відмовою адресата від одержання». Зі змісту рапорту від 31 жовтня 2015 року судом встановлено, що ОСОБА_2 просить прийняти його на службу до поліції та призначити на відповідну посаду (заступника начальника відділу) управління кримінальної поліції (оперативної служби) Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.
Згідно змісту Довідок, які складені членом ліквідаційної комісії ГУМВС України в Дніпропетровській області Шестаченко В.В. 11 січня 2016 року, до Управління кадрового забезпечення Головного управління МВС України в Дніпропетровській області рапорт ОСОБА_2 щодо звільнення його з ОВС за п. 64 «з» (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС, а також рапорт щодо призначення позивача на відповідну посаду в Головному управлінні Національної Поліції в Дніпропетровській області від 31 жовтня 2015 року, не надходили.
Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що у період 06 листопада 2015 року ОСОБА_2 перебував у щорічній черговій відпустці.
Наказом Головного управління МВС України в Дніпропетровській області № 46 о/с від 06 листопада 2015 року, відповідно до п. 10 та 11 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», підполковник міліції ОСОБА_2, заступник начальника відділу управління ГУМВС України в Дніпропетровській області, з 06 листопада 2015 року був звільнений за п. 64 «г» через скорочення штатів.
Відповідно до п. 9 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
Згідно п. 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Відповідно до п. 11 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону.
Пунктом 64 г Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 885 від 28.10.2015, чинної на день звільнення) передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.
Таким чином, вищезазначені норми розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, на які йдеться посилання у спірному наказі містять три підстави для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме:
- при відмові працівника міліції від проходження служби в поліції;
- не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення;
- при відсутності можливості подальшого використання на службі.
Отже, при вирішенні питання щодо звільнення за скороченням штату, начальник органу прямо зобов'язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, що звільняється.
Однак, відповідач не тільки не обґрунтував відсутність можливості подальшого використання позивача на службі та не врахував відсутність відмови позивача від проходження служби в поліції та не перевірив взагалі можливість реалізації його права на прийняття на службу до поліції, а саме до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.
Поза увагою залишився рапорт позивача, який був направлений ним 31 жовтня 2015 року на ім'я начальника ГУ МВС України в Дніпропетровській області Репешка І.В. про прийняття на службу до поліції.
Відповідно до пункту 8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
Відповідно до пункту 1 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування (перше опублікування 06 серпня 2015 року), таким чином пункт 9 набрав чинності з 07 серпня 2015 року.
В порушення вимог пункту 9 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, з моменту опублікування Закону України «Про Національну поліцію» (з 06 серпня 2015 року) та до прийняття спірного наказу (06 листопада 2015 року) про звільнення позивача за пунктом 64 г (через скорочення штату), йому не було запропоновано жодної посади (рівнозначної, вищої чи нижчої) в органах поліції, взагалі не було перевірено можливості його подальшого використання на службі та відповідності вимогам поліцейського у порушення пункту 9 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII та Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, за наявності виявленого у рапорті від 31 жовтня 2015 року бажання продовжити службу в органах Національної поліції не вирішено питання про переведення позивача до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.
Вимоги до кандидатів на службу в поліції, передбачені статтею 49 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, відповідно до якої, на службу в поліції можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 років, які мають повну загальну середню освіту, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, які володіють українською мовою.
Незалежно від професійних та особистих якостей, рівня фізичної підготовки та стану здоров'я на службу в поліції не можуть бути прийняті особи у випадках, визначених частиною другою статті 61 цього Закону, а також особи які:
1) відмовляються від взяття на себе зобов'язань дотримуватися обмежень та/або від складання Присяги поліцейського, визначених законом;
2) особи, які звільнені або мали бути звільнені з посад на підставі Закону України «Про очищення влади».
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, громадяни України, які виявили бажання вступити на службу в поліції, з метою визначення стану їхнього здоров'я зобов'язані пройти медичні обстеження, а також перевірку рівня фізичної підготовки, психофізіологічне обстеження, обстеження на предмет виявлення алкогольної, наркотичної та токсичної залежності в порядку, визначеному Міністерством внутрішніх справ України. Громадяни України, які виявили бажання вступити на службу в поліції, за їхньою згодою проходять тестування на поліграфі. Відповідно до порядку, встановленого законом, щодо осіб, які претендують на службу в поліції, проводиться спеціальна перевірка, порядок проведення якої визначається законом та іншими нормативно-правовими актами.
Обмеження, пов'язані зі службою в поліції визначені статтею 61 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII.
Позивач проходив службу на посаді заступника начальника 8-го відділу УОС ГУМВС України в Дніпропетровській області та мав звання підполковника міліції. Вислуга років на день звільнення склала 21 рік 06 місяців 26 днів. За період служби в ОВС ОСОБА_2 заохочувався 9 разів. Обмежень, пов'язаних зі службою у поліції згідно до ст. 61 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII не має.
Отже, позивач має достатній досвід у роботі, знання, відповідну кваліфікацію, бажання працювати в поліції та віповідає вимогам поліцейського, що передбачені діючим законодавством України. Разом з тим, начальником ГУМВС України в Дніпропетровській області залишено поза увагою та взагалі не прийнято рапорт на його ім'я, який було направлено поштою 31 жовтня 2015 року, в якому було висловлено бажання проходити службу в Головному управлінні Національної поліції в Дніпропетровській області, як це передбачено пунктом 9 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII.
