17 лютого 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Закропивного О.В., Журавель В.І., Штелик С.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - житлово-будівельний кооператив № 99 «Схід», про визнання недійсним договору дарування, визнання права власності на 1/2 частини квартири, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31 березня 2015 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2015 року,
У липні 2005 року ОСОБА_6 звернулась до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що з 29 серпня 1987 року по 24 вересня 1997 року вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, за час якого ними набута у власність квартира АДРЕСА_1. 9 лютого 1993 року ОСОБА_5 уклав з ОСОБА_7 договір купівлі-продажу цієї квартири, а 22 липня 1993 року ОСОБА_7 продав квартиру ОСОБА_8 28 лютого 1995 року за договором дарування ОСОБА_5 отримав у дар від своєї матері ОСОБА_8 спірну квартиру. Вважає, що такий договір укладено під впливом обману і тому просила визнати договір від 28 лютого 1995 року недійсним та визнати за нею право власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31 березня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2015 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31 березня 2015 року в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог змінено, ухвалено нове рішення, яким виключено з його мотивувальної частини висновок суду першої інстанції про те, що позов ОСОБА_4 задоволенню не підлягає у зв'язку із пропуском строку позовної давності. У решті рішення суду залишено без змін.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.
Зокрема, суди першої та апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову, з урахуванням норм ст. 24 КпШС України, ст. ст. 48, 57 ЦК України (1963 року). Під обманом слід розуміти умисне введення в оману учасника угоди шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди, яка укладається, а ОСОБА_6 не була стороною оспорюваного договору дарування. Крім того, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_6 позов не доведено, а тому із рішення суду першої інстанції слід виключити висновок про відмову у задоволенні позову у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31 березня 2015 року в незміненій при апеляційному перегляді частині та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О.В. Закропивний
В.І.Журавель
С.П.Штелик