ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м. Київ, вул. Петра Болбочана 8, корпус 1
18 березня 2016 року м. Київ № 826/4243/16
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кобилянський К.М., ознайомившись з позовною заявою і доданими до неї матеріалами
за позовом
Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг
до
товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання екологічної безпеки і нових технологій"
про
стягнення заборгованості,
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання екологічної безпеки і нових технологій" про стягнення заборгованості у розмірі 1700,00 грн.
З прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивач просив суд відстрочити сплату судового збору у розмірі 160,00 грн.
В обґрунтування зазначеного клопотання позивач зазначив, що згідно з кошторисом на І квартал 2016 року, затвердженим відповідно до чинного законодавства, на даний час позивач не моє можливості сплатити судовий збір в повному обсязі, а саме в сумі 1378,00 грн.
Окрім цього, позивач сплатив судовий збір в сумі 1218,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 24.12.2015 №1704.
Дослідивши наявні в матеріалах позовної заяви докази, оцінивши обставини, якими обґрунтовується заявлене клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Позивачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів відсутності у нього можливості сплатити судовий збір у встановленому Законом України «Про судовий збір».
Також, суд звертає увагу позивача, що пунктом 4 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», статтю 5 Закону України «Про судовий збір» викладено в новій редакції та визначено вичерпний перелік осіб, які звільнені від сплати судового збору.
До того ж, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про судовий збір» передбачено Кабінету Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.
Таким чином, законодавцем не встановлено підстав для відстрочення сплати судового збору державних органів, у випадку посилання таких органів на відсутність видатків та коштів на рахунках. Суд не вправі підміняти органи законодавчої влади та вводити додаткові підстави для звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до частини першої статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Положення даної норми спрямоване на те, щоб сплата судового збору не була перешкодою для доступу до суду малозабезпечених осіб, і слугує гарантією принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду незалежно від майнового стану.
Згідно із положеннями частини першої статті 10 Кодексу адміністративного судочинства України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, а тому суд не надає привілеї тим чи іншим особам зі сплати судового збору. Надання такого привілею порушить принцип рівності сторін.
У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від його сплати.
Оскільки, Закон України «Про судовий збір» в чинній редакції, положень щодо відстрочення сплати чи звільнення суб'єктів владних повноважень від сплати судового збору з наведених підстав не містить, а обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для відстрочення сплати судового збору, суд приходить до висновку, що клопотання позивача задоволенню не підлягає.
Крім того, позивач не позбавлений можливості звертатись до відповідних органів із клопотанням про додаткове фінансування на оплату судового збору.
Аналогічна позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16.10.2015 № К/800/41415/15, від 06.11.2015 № К/800/43652/15 та 25.11.2015 № К/800/46125/15.
Керуючись положеннями статей 88, 160 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити в задоволенні клопотання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про відстрочення сплати судового збору у розмірі 160,00 грн.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя К.М. Кобилянський