Окрім того, на момент прийняття 06 листопада 2015 року спірного наказу в частині звільнення позивача за пунктом 64 г (через скорочення штату) з 06 листопада 2015 року, Головного Управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якому він висловив бажання проходити службу, ще не було утворено, що зумовило порушення його права на подання заяви особисто до такого органу поліції з висловленням бажанням проходити службу саме у такому органі поліції та взагалі, розгляду його кандидатури на посаду в поліції, бажання про перехід до якої було висловлено у рапорті від 31 жовтня 2015 року.
Судом встановлено, що державна реєстрація Головного Управління Національної поліції в Дніпропетровській області проведена 07 листопада 2015 року, номер запису: 1 224 102 0000 074604, тобто на наступний день після звільнення позивача.
За таких обставин, суд вважає, що оскаржений позивачем наказ про його звільнення прийнятий передчасно, за відсутності всіх необхідних наведених вище правових підстав, що згідно положень ч.3 ст.2 КАС України надає суду змоги прийти до висновку про його протиправність, у зв'язку із чим, позовна вимога щодо визнання протиправним та скасування Наказу Головного управління МВС України в Дніпропетровській області № 46 о/с від 06 листопада 2015 року, щодо його звільнення з 06 листопада 2015 року за п. 64 «г» через скорочення штатів, підлягає задоволенню на підставі положень ч.2 ст.162 КАС України.
Порядок та підстави проходження і припинення служби в органах внутрішніх справ регулюються Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 за №114 (надалі - Положення).
Відповідно до п.24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 за №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», постановлено ліквідувати Головне Управління МВС України в Дніпропетровській області та утворити Головне Управління Національної поліції в Дніпропетровській області.
Як встановлено з матеріалів справи, відповідач - ГУМВС України в Дніпропетровській області перебуває у стані припинення, проте на момент розгляду справи в суді запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про припинення юридичної особи ГУМВС України в Дніпропетровській області не внесено.
Відповідно до частини 2 статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Крім того, згідно із ч.9. ст.36 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації є датою державної реєстрації припинення юридичної особи.
Відповідно до ч.4 ст.91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.
За таких обставин суд вважає, що позивач згідно вимог п.24 Положення підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, а саме на посаді заступника начальника 8-го відділу УОС ГУМВС України в Дніпропетровській області з дати його звільнення, тобто з 06 листопада 2015 року.
Проте, з огляду на те, що ГУМВС України в Дніпропетровській області перебуває у стані припинення, суд відмовляє позивачу у стягненні коштів за час вимушеного прогулу, оскільки відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року №13, передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ тощо).
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
У кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет міжнародного договору за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права для вирішення конкретного спору.
Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки відповідач - Головне управління МВС України в Дніпропетровській області при прийнятті оскарженого наказу у частині звільнення позивача не встановлено неможливості подальшого використання його на службі у відповідності до п.64 «г» Положення про проходженням служби особовим складом органів внутрішніх справ та не розглянуто його рапорт від 31 жовтня 2015 року, суд вважає за необхідне за для забезпечення дотримання прав та свобод позивача, зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області розглянути рапорт від 31 жовтня 2015 року, який був направлений позивачем щодо звільнення за пунктом 64 «з» у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) згідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у зв'язку із виявленням бажання проходити службу в поліції.
Відповідно до ст.47 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України.
У разі проведення конкурсу для визначення кандидата для призначення на відповідну посаду призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції згідно з номенклатурою посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України, та відповідно до результатів конкурсу.
Відповідно до ст.48 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.
Отже, на підставі зазначеного та враховуючи норми пункту 9 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, суд вважає за необхідне, з метою повного поновлення прав особи, яка звернулась за судовим захистом, на підставі ч.2 ч.3 ст.162 КАС України, зобов'язати Головне Управління Національної поліції в Дніпропетровській області розглянути кандидатуру позивача для зайняття посади у відповідності до пункту 9 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII у Головному управлінні Національної поліції в Дніпропетровській області та видати відповідний наказ з цього приводу.
Відповідно до положень ст.256 КАС України у разі задоволення позовних вимог щодо поновлення на публічній службі суд повинен звернути в цій частині постанову суду до негайного виконання.
Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 94, 128, 155, 158-163, 167, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління МВС України в Дніпропетровській області № 46 о/с від 06 листопада 2015 року, щодо звільнення ОСОБА_2 (М-058677) з 06 листопада 2015 року за п. 64 «г» через скорочення штатів.
Поновити ОСОБА_2 (М-058677) на посаді заступника начальника 8-го відділу УОС ГУМВС України в Дніпропетровській області з 06 листопада 2015 року.
Зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області розглянути рапорт, направлений 31 жовтня 2015 року ОСОБА_2 (М-058677), про виявлення бажання проходити службу в поліції та відповідно щодо звільнення за пунктом 64 «з» у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) згідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області розглянути кандидатуру ОСОБА_2 (М-058677) для зайняття посади у відповідності до пункту 9 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, у Головному управлінні Національної поліції в Дніпропетровській області та видати відповідний наказ з цього приводу.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_2 (М-058677) на посаді заступника начальника 8-го відділу УОС ГУМВС України в Дніпропетровській області у Головному управлінні МВС України в Дніпропетровській області з 06 листопада 2015 року.
Судовий збір віднести за рахунок Державного бюджету України.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя О.Б. Ляшко