24 вересня 2015 р. Справа № 804/8952/15
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя суддя суддя Ляшко О.Б., Борисенко П.О., Царікова О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України про поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення, -
ОСОБА_4 18 вересня 2009 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2011 року було замінено відповідача Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті на Міністерство внутрішніх справ України /а.с. 91 том 1/.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року було залучено до участі у справі у якості співвідповідачів - Управління Міністерства внутрішніх справ на Придніпровській залізниці та Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті /а.с. 137 том 1/.
ОСОБА_4 16 вересня 2015 року подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду уточнену позовну заяву до Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ на Придніпровській залізниці, у якій позивач з урахуванням уточнень просить /а.с. 134-139 том 2/:
- визнати протиправними дії Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті щодо невиплати ОСОБА_4 грошового забезпечення з липня 2008 року по грудень 2009 року;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України виплатити ОСОБА_4 грошове забезпечення з липня 2008 року до 29 грудня 2009 року з урахуванням індексу інфляції у розмірі 168 750,08 грн.;
- стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 200 000,00 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року було визнано поважними причини пропуску ОСОБА_4 строку на звернення до суду /а.с. 202-203 том 2/.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року, без виходу до нарадчої кімнати, було виключено зі складу відповідачів - Управління Міністерства внутрішніх справ на Придніпровській залізниці, у зв'язку з тим, що позивачем не оскаржуються дії чи бездіяльність даного суб'єкта владних повноважень /п. 37 журналу судового засідання за 16 вересня 2015 року, а.с. 197-199 том 2/.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року було залучено до участі у справі у якості співвідповідача - Державну казначейську службу України.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 03 липня 2008 року його було зараховано до розпорядження Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті для здійснення організаційно-штатних заходів, а 24 серпня 2008 року ОСОБА_4 вибув у чергову відпустку за 2008 рік, протягом якої він перебував на лікарняному. Після амбулаторного лікування 24 листопада 2008 року позивач прибув на службу, проте, йому було повідомлено про виведення його поза штат посадових осіб управління. Наказом начальника Управління Міністерства внутрішніх справ на Придніпровській залізниці від 30 грудня 2009 року за № 92 о/с ОСОБА_4 призначений на посаду заступника начальника відділу - начальника спеціалізованого сектору з протидії злочинам у сфері службової діяльності відділу служби боротьби з економічною злочинністю управління. Позивач в уточненій позовній заяві посилається на протиправність дій відповідачів щодо невиплати йому грошового забезпечення за період з серпня 2008 року до 29 грудня 2009 року.
В судовому засіданні позивач уточнені заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити позов на підставі наявних у матеріалах справи письмових пояснень та доказів.
Представник відповідача - Міністерства внутрішніх справ України, в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог ОСОБА_4 заперечував. У своїх письмових запереченнях /а.с. 172-179 том 2/ посилався на те, що з липня 2008 року до грудня 2009 року позивач проходив службу в Управлінні Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті, яке є самостійною юридичною особою, та яке здійснює нарахування грошового забезпечення.
Представники відповідачів - Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті, Державної казначейської служби України, в судове засідання, яке призначене на 24 вересня 2015 року, не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Так, з матеріалів справи встановлено, що відповідно до Наказу начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті від 15 лютого 2008 року № 14 ос «По особовому складу», ОСОБА_4 (С - 464234) призначено заступником начальника відділу з обслуговування Придніпровської залізниці Управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України на залізничному транспорті з посадовим окладом 1 200,00 грн., встановивши йому надбавку за виконання особливо важливих завдань в розмірі 40 відсотків, за службу в спеціальних підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю у розмірі 40 відсотків /а.с. 120 том 1/.
У Послужному списку ОСОБА_4 (С - 464234) /а.с. 73-88 том 1/ у графі 10 «Проходження служби …» зроблено запис від 15 лютого 2008 року про перебування особи на посаді заступника начальника Придніпровської залізниці Управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України на залізничному транспорті.
Після даного запису міститься наступна інформація:
«На підставі Наказу МВС України від 06 червня 2008 року № 264 дск «Про організаційно-штатні зміни в підрозділах БОЗ МВС України» зарахувати в розпорядження УМВС на залізничному транспорті з 05 серпня 2008 року, звільнивши з посади. Підстава: Наказ УМВС на залізничному транспорті № 177 ос від 08 грудня 2008 року.
Внести зміни до Наказу Управління МВС України на залізничному транспорті від 08 грудня 2008 року № 177 ос. На підставі наказу МВС України від 06 червня 2008 року № 264 дск «Про організаційно-штатні зміни в підрозділах БОЗ МВС України» та на підставі Наказу Управління від 03 липня 2008 року № 203 дск, зарахувати в розпорядження Управління МВС України на залізничному транспорті з 03 липня 2008 року, звільнивши з посади. Наказ № 38 ос від 17 квітня 2009 року».
