02 березня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючогоКузнєцова В.О.,
суддів: Ізмайлової Т.Л., Кадєтової О.В., Карпенко С.О., Мостової Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_6 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 17 лютого 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 23 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 02 жовтня 2015 року,
У квітні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 17 лютого 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - ПАТ «Альфа-Банк») до ОСОБА_6
На обґрунтування вимог заявник посилався на те, що у січні 2015 року він отримав ухвалу Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 22 січня 2015 року про початок розгляду третейської справи, а 24 лютого 2015 року - рішення зазначеного третейського суду від 17 лютого 2015 року про задоволення позову ПАТ «Альфа-Банк» про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором.
Вважає, що рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 17 лютого 2015 року підлягає скасуванню як таке, що ухвалене внаслідок розгляду не підвідомчої третейському суду справи щодо захисту прав споживачів банківських послуг.
Підставою для скасування рішення третейського суду зазначає і те, що цей суд не на дав належної оцінки третейському застереженню, яке міститься в укладеному між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_6 кредитному договорі, та не перевірив його на відповідність Закону України «Про внесення зміни до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» від 03 лютого 2011 року, який набрав чинності 12 березня 2011 року.
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 23 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 02 жовтня 2015 року, у задоволенні вказаної заяви відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_6 порушує питання про скасування ухвал судів першої та апеляційної інстанцій із постановленням нової ухвали про задоволення заяви, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що ухвалою Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 22 січня 2015 року визнано наявність і дійсність третейської угоди між учасниками судового процесу, визнано компетенцію третейського суду на розгляд справи за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, призначено розгляд справи на 8 год. 45 хв. 17 лютого 2015 року.
Рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 17 лютого 2015 року у справі № 86-6/115/15 за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» задоволено у повному обсязі.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_6 про скасування рішення третейського суду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що можливість вирішення спору між ПАТ (ЗАТ до зміни назви) «Альфа-Банк» та ОСОБА_6 за кредитним договором третейським судом передбачена третейською угодою, яка прийнята у вигляді третейського застереження у кредитному договорі від 11 січня 2008 року, і ця угода недійсною не визнавалася; на час укладення кредитного договору Закон України «Про третейські суди» не містив заборони на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), отже, третейський суд міг розглядати справу про стягнення заборгованості за кредитним договором. Крім того, не вбачається підстав для застосування до спірних правовідносин вказаного Закону, оскільки позов про стягнення заборгованості, який розглядав третейський суд, заявлявся не споживачем на захист своїх прав, а надавачем послуг про порушення умов кредитного договору.
Проте з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитися не можна.
Як вбачається з матеріалів справи, 11 січня 2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір, згідно з умовами якого позичальник отримав споживчий кредит у розмірі 19 365,94 доларів США зі сплатою 13 % річних до 11 січня 2015 року (а. с. 6-10).
Пунктом 11.4 частини 2 вказаного кредитного договору сторони внесли до кредитного договору застереження, яке є третейською угодою в розумінні статті 12 Закону України «Про третейські суди», про те, що судовий захист прав і законних інтересів, які мають сторони у зв'язку з цим договором, у тому числі розгляд та вирішення спорів, які виникають при виконанні або припиненні дії даного договору, включаючи спори про відшкодування завданих порушенням договору збитків і недійсність (неукладеність) договору, підлягають остаточному вирішенню у постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» відповідно до його регламенту.
Відповідно до статті 17 ЦПК України сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про третейські суди» до третейського суду за угодою сторін може бути передано будь-який спір, що виникає з цивільних, господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Згідно із пунктом 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди» (частину першу статті 6 цього Закону доповнено пунктом 14 згідно із Законом від 03 лютого 2011 року № 2983-VI) третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Цей Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
За частиною першою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і під час виконання такого договору, відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», незважаючи на наявність третейського застереження в договорі, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки цим Законом від 03 лютого 2011 року виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Відмежування цивільних правовідносин за участю споживачів від правовідносин з іншими суб'єктами здійснюється на підставі визначення правової форми їх участі в конкретних правовідносинах.
А тому незалежно від предмета і підстав позову та незважаючи на те, хто звертається з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».
Указаний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1716цс15, який за змістом статті 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм.
У справі, яка переглядається, рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» про стягнення заборгованості за кредитним договором, про скасування якого звернувся із заявою ОСОБА_6, ухвалено 17 лютого 2015 року, тобто після внесення зазначених вище змін до Закону України «Про третейські суди».
Суди попередніх інстанцій не врахували, що правовідносини між сторонами виникли зі споживчого кредиту і на них поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів» та оскільки рішення третейського суду, про скасування якого подано заяву, ухвалено після внесення змін до Закону України «Про третейські суди», то третейському суду в силу положень пункту 14 частини першої статті 6 цього Закону така справа не підвідомча.
З огляду на допущені судами порушення норм процесуального права ухвалені судами судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст. 338 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 23 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 02 жовтня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: В.О. Кузнєцов Т.Л. Ізмайлова О.В. Кадєтова С.О. Карпенко Г.І. Мостова