16 грудня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого: Кузнєцова В.О.,
суддів: Ізмайлової Т.Л., Карпенко С.О.,
Мостової Г.І., Наумчука М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Скіф-53» до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно списаних коштів за касаційною скаргою об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Скіф-53» на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 11 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 10 грудня 2014 року,
У червні 2013 року об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Скіф-53» звернулось до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що перевіркою, проведеною Херсонською об'єднаною фінансовою інспекцією, встановлено безпідставне списання головою ОСББ «Скіф-53» ОСОБА_3 з особового рахунку об'єднання грошових коштів у сумі 9 966,59 грн. Посилаючись на те, що такими діями відповідача, яка на час їх вчинення перебувала у трудових відносинах з позивачем, об'єднанню завдана шкода, просило стягнути з ОСОБА_3 вказану суму.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Останнім рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 11 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 10 грудня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 11 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 10 грудня 2014 року, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_3 не перебуває у трудових відносинах з ОСББ «Скіф-53», договір про повну матеріальну відповідальність з нею не укладався і заподіяння позивачеві матеріальної шкоди з її вини не підтверджено, тому посилання позивача на ст. 134 КЗпП України є безпідставним.
Проте повністю з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна.
Судами встановлено, що 29 листопада 2008 року створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Скіф-53».
Рішенням загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку «Скіф-53» головою правління обрано ОСОБА_3
Позачерговими зборами об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Скіф-53» від 10 листопада 2012 року ОСОБА_3 висловлено недовіру і наказом № 6 від 4 грудня 2012 року її відсторонено від виконання обов'язків голови правління.
Наказом № 8 від 26 грудня 2012 року ОСОБА_3 звільнено з посади голови правління з 4 грудня 2012 року за власним бажанням.
Перевіркою, проведеною Херсонською об'єднаною фінансовою інспекцією, встановлено безпідставне списання ОСОБА_3 з особового рахунку ОСББ «Скіф-53» грошових коштів у сумі 9 966,59 грн.
Відповідно до ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльностю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.
Чинним КЗпП України передбачені такі межі матеріальної відповідальності працівника за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків: у межах середнього місячного заробітку (ст. 132 КЗпП України); обмежена матеріальна відповідальність (ст. 133 КЗпП України); повна матеріальна відповідальність (ст. 134 КЗпП України).
Погоджуючись із висновками суду першої інстанції, апеляційний суд не перевірив доводи апеляційної скарги щодо повноважень голови правління об'єднання і його відповідальності, визначених статутом (п. 4.5, 4.6), а також щодо встановлених чинним актом ревізії обставин, які не спростовані у визначеному законодавством порядку.
Встановивши відсутність підстав для повної матеріальної відповідальності, апеляційний суд не обґрунтував відсутність підстав для відповідальності ОСОБА_3 у інших межах, в тому числі, у розмірі свого середньомісячного заробітку, враховуючи характер правовідносин сторін.
Згідно зі ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень, викладених у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції повинен з'ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовано норми матеріального й процесуального права.
Таким чином, зазначеними положеннями цивільного процесуального законодавства на суд апеляційної інстанції покладено обов'язок перевіряти в межах заявлених у суді першої інстанції позовних вимог законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, встановлені судом фактичні обставини й усувати недоліки, допущені судом першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції, у порушення вимог ст. ст. 212-214, 316 ЦПК України, на вказане уваги не звернув, не врахував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановив обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, та дійшов передчасного висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Ураховуючи викладене, ухвала суду апеляційної інстанції на підставі ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Скіф-53» задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 10 грудня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.О.Кузнєцов
Судді: Т.Л.Ізмайлова С.О.Карпенко Г.І.Мостова М.І.Наумчук