Судом встановлено, що дійсно Наказом начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті від 17 квітня 2009 року № 38 ос «По особовому складу», внесено зміни до Наказу Управління МВС України на залізничному транспорті від 08 грудня 2008 року № 177 ос та ОСОБА_4 звільнено з посади заступника начальника відділу з обслуговування Придніпровської залізниці Управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України на залізничному транспорті та з 03 липня 2008 року зараховано до розпорядження Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті /а.с. 118, а.с. 122 том. 1/.
Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114 затверджено Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (далі - Положення № 114).
Наказом МВС України за № 1276 від 30 грудня 2005 року затверджено Інструкцію з організації обліку кадрів у системі Міністерства внутрішніх справ України (далі - Інструкція № 1276), яка визначає порядок організації та здійснення обліку осіб рядового і начальницького (офіцерського) складу, робітників і службовців центрального апарату Міністерства, органів і підрозділів внутрішніх справ (далі - працівники), вищих навчальних закладів МВС та установ і підприємств, які безпосередньо підпорядковані МВС України, внутрішніх військ.
У абз. 1 п. 3.1.3 Інструкції № 1276 визначено, що особи начальницького складу, увільнені від посад, зараховуються в розпорядження відповідних органів і підрозділів внутрішніх справ МВС України наказами по особовому складу відповідних керівників, які мають право на видання наказів з цих питань.
Нормами п. 40 Положення № 114 визначено, що призначення на посади рядового і начальницького складу провадиться відповідними начальниками згідно з номенклатурою посад, що визначається Міністром внутрішніх справ відповідно до його компетенції. При цьому враховується таке:
в) при здійсненні організаційно-штатних заходів особи начальницького складу можуть зараховуватися в розпорядження органу внутрішніх справ на строк не більше 15 діб.
У виняткових випадках, пов'язаних з особливими обставинами, перебування в розпорядженні органу внутрішніх справ понад 15 діб, але не більше двох місяців, допускається з дозволу Міністра внутрішніх справ. До цього строку не зараховуються періоди перебування в установлених цим Положенням відпустках /крім відпусток по вагітності, родах і догляду за дитиною/, на лікуванні (обстеженні) у лікувальних закладах;
Відповідно до вимог пункту 1.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 31 грудня 2007 року № 499 (далі - Інструкція № 499), грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.
Згідно п. 3.4.3 Інструкції № 499, керівниками підрозділів здійснюється облік робочого часу осіб, які перебувають у розпорядженні за відповідними посадами.
Виплата грошового забезпечення вказаним особам проводиться з розрахунку посадового окладу за останньою основною штатною посадою окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру, крім премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, протягом строку, установленого Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Особам, які перебувають у розпорядженні і не виходять на службу без поважних причин або стосовно яких до фінансових підрозділів не надано відомості про облік їх робочого часу, грошове забезпечення не виплачується.
З пояснень позивача та копії Рапорту від 24 листопада 2008 року /а.с. 11 том 1/ судом встановлено, що ОСОБА_4 відбув у чергову відпустку за 2008 рік - 12 серпня 2008 року та прибув на робоче місце - 24 листопада 2008 року.
Також судом встановлено, що у період з 10 жовтня 2008 року до 21 листопада 2008 року ОСОБА_4 перебував на лікарняному, що підтверджується копією Листка непрацездатності /а.с. 10 том 1/.
Позивачем в ході розгляду справи було зазначено, що йому виплачено грошове забезпечення за два місяці перебування у розпорядженні Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті.
У матеріалах справи міститься грошовий атестат ОСОБА_4 № 228, у якому зазначено, що останній виведений поза штат з 01 жовтня 2008 року /а.с. 116 том 1/.
Вимушений прогул - час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений змоги працювати.
Отже, на момент виходу позивача після лікарняного - 24 листопада 2008 року, ОСОБА_4 не зміг приступити до виконання своїх трудових обов'язків через виведення його зі штату ще 01 жовтня 2008 року, тобто у період, коли позивач перебував у відпустці.
Штат - це постійний, встановлений склад співробітників в установі.
Штатний розпис - це документ, що встановлює для установи штати й посадові оклади працівників.
Враховуючи зазначене, прийняття на роботу працівників має відбуватись згідно із штатним розписом і з посадовим окладом, визначеним штатним розписом.
Оскільки Положенням № 114 не регламентує питання порядку виведення особи поза штат під час перебування у щорічній відпустці, то саме в зазначених правовідносинах, що виникають під час проходження служби та не врегульовані спеціальним законодавством, застосовуються норми КЗпП України.
