Ухвала іменем україни
17 березня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 ,
представника потерпілого ОСОБА_7 ,
секретаря ОСОБА_8
розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014110260000263, за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_5 на вирок Сквирського районного суду Київської області від 09 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 02 вересня 2015 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , такого, що в силу ст. 89 КК України немає судимості,
вироком Сквирського районного суду Київської області від 09 червня 2015 року визнано винуватим ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 121 КК України та призначено покарання 5 років позбавлення волі.
Вирішено цивільний позов потерпілого та стягнуто із ОСОБА_6 на корить держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 02 вересня 2015 року вирок районного суду щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.
У касаційній скарзі засуджений ставить питання про скасування вироку та ухвали суду, призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Посилається на порушення його права на захист, оскільки досудове слідство та розгляд справи в суді першої інстанції були проведені без участі захисника. Апеляційний розгляд справи проведено без його, засудженого, участі. Призначаючи покарання суд не в повній мірі врахував позитивні дані про його особу, не враховано неправомірну поведінку потерпілого, який погрожував розправою.
Захисник ОСОБА_5 стверджує, що призначаючи покарання ОСОБА_6 суд неправильно застосував кримінальний закон, не в повній мірі врахував дані про його особу. Зокрема, на утриманні обвинуваченого перебувають дружина, двоє дітей та мати, яка хворіє. Не враховано, що засуджений щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв у розкритті злочину, самостійно з'явився до органу внутрішніх справ, добровільно видав знаряддя злочину. Не взято до уваги, що засудженим повністю відшкодовано шкоду потерпілому, який на стадії апеляційного розгляду справи претензій до ОСОБА_6 не мав та проти призначення покарання не пов'язаного із позбавленням волі не заперечував. Захисник просить змінити вирок та ухвалу суду, застосувати ст. 75 КК України та звільнити засудженого від відбування призначеного покарання.
ОСОБА_6 засуджено за те, що він в стані алкогольного сп'яніння 27 квітня 2014 року, перебуваючи в кафе «Піраміда» по вул. Київська, 34 у м. Сквира Київської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків умисно наніс удар у голову ОСОБА_9 . Потерпілий вийшов з приміщення та зачинився в автомобілі. ОСОБА_6 разом із особами, кримінальне провадження щодо котрих виділено в окреме провадження, підійшли до автомобіля потерпілого. Засуджений через вікно вихопив із рук потерпілого шумовий пістолет та разом із співучасниками «витяг» ОСОБА_9 із салону автомобіля. Завдав удар кулаком у голову останньому та удар рукояткою пістолета по потилиці. Внаслідок дій засудженого, потерпілий отримав перелом потиличної кістки та забій головного мозку - тяжкі тілесні ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Заслухавши доповідь судді, захисника, засудженого та представника потерпілого, котрі підтримали касаційні скарги, прокурора, який вважав, що скарги задоволенню, а судові рішення скасуванню не підлягають, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду щодо встановлених фактичних обставин вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення та кваліфікація дій засудженого, як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, в касаційних скаргах не оспорюються.
Твердження засудженого про порушення його права на захист не відповідає матеріалам кримінального провадження.
Зокрема, на стадії досудового розслідування слідчим було роз'яснено підозрюваному ОСОБА_6 , що він має право на кваліфіковану правову допомогу, яке він може реалізувати обравши собі захисника самостійно або шляхом призначення захисника безоплатно за рахунок держави (а.с. 68).
Обвинувачений ОСОБА_6 висловив бажання захищати свої інтереси самостійно, добровільно відмовився від призначення захисника, така відмова не була пов'язана із його майновим станом.
Відповідно до журналу судового засідання та технічного запису в суді першої інстанції ОСОБА_6 було вручено пам'ятку з переліком його прав, у тому числі і права на захист, з якою він ознайомився. Пояснив, що йому права зрозумілі, будь-яких клопотань про призначення йому захисника не заявив.
На стадії апеляційного розгляду справи інтереси ОСОБА_6 представляв професійний захисник ОСОБА_10 .
Колегія суддів не бере до уваги доводи скарги засудженого про те, що його не повідомлено про апеляційний розгляд справи, оскільки таке посилання спростовується розпискою ОСОБА_6 про те, що ним отримано копію ухвали від 12 серпня 2015 року про закінчення підготовчого розгляду та призначення апеляційного розгляду на 02 вересня 2015 року, яка знаходиться в матеріалах кримінального провадження (т. 3 а.с. 22).
З урахуванням викладеного, колегія суддів не знайшла порушень права на захист ОСОБА_6 , а тому касаційна скарга засудженого у цій частині задоволенню не підлягає.
Обґрунтувавши винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 належними, допустимими та достатніми доказами суд правильно кваліфікував його злочинні дії за ч. 1 ст. 121 КК України.
Разом із тим, доводи касаційних скарг про суворість призначеного покарання засудженому є обґрунтованими.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_6 визнав факт умисного заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, самостійно з'явився до органу внутрішніх справ, добровільно видав знаряддя злочину.
До вступу вироку у законну силу засуджений повністю відшкодував заподіяну матеріальну шкоду потерпілому, який претензій до ОСОБА_6 не мав та не заперечував проти звільнення його від покарання. Матеріальний стан сім'ї засудженого, де фактично проживають двоє неповнолітніх дітей та мати, яка хворіє, незадовільний. В результаті пожежі нанесено значні матеріальні збитки майну сім'ї ОСОБА_11 .
Зважаючи на наведені обставини, котрі не враховано судами першої і апеляційної інстанціями, та які, однак, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням даних про особу винного, колегія суддів знаходить можливим пом'якшити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України.
Разом із тим, враховуючи характер та ступінь тяжкості насильницького злочину, який є тяжким, вчинення його у стані алкогольного сп'яніння, підстав для застосування ст. 75 КК України, як про це ставить питання захисник засудженого, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 433-438 КПК України, колегія суддів, -
Касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_5 ,задовольнити частково.
Вирок Сквирського районного суду Київської області від 09 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 02 вересня 2015 року щодо ОСОБА_6 змінити.
На підставі ст. 69 КК України покарання за ч. 1 ст. 121 КК України ОСОБА_6 пом'якшити до 3-х років позбавлення волі.
В решті судові рішення залишити без зміни.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_12