10 лютого 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючогоКузнєцова В.О.,
суддів: Ізмайлової Т.Л.,Кадєтової О.В.,
Карпенко С.О.,Мостової Г.І.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АРГАМАК» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ситницька Таміла Олександрівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, за касаційною скаргою ОСОБА_7, в інтересах якого діє ОСОБА_9, на рішення Подільського районного суду м. Києва від 03 вересня 2015 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 19 жовтня 2015 року,
У березні 2015 року ТОВ «АРГАМАК» звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що позивач є належним власником нежитлового приміщення площею 368,9 кв. м розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим 26 червня 2014 року. Оскільки відповідач звернувся до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, тому це є прямим підтвердженням того, що він не визнає та оспорює право власності ТОВ «АРГАМАК» на спірне приміщення, у зв'язку з чим позивач просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 368,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, укладений 07 лютого 2012 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 03 вересня 2015 року позов ТОВ «АРГАМАК» задоволено частково.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилої будівлі загальною площею 368,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, літера «К», укладений 07 лютого 2012 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ситницькою Т.О. за реєстровим № 337.
Скасовано державну реєстрацію права власності на нежилу будівлю загальною площею 368,9 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, літера «К» за ОСОБА_7, яка проведена у КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09 березня 2010 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 19 жовтня 2015 року рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу зазначеної вище нежилої будівлі, укладеного 07 лютого 2012 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ситницькою Т.О. за реєстровим № 337 скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилої будівлі загальною площею 368,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, літера «К», укладений 27 лютого 2012 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ситницькою Т.О. за реєстровим № 337.
В решті рішення Подільського районного суду м. Києва від 03 вересня 2015 року залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_7, в інтересах якого діє ОСОБА_9, просить частково скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій, мотивуючи свої вимоги порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації права власності.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6 не мав права розпоряджатися спірним майном, оскільки не був його власником.
Скасовуючи рішення районного суду в частині визнання договору купівлі-продажу нежилої будівлі загальною площею 368,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, літера «К», укладений 07 лютого 2012 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ситницькою Т.О. за реєстровим № 337, недійсним та ухвалюючи в цій частині нове рішення, яким визнано договір купівлі-продажу нежилої будівлі загальною площею 368,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, літера «К», укладений 27 лютого 2012 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ситницькою Т.О. за реєстровим № 337, недійсним суд апеляційної інстанції, виходив з того, що вірною датою оспорюваного договору є 27 лютого 2012 року.
Проте, колегія суддів не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Судами встановлено, що відповідно до рішення Подільської районної у м. Києві ради № 344 від 27 березня 2008 року ТОВ «Юкрейніан девелопмент Холдінг» надано у користування земельну ділянку по АДРЕСА_1.
17 листопада 2009 року між ТОВ «Юкрейніан девелопмент Холдінг» та ОСОБА_6 укладено договір про спільну діяльність, яким сторони узгодили умови щодо організації будівництва нежитлового будинку та розробки проектної документації, а також отримання прибутку шляхом організації вказаного будівництва.
Також встановлено, що на виконання умов договору про спільну діяльність від 17 листопада 2009 року ОСОБА_6 за власний рахунок самовільно побудовано окремо розташовану двоповерхову будівлю загальною площею 368,9 кв. м.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 03 березня 2010 року в справі № 2-1527 у задоволенні позову ТОВ «Юкрейніан девелопмент Холдінг» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості - відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_6 задоволено, визнано за ним право власності на об'єкт нерухомого майна, нежитлові приміщення першого та другого поверху окремо розташованої будівлі, загальною площею 368,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Крім того, в матеріалах справи наявна копія рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 березня 2010 року в справі № 2-1527, відповідно до якої за ОСОБА_6 визнано право власності на нежитлову будівлю площею 368,9 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
30 листопада 2010 року на підставі рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 березня 2010 року в справі № 2-1527 право власності на об'єкт нерухомого майна, а саме нежитлові приміщення, загальною площею 368,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» за ОСОБА_6, про що зроблено запис номер 420-П в книзі 4п-17, та присвоєно реєстраційний номер 32208247 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно.
27 лютого 2012 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 368,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ситницькою Т.О.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 06 березня 2012 року апеляційну скаргу прокурора Святошинського району старшого радника юстиції ОСОБА_10 задоволено частково. Апеляційну скаргу представника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві - ОСОБА_11 - задоволено частково. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 березня 2010 року в частині задоволення зустрічного позову скасовано. Ухвалено нове рішення, яким в позові ОСОБА_6 до ТОВ «Юкрейніан девелопмент Холдінг», третя особа: Подільська районна у м. Києві державна адміністрація, про визнання права власності на нежитлову будівлю площею 368,9 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Як вбачається з довідки Святошинського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2015 року, в провадженні вказаного суду перебувала лише одна цивільна справа № 2-1527/10 за позовом ТОВ «Юкрейніан девелопмент Холдінг» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ТОВ «Юкрейніан девелопмент Холдінг», третя особа: Подільська районна у м. Києві державна адміністрація, про визнання права власності, в якій рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 09 березня 2010 року відмовлено в задоволенні первісного позову та задоволено зустрічний позов та визнано право власності за ОСОБА_6 на нежитлову будівлю площею 368,9 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Таким чином, судами встановлено, що цивільної справи, в якій за ОСОБА_6 визнано право власності на нежитлову будівлю площею 368,9 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - не існувало і підстави для проведення реєстрації права власності за ОСОБА_6 на нежитлову будівлю площею 368,9 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 були відсутні.
Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.
Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів і висновків експертів.
Ухвалюючи рішення про визнання недійсним договору, суди у порушення вимог ст. ст. 10, 60, 212-214 ЦПК України не звернули уваги, що в матеріалах справи оспорюваний договір взагалі відсутній.
Крім того, відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема й визнання правочину недійсним.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Всупереч вимогам ст. ст. 212, 214 ЦПК України, суди попередніх інстанцій визнаючи оспорюваний договір недійсним, не врахували той факт, що на момент вчинення правочину, позивач в установленому законом порядку не набув права власності на нерухоме майно, у зв'язку із чим не з'ясували яким саме чином порушено права ТОВ «АРГАМАК».
Допущені судами неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, судові рішення судів попередніх інстанцій на підставі ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_7, в інтересах якого діє ОСОБА_9, задовольнити частково.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 03 вересня 2015 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 19 жовтня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:В.О. Кузнєцов Т.Л. Ізмайлова О.В. Кадєтова
С.О. Карпенко Г.І. Мостова