Слід наголосити, що норми КЗпП застосовуються до спірних правовідносин лише в тій частині яка не суперечить нормам спеціального законодавства.
Аналогічної позиції дотримується колегія суддів Вищого адміністративного суду України при розгляді справи №К/991/67768/12 (Ухвала від 22 травня 2014 року).
Крім зазначеного, постановою пленуму верховного суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» (далі - Постанова ВСУ №14) надано роз'яснення судам щодо правильного й однакового застосування судами норм цивільного процесуального законодавства.
Так, п.2 Постанови ВСУ №14 зазначено, що якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
З огляду на те, що жодним нормативно-правовим актом, які регулюють питання проходження служби у органах внутрішніх справ, не визначено виведення працівника поза штат, а також застосувавши принцип аналогії закону з приводу заборони звільнення працівника у період перебування його у відпустці, чи при тимчасовій непрацездатності, який встановлюється у КЗпП, суд приходить до висновку, що роботодавець не вправі вивести працівника поза штат у період відпустки, оскільки така дія порушує законні права та інтереси особи.
На підставі викладеного, рішення відповідача про виведення ОСОБА_4 поза штат з 01 жовтня 2008 року є протиправним та таким, що не ґрунтується на чинних нормативно-правових актах України.
З Послужного списку ОСОБА_4 (С - 464234) /а.с. 73-88 том 1/ встановлено, що з 30 грудня 2009 року він перебуває на посаді заступника начальника відділу - начальника спеціалізованого сектору з протидії злочинам у сфері службової діяльності відділу ДСБЕЗ УМВС України на Придніпровській залізниці, на підставі Наказу начальника Управління Міністерства внутрішніх справ на Придніпровській залізниці від 30 грудня 2009 року за № 92 о/с.
Відповідно до змісту ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у період з 01 жовтня 2008 року по 29 грудня 2009 року у ОСОБА_4 відбувся вимушений прогул, який підлягає оплаті середнім розміром грошового забезпечення особі, яка працює у органах внутрішніх справ.
Згідно вимог пп. 3.2.1 п. 3.2 Інструкції № 499, особам рядового і начальницького складу, що звільнені від служби через хворобу на підставі листків непрацездатності або перебувають у відпустці через хворобу, зберігається виплата грошового забезпечення в розмірі, одержуваному на день хвороби, але не більш ніж за чотири місяці, крім випадків, коли законодавством України передбачені більш тривалі строки перебування на лікуванні.
Оскільки, у період з липня 2008 року до 11 серпня 2008 року позивач працював на своїй посаді та отримував за це заробітну плату, а з 12 серпня 2008 року до 21 листопада 2008 року ОСОБА_4 перебував у відпустці та на лікарняному, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті щодо невиплати ОСОБА_4 грошового забезпечення з липня 2008 року до 11 серпня 2008 року та у період відпустки і лікарняного з 12 серпня 2008 року до 30 вересня 2008 року, а також щодо зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України виплатити ОСОБА_4 грошове забезпечення з липня 2008 року до 11 серпня 2008 року та у період відпустки і лікарняного з 12 серпня 2008 року до 30 вересня 2008 року.
Постановою Кабінету Міністрів України за № 100 від 08 лютого 1995 року затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100), поширюється на підприємства, установи і організації усіх форм власності.
Згідно пп. з) п. 1 розділу І Порядку № 100, цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках вимушеного прогулу.
Відповідно до п. 5 розд. ІV Порядку № 100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
У п. 8 розд. ІV Порядку № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Як визначено у Постанові Верховного Суду України від 23 січня 2012 року у справі № 6-87цс11, яка є обов'язковою для застосування усіма судами України, відповідно до п. 5 розд. ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).
Відповідно до вимог п. 1.7 Інструкції № 499, для виплати заробітної плати працівникам органів внутрішніх справ береться до уваги календарні дні за місяць.
Судом встановлено, що за останні два місяці робити ОСОБА_4 до звільнення з посади і зарахування в розпорядження УМВС на залізничному транспорті, тобто за травень-червень 2008 року, йому було виплачено 7 214,06 грн. за 61 календарний день.
Відповідно до п. 3 розд. ІІІ Порядку № 100, при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.
Одноразова винагорода за підсумками роботи за рік і за вислугу років включається до середнього заробітку шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди, нарахованої в поточному році за попередній календарний рік.
Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Згідно п. 4 розд. ІІІ Порядку № 100, при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються:
а) виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов'язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов'язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками);
б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо);
в) компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових);
г) премії за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, за сприяння впровадженню винаходів і раціоналізаторських пропозицій, за впровадження нової техніки і технології, за збирання і здавання брухту чорних, кольорових і дорогоцінних металів, збирання і здавання на відновлення відпрацьованих деталей машин, автомобільних шин, введення в дію виробничих потужностей та об'єктів будівництва (за винятком цих премій працівникам будівельних організацій, що виплачуються у складі премій за результати господарської діяльності);
д) грошові і речові винагороди за призові місця на змаганнях, оглядах, конкурсах тощо;
е) пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати;
є) літературний гонорар штатним працівникам газет і журналів, що сплачується за авторським договором;
ж) вартість безплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, змивних і знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування;
з) дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок до санаторіїв і будинків відпочинку;
и) виплати, пов'язані з ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо;
і) вартість безплатно наданих деяким категоріям працівників комунальних послуг, житла, палива та сума коштів на їх відшкодування;
ї) заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством);
й) суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
к) доходи (дивіденди, проценти), нараховані за акціями трудового колективу і вкладами членів трудового колективу в майно підприємства;
л) компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати.
При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Отже, середньоденна заробітна плата, яка є основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу складає:
7 214,06 грн. / 61 календарний день = 118,26 грн.
З огляду на викладене, загальна сума середнього заробітку (грошового забезпечення) ОСОБА_4 за час вимушеного прогулу у період з 01 жовтня 2008 року до 29 грудня 2009 року складає:
118,26 грн. * 454 календарних дні = 53 690,04 грн.
Згідно пп. 73 п. 4 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2014 року № 401, МВС відповідно до покладених на нього завдань здійснює у межах повноважень, передбачених законом, державний нагляд за охороною праці в органах внутрішніх справ.
Тобто, суд приходить до висновку про доцільність зобов'язання саме Міністерства внутрішніх справ України виплатити ОСОБА_4 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у період з 01 жовтня 2008 року до 29 грудня 2009 року, оскільки відповідачем не було забезпечено належного захисту прав позивача на працю після закінчення строків перебування його у розпорядженні Управління МВС України на залізничному транспорті та здійснено виведення позивача зі штату.
Відповідно до вимог абз. 1 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру:
пенсії;
стипендії;
оплата праці (грошове забезпечення);
суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що така категорія доходу, як «сума середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу», яка присуджується за рішенням суду має одноразовий характер, у зв'язку з чим індексації не підлягає.
Аналогічна за змістом позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 09 листопада 2011 року у справі № 6-35196св10, де зазначено, що відповідно до ст. 2 Закону України від 3 липня 1991 року «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру. З огляду на це середній заробіток за час вимушеного прогулу, обов'язок зі сплати якого покладається на роботодавця в разі поновлення на роботі незаконного звільненого працівника, індексації не підлягає.
Також аналогічного висновку притримується і Вищий адміністративний суд України в ухвалах від 30 червня 2015 року у справі № К/9991/45955/12 та справі № К/9991/45988/12.
На підставі викладено, позовні вимоги ОСОБА_4 щодо зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України виплатити грошове забезпечення з урахуванням індексу інфляції задоволенню не підлягає.
З приводу позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення на його користь моральної шкоди у розмірі 200 000,00 грн., то суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
У ч.ч. 1-3 ст. 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди позивач посилається на те, що його моральна шкода виражається у неможливості матеріального забезпечення себе та членів своєї родини, душевних стражданнях через відсутність можливості кар'єрного росту та приниженні честі і гідності.
Статтею 1173 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Проаналізувавши посилання позивача на втрати немайнового характеру, які стались внаслідок моральних та матеріальних страждань, заподіяних незаконними діями суб'єкта владних повноважень, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 щодо стягнення моральної шкоди з Міністерства внутрішніх справ України у розмірі 25 000,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки, відповідач - суб'єкт владних повноважень діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією України, Законами України та іншими нормативно-правовими актами, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_4
Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
З огляду на викладену вище норму, суд вважає за необхідне стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 6,80 грн.
У п. 2 ч. 1 ст. 256 КАС України встановлено, що негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 94, 128, 155, 158-163, 167, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України про поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення - задовольнити частково.
Стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_4 заробітну плату за час вимушеного прогулу у період з 01 жовтня 2008 року по 29 грудня 2009 року у розмірі 53 690,04 грн. (п'ятдесят три тисячі шістсот дев'яносто гривень 04 копійки).
Стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 25 000,00 грн. (двадцять п'ять тисяч гривень 00 копійок).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 6,80грн.
Допустити до негайного виконання постанову суду в частині стягнення з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_4 заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць (тридцять один календарний день) у розмірі 3 666,06 грн. (три тисячі шістсот шістдесят шість гривень 06 копійок).
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Головуючий суддя Суддя Суддя О.Б. Ляшко П.О. Борисенко О.В. Царікова