17 березня 2016 р. Справа № 815/6318/15
Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді -Шеметенко Л.П.
судді -Димерлія О.О.
судді -Єщенко О.В.
при секретарі - Алексєєвої Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року (про залишення позову без розгляду) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання наказу та бездіяльності незаконними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення витрат,
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини (далі в/ч) НОМЕР_1 про:
- визнання незаконною бездіяльність, що відобразилась в неприйнятті наказу про звільнення ОСОБА_1 з військової служби;
- визнання незаконним та скасування наказу командира в/ч НОМЕР_1 №48-ос від 07.03.2014р. про продовження укладеного з позивачем контракту до оголошення демобілізації;
- зобов'язання видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі п.«а» ч.6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу»;
- стягнення на користь позивача судових витрат, в тому числі витрати на проїзд в судові засідання та на правову допомогу.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2015 року відкрито провадження у справі.
В ході розгляду справи представник в/ч НОМЕР_1 заявив клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, в зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року клопотання представника в/ч НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду задоволено частково.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 в частині визнання незаконною бездіяльності відповідача, що відобразилась в неприйнятті наказу про звільнення ОСОБА_1 з військової служби, залишено без розгляду.
В іншій частині клопотання залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняття нової ухвали про залишення клопотання представника в/ч НОМЕР_1 без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не був ознайомлений з наказом командира в/ч 2196 №48-ос від 07.03.2014 року (яким строк контракту позивача, укладеного 10.03.2011р., продовжено до оголошення демобілізації), тому, строк звернення суду в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування цього наказу не може вважатися пропущеним. Відповідно, не пропущений строк звернення до суду в частині похідних позовних вимог, а саме: в частині зобов'язання відповідача видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі п.«а» ч.6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу»; стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, в тому числі витрати на проїзд в судові засідання та на правову допомогу.
Також, суд виходив з того, що позивач мав бути обізнаний про бездіяльність відповідача, що виражена в неприйнятті наказу про його звільнення з військової служби, тому, він пропустив строк звернення до суду для оскарження цієї бездіяльності без поважних причин, у зв'язку з чим, зазначену частину позову належить залишити без розгляду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказується, що до 20 жовтня 2015 року позивачу взагалі не було відомо, законно чи незаконно відповідачем не видається наказ про його звільнення.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та не приймає доводи апелянта, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до ч.3 ст. 99 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
З урахуванням наведеного, для вирішення питання про правильність застосування судом строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи слід з'ясувати яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 м. Котовськ Одеської області, тобто, відповідно до п. 15 ч.1 ст. 3 КАС, перебуває на публічній службі.
Згідно п.15 ч.1 ст. 3 КАС, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Прийняття громадян на публічну службу (військову), її проходження, звільнення з публічної (військової) служби - це публічно-правові правовідносини, які урегульовано спеціальними нормами законодавства України у зв'язку зі спеціальним статусом даної категорії громадян.
Відповідно до ч.9 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно з п.п.34, 35 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (в редакції, яка діяла на час закінчення контракту, укладеного позивачем), контракт припиняється (розривається) у день закінчення строку контракту (абзац 1 п.34).
Контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець звільняється з військової служби (крім випадку, передбаченого пунктом 195 цього Положення):
1) за рішенням командування військової частини за наявності підстав, передбачених пунктами «а», «б», «в», «г», «е», «є», «ж», «и», «і» та «ї» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
2) за рішенням військовослужбовця за наявності підстав, передбачених пунктами «а», «б», «в», «д» і «з» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
З матеріалів справи вбачається, що позивач прийняв рішення про припинення контракту на підставі п.«а» ч.6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку із закінченням 10 березня 2014 року строку контракту, про що подав командуванню в/ч НОМЕР_1 відповідний рапорт від 10 грудня 2013 року (а.с.14).
Таким чином, згідно з вищенаведеними нормами законодавства, позивач мав бути обізнаний з тим, що розгляд його рапорту з прийняттям відповідного рішення повинен відбутися не пізніше 10 березня 2014 року - дати закінчення укладеного ним контракту.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду для оскарження бездіяльності щодо не звільнення його з військової служби лише у жовтні 2015 року, тобто через 1 рік 7 місяців з дати закінчення контракту.
Згідно з ч.1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність залишення без розгляду вказаної частини позову на підставі ч.1 ст. 100 КАС України.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 199; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року (про залишення позову без розгляду) - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Повний текст судового рішення виготовлено 22 березня 2016 року.
Головуючий: Л Л.П. Шеметенко
Суддя: О.О. Димерлій
Суддя: О.В. Єщенко