іменем україни
16 березня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Журавель В.І., Хопти С.Ф.,
ЧерненкоВ.А., Штелик С.П.
розглянувши в судовому засіданні справу запозовом публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 2 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 25 вересня 2015 року,
У листопаді 2012 року публічне акціонерне товариство «Банк Форум» (далі - ПАТ «Банк Форум») звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 18 вересня 2007 року між банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 7 289 доларів США на придбання автомобіля, зі сплатою за його користування 11,5 % річних, строком до 17 вересня 2012 року. Зазначав, що внаслідок неналежного виконання
ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань, виникла заборгованість станом
на 17 травня 2013 року у розмірі 60 292 грн 22 коп., яку він, незважаючи на вимоги, не погасив.
У зв'язку з наведеним ПАТ «Банк Форум» просило суд стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 2 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 25 вересня 2015 року, позов ПАТ «Банк Форум» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором від 18 вересня 2007 року у розмірі
60 292 грн 22 коп., з яких: 44 618 грн 28 коп. - прострочена заборгованість за кредитом; 3 628 грн 74 коп. - прострочена заборгованість за нарахованими відсотками; 7 045 грн 19 коп. - пеня; 5 тис. грн - штраф за невиконання зобов'язань (страхування). Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позичальник не виконав свої зобов'язання за кредитним договором, допустив заборгованість по кредиту, яка підлягає стягненню.
Апеляційний суд погодився з такими висновками міськрайонного суду. При цьому послався також на те, що сплачена відповідачем 23 жовтня 2012 року сума боргу у розмірі 500 грн врахована у розрахунку заборгованості й правильно обчислений розмір відсотків та неустойки (пені та штрафу). Зазначав, що підстави для застосування спеціального строку позовної давності відсутні.
Проте повністю погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Судом установлено, що 18 вересня 2007 року між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 7 289 доларів США на придбання автомобіля, зі сплатою за його користування 11,5 % річних, строком до 17 вересня 2012 року.Свої зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі ОСОБА_3 не виконав, утворилася заборгованість станом на 17 травня 2013 року у розмірі
60 292 грн 22 коп.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Умовами спірного договору, а саме п. 4.1 передбачено, що за несвоєчасне повернення кредиту, процентів за користування кредитом позичальник сплачує неустойку у вигляді пені за кожний день прострочення, як вид цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору.
У той самий час, згідно з пп. 4.2, 4.3, 4.4 та 4.5 кредитного договору сторонами передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за інші правопорушення: один із них - несвоєчасне повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісій.
Отже, відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором - свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-2003 від 21 жовтня 2015 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, ОСОБА_3 посилався на те, що до нього застосовано подвійну цивільно-правову відповідальності за одне і те саме порушення та банк не навів розрахунків заборгованості.
У порушення вимог ст. ст. 212-214, 315 ЦПК України апеляційний суд на зазначені положення закону уваги не звернув; доводів сторін як на підтвердження, так і на заперечення позову належним чином не перевірив; не встановив фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення спору; зокрема доводи відповідача прозастосування до нього подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, не навів розрахунків заборгованості. У порушення вимог ч. 2 ст. 315 ЦПК України не навів мотивів відхилення цих доводів.
При цьому, пославшись на відсутність сумнівів у розрахунку, апеляційний суд не вказав на умови договору, які визначають нарахування таких сум, і не перевірив, за який період зроблено розрахунок суми боргу та усіх його складових.
Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлені, судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 25 вересня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: В.І. Журавель
С.Ф.Хопта
В.А.Черненко
С.П.Штелик