про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову
17 березня 2016 рокум. Ужгород№ 807/150/16
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Шешеня О.М.
при секретарі Куля Т.Т.
за участю:
позивача: Заступник прокурора Закарпатської області, представник - Лемак Р.В.;
відповідача: Ужгородська міська рада, представник - Орбан Н.Л.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Заступника прокурора Закарпатської області про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову по справі за адміністративним позовом Заступника прокурора Закарпатської області до Ужгородської міської ради про визнання нечинним та скасування рішення, -
Заступник прокурора Закарпатської області (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Ужгородської міської ради (далі - відповідач) про визнання нечинним та скасування рішення від 09.11.2015 року №1881 "Про затвердження містобудівної документації".
16.03.2016 року позивач надіслав до суду клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
В судовому засіданні представник позивача підтримав клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, мотивуючи тим, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам громадян, територіальній громаді міста Ужгорода та державі, оскільки в разі продовження застосування рішення від 09.11.2015 року №1881 "Про затвердження містобудівної документації" допущені порушення вимог земельного законодавства будуть мати продовжуваний характер.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти задоволення даного клопотання, з мотивів викладених в наданому запереченні, вказавши на те, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є передчасним та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, висновки позивача про те, що в подальшому для відновлення прав та інтересів необхідно буде докласти значних зусиль та витрат не обґрунтовано жодною обставиною, документом чи розрахунком, відтак є недоведеним. Разом з тим, правові наслідки зупинення дії рішення від 09.11.2015 року №1881 "Про затвердження містобудівної документації" призведуть до зупинення передачі (надання) земельних ділянок із земель комунальної власності у власність чи користування фізичними та юридичними особами для містобудівних потреб. Відтак, в разі забезпечення позову значна кількість юридичних та фізичних осіб не зможуть реалізувати свої земельні права. Виходячи з вище викладено, представник відповідача просив відмовити в задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.
Суд, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, приходить до переконання, що клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову слід задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, повинні бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Судом встановлено, що на підставі оскаржуваного рішення від 09.11.2015 року №1881 "Про затвердження містобудівної документації" відповідачем було затверджено містобудівну документацію "Генеральний план (коригування) м. Ужгорода", виконану Державним підприємством "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "Діпромісто" імені Ю.М. Білоконя у 2011 році, затверджено містобудівну документацію "План зонування території м. Ужгорода" та надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо впорядкування території міста Ужгорода.
Як вбачається з оскаржуваного рішення від 09.11.2015 року №1881 "Про затвердження містобудівної документації" воно було прийнято відповідачем керуючись ст.ст. 17, 18 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", з метою визначення стратегії розвитку міста та враховуючи висновки громадських слухань.
Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
У відповідності до ст. 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід'ємною частиною генерального плану. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися не частіше, ніж один раз на п'ять років.
Згідно до ст. 18 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій.
Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Відтак, оскільки генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту, на підставі якого розробляється план земельно-господарського устрою, встановлюється функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації суд приходить висновку, що не вжиття заходів забезпечення позову, а саме: не зупинення дії рішення від 09.11.2015 року №1881 "Про затвердження містобудівної документації" може призвести до заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам територіальної громади, фізичним та юридичним особам, а в подальшому для захисту цих прав, свобод та інтересів необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Заходи забезпечення адміністративного позову, про які у своєму клопотанні просить позивач, відповідають предмету адміністративного позову.
Так, на підставі оскаржуваного рішення від 09.11.2015 року №1881 "Про затвердження містобудівної документації" може здійснюватися передача земельних ділянок із земель комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам, зміна цільового призначення земельних ділянок.
Відтак, суд приходить до висновку, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, а також третім особам, а для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Натомість, вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії рішення від 09.11.2015 року №1881 "Про затвердження містобудівної документації" буде мати наслідком збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
Також, суд констатує, що на стадії розгляду клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову ним не дається правова оцінка, законності та правомірності прийняття оскаржуваного рішення від 09.11.2015 року №1881 "Про затвердження містобудівної документації". Натомість, вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, про які у своєму клопотанні просить позивач не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 3 ст. 117 КАС України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов'язковою для виконання.
Згідно до ч.4 ст. 118 КАС України якщо у задоволенні вимог позивачеві буде відмовлено, вжиті заходи забезпечення адміністративного позову зберігаються до набрання постановою суду законної сили. Проте суд може одночасно з прийняттям постанови або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення адміністративного позову або заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим.
На підставі вище вказаного, з метою захисту прав, свобод та інтересів позивача, дане клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову слід задовольнити.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 2, 117, 118, 160, 165 КАС України, суд, -
1. Клопотання Заступника прокурора Закарпатської області про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову - задовольнити.
2. Зупинити дію рішення Ужгородської міської ради від 09.11.2015 року №1881 "Про затвердження містобудівної документації".
3. Ухвала суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з ч.3 ст. 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили у порядку та строки, визначені ст. 254 КАС України.
Суддя О.М. Шешеня
Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 17 березня 2016 року було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Повний текст ухвали виготовлено та підписано 22 березня 2016 року.