Ухвала
іменем україни
02 березня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
КоротунаВ.М., Нагорняка В.А., Писаної Т.О.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до відділу містобудування та архітектури Фастівського міського виконавчого комітету, третя особа - ОСОБА_5, про визнання права власності на металевий гараж на фундаменті за набувальною давністю, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Київської області від 28 жовтня 2015 року,
У грудні 2008 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до відділу містобудування та архітектури Фастівського міського виконавчого комітету, третя особа - ОСОБА_5, про визнання права власності на металевий гараж на фундаменті за набувальною давністю.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 14 березня 1994 року рішенням виконавчого комітету Фастівської міської Ради народних депутатів видано тимчасовий дозвіл № 152 громадянину ОСОБА_5 на установку металевого гаража за адресою: АДРЕСА_1. Після вказаного дозволу було встановлено металевий гараж на фундаменті між приміщенням речового ринку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та приватним будинком по АДРЕСА_1.
Зазначала, що за домовленістю між нею та ОСОБА_5 в 1996 році їй у володіння було передано металевий гараж на необмежений термін, за що вона заплатила ОСОБА_5 кошти у сумі 500 доларів США. Вважала, що у неї є всі підстави для отримання права власності на цей металевий гараж на фундаменті на підставі ст. 344 ЦК України за набувальною давністю, оскільки вона тривалий час понад дванадцять років користується вказаним гаражем, добросовісно, відкрито та безперервно володіє майном як своїм власним.
Враховуючи викладене, просила суд визнати за нею право власності на металевий гараж на фундаменті по АДРЕСА_1 розташований між приміщенням речового ринку по АДРЕСА_1 та приватним будинком по АДРЕСА_1.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2008 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на металевий гараж на фундаменті по АДРЕСА_1 розташований між приміщенням речового ринку по АДРЕСА_1 та приватним будинком по АДРЕСА_1.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 28 жовтня 2015 року рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2008 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Статтею 337 ЦПК України установлено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд, на підставі доказів, поданих сторонами та належним чином оцінених (ст. 212 ЦПК України), встановивши, що спірний металевий гараж на фундаменті у встановленому законом порядку за будь-яким власником не зареєстрований, право власності на майно також не зареєстровано, дійшов до правильного висновку про те, що право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно лише, якщо таке майно належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), та на безхазяйну річ.
Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог чинного ЦПК України на стадії касаційного розгляду справи неприпустимо.
Отже, рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для його скасування відсутні, тому в силу вимог ч. 3 ст. 332 ЦПК України це рішення підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - відхиленню.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення апеляційного суду Київської області від 28 жовтня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В.М. Коротун
В.А.Нагорняк
Т.О.Писана