21 березня 2016 року м. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ступак О.В., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 18 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 15 січня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
В липні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 32 877 грн 51 коп. та відшкодувати судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05 травня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк»)та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № VIXRRX04330380у вигляді встановленого кредитного ліміту 1 264 грн 75 коп. на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12% річних на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Оскільки відповідач свої зобов'язання щодо своєчасного погашення кредитних коштів, сплати відсотків та інших платежів за вищевказаним договором належним чином не виконував, в нього виникла заборгованість, яка станом на 23 червня 2015 року складає 32 877 грн 51 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 849 грн 35 коп.; заборгованість по процентах за користування кредитом - 9 518 грн 65 коп.; заборгованість по комісії за користування кредитом - 41 грн 78 коп.; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 20 425 грн 94 коп.; штраф (фіксована частина) - 500 грн; штраф (процентна складова) - 1541 грн 79 коп.
Пізніше ПАТ КБ «ПриватБанк» уточнило свої вимоги та просило стягнути з ОСОБА_2 заборгованість по відсоткам за договором від 05 травня 2007 року № VIXRRX04330380, нарахованим на прострочену заборгованість по кредиту в період з 06 липня 2010 року по 06 липня 2015 року у розмірі 6 045 грн 24 коп.
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 18 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 15 січня 2016 року, в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити, оскільки із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, обґрунтовано виходив із того, що позивачем пред'явлено вимоги до відповідача з пропуском встановленого строку позовної давності, про що заявлено відповідачем, доказів наявності поважних причин пропущення позовної давності, її зупинення чи переривання позивачем не надано.
Ухвалюючи рішення у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, в результаті чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,
Відмовити Публічному акціонерному товариству комерційному банку «ПриватБанк» у відкритті касаційного провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 18 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 15 січня 2016 року.
Додані до касаційної скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ О.В. Ступак