15 березня 2016 року м. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Гулько Б.І., розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 12 січня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У грудні 2013 року публічне акціонерне товариство акціонерного банку «Акцент-Банк» (далі - ПАТ АБ «Акцент-Банк») звернулося до суду з указаним вище позовом, який у подальшому було уточнено, посилаючись на те, що 4 серпня 2008 року між ним та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит на платіжну картку у розмірі 3 тис. грн зі сплатою 24 % річних на суму залишку заборгованості за ним та кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, тобто до серпня 2009 року. Вказувало, що позичальнк попередньо була ознайомлена та особистим підписом у заяві підтвердила свою згоду з умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, які були їй надані у письмовій формі, а також отримала повну інформацію про умови кредитування.
Відповідачка свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, у зв'язку із чим банк просив стягнути з неї на свою користь заборгованість по відсоткам, нарахованих по кредиту за три роки до звернення до суду, тобто за період з 1 грудня 2010 року по 1 грудня 2013 року, яка складає 5 718 грн 28 коп.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 12 січня 2016 року, у задоволенні позову ПАТ АБ «Акцент-Банк» відмовлено.
У касаційній скарзі ПАТ АБ «Акцент-Банк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Статтею 335 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Із оскаржуваних судових рішень, доданих до скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності.
Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ АБ «Акцент-Банк», суди на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшли до правильного висновку про те, що банк пропустив строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права, про застосування якого заявив відповідач, оскільки звернувся із позовом у грудні 2013 року про стягнення кредиту, наданого відповідачу 4 серпня 2008 року на платіжну картку, строк дії якого сплив у серпні 2009 році, він не пролонговувся і до пред'явлення позову переривання перебігу позовної давності не було.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 19 березня 2014 року у справі № 6-14 цс 14 та від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.
Згідно із положеннями п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України
У відкритті касаційного провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 12 січня 2016 року відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ Б.І. Гулько