17 березня 2016 року м. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Мазур Л.М.,
розглянувши касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21 січня 2016 року в справі за позовом приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (далі - ПрАТ «УОСК») до ОСОБА_2 про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу, трьох відсотків річних, інфляційних втрат,
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21 січня 2016 року апеляційну скаргу ПрАТ «УОСК» відхилено, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2015 року залишено без змін.
У касаційній скарзіПрАТ «УОСК», посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановили характер правовідносин сторін у справі та застосували норми матеріального права, які їх регулюють, врахували правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року в справі № 6-284цс15, дійшовши обґрунтованого висновку про те, що сам по собі факт письмового неповідомлення ОСОБА_2 страховику про настання страхового випадку не є підставою для стягнення з відповідача страхового відшкодування у порядку регресу на підставі пп. 33.1.4 п. 33.1 ст. 33, пп. «ґ» пп. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки факт настання страхового випадку ніким не оспорюється, він зафіксований правоохоронними органами, ОСОБА_2, як особа, винна в ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності, а позивач, визнавши його, добровільно сплатив страхове відшкодування.
Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.
Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних рішень не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. ст. 338-341 ЦПК України є підставами для скасування судових рішень.
Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21 січня 2016 року в справі за позовом приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» до ОСОБА_2 про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу, трьох відсотків річних, інфляційних втрат, відмовити.
Додані до скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ Л.М.Мазур