іменем україни
16 березня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Червинської М.Є.,
суддів: Мазур Л.М., Нагорняка В.А.
Писаної Т.О., Юровської Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення грошових сум,
за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення апеляційного суду Харківської області від 22 жовтня 2015 року,
У березні 2015 року публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») звернулося до суду з позовом, який уточнило у процесі розгляду справи, та остаточно просило стягнути з ОСОБА_3 на його користь заборгованість за період з 14 лютого 2012 року по 06 квітня 2015 року в розмірі 1 633 043 грн 00 коп., з яких 1 291 572 грн 76 коп. - індекс інфляції та 341 470 грн 24 коп. - 3 % річних.
На обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2011 року було задоволено позов акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКБСР «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та стягнуто з ОСОБА_3 на користь АКБСР «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 3 618 949 грн 96 коп.; 19 березня 2012 року Київським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист на виконання зазначеного рішення, а 11 березня 2013 року державним виконавцем було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа.
Посилаючись на те, що станом на час подання позову зобов'язання відповідача зі сплати грошових коштів позивачу в розмірі 3 618 949 грн 96 коп. невиконане, ПАТ «Укрсоцбанк» просило задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з підстав, передбачених ст. 625 ЦК України.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 08 липня 2015 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» суму грошових коштів в розмірі 1 627 391 грн 49 коп., з яких 1 291 572 грн 76 коп. - індекс інфляції, 335 818 грн 73 коп. - 3 % річних від простроченої суми за період з 04 березня 2012 року по 06 квітня 2015 року.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 22 жовтня 2015 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задоволено частково.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 08 липня 2015 року змінено та скасовано в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» індексу інфляції за період з 04 лютого 2012 року по 06 квітня 2015 року в сумі 1 291 572 грн 76 коп. та загального розміру стягнення в сумі 1 627 391 грн 49 коп.
Відмовлено ПАТ «Укрсоцбанк» в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись із рішенням апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення індексу інфляції, ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до суду із касаційною скаргою, у якій посилалося на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права у цій частині позову.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на неї, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що ОСОБА_3 не сплачена сума грошових коштів, яка підлягала стягненню з нього за рішенням районного суду від 09 грудня 2011 року, у зв'язку з чим, враховуючи заяву відповідача про застосування строку позовної давності, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з останнього інфляційних нарахувань та 3 % річних за період з 04 березня 2012 року по 06 квітня 2015 року.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення індексу інфляції та відмовляючи у задоволенні цих позовних вимог, виходив із того, що положення ч. 2 ст. 625 ЦК України про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми боргу з урахуванням інфляційних втрат може бути застосоване тільки у разі, якщо валютою виконання зобов'язання є гривня, а оскільки предметом кредитного договору є іноземна валюта, то вона індексації не підлягає; в іншій частині позовних вимог апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.
Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що зазначеним вимогам рішення суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення індексу інфляції не відповідає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 14 лютого 2012 року, з ОСОБА_3 на користь АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», стягнуто заборгованість за кредитним договором в розмірі 3 618 949 грн 96 коп. (а. с. 13-16).
Із указаного вище рішення суду вбачається, що заборгованість виникла у відповідача на підставі укладеного між сторонами 19 вересня 2008 року кредитного договору № 837/18-27/36/8-482, відповідно до умов якого АКБСР «Укрсоцбанк» надало відповідачу кредит в розмірі 380 932,97 доларів США зі сплатою 14 % річних з щомісячним погашенням кредиту в розмірі 1437,00 доларів США та кінцевим поверненням основної заборгованості до 15 вересня 2028 року.
19 березня 2012 року Київським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист на виконання рішення суду від 09 грудня 2011 року, за яким постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області від 11 березня 2013 року відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа, проте вказана грошова сума до теперішнього часу відповідачем не сплачена (а. с. 17-32).
Обґрунтовуючи підставність позову, позивач посилався на те, що судове рішення не виконане боржником, у зв'язку із чим наявні підстави для застосування вимог статті 625 ЦК України.
Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
За частиною другою вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.
Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 27 січня 2016 року у справі № 6-771цс15, яка відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.
Колегія суддів касаційного суду вважає, що суд першої інстанції, встановивши обставини спору, дослідивши докази у справі й надавши їм належну оцінку, врахував, що грошове зобов'язання у розмірі 3 618 949 грн 96 коп. у боржника виникло з часу ухвалення рішення суду про стягнення суми боргу у національній валюті та останнім не виконано, у зв'язку із чим дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з ОСОБА_3 сум інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення зобов'язання відповідно до вимог ст. 625 ЦК України та з урахуванням строків позовної давності.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення індексу інфляції та відмовляючи у задоволенні цих позовних вимог, не звернув уваги на те, що підставою заявленого позову була ч. 2 ст. 625 ЦК України у зв'язку із невиконанням судового рішення, положення якої передбачають інфляційні нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого у національній валюті, у зв'язку із чим дійшов помилкового висновку про те, що позов у цій частині не підлягає задоволенню, оскільки договір позики укладено в іноземній валюті, проте залишив поза увагою те, що судовим рішенням сума боргу була стягнута в національній грошовій одиниці - гривні.
Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що під час встановлення фактичних обставин справи судом першої інстанції дотримані норми процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права, а тому скасоване апеляційним судом в частині стягнення індексу інфляції помилково.
Відповідно до положень ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції.
Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргупублічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнити.
Рішення апеляційного суду Харківської області від 22 жовтня 2015 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення індексу інфляції скасувати, а рішення Київського районного суду м. Харкова від 08 липня 2015 року в цій частині залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.Є. Червинська
Судді: Л.М. Мазур
В.А.Нагорняк
Т.О. Писана
Г.В. Юровська