16 грудня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого: Кузнєцова В.О.,
суддів: Ізмайлової Т.Л., Карпенко С.О.,
Мостової Г.І., Наумчука М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5, орган опіки та піклування м. Черкас, про виселення за касаційною скаргою ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4, на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 12 грудня 2014 року,
У травні 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 квітня 2012 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1, шляхом її продажу банком будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також з наданням банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу; виселено ОСОБА_6 і ОСОБА_3 з вказаної квартири. З огляду на зазначене, банк просив виселити і ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_3, з цієї квартири.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 12 грудня 2014 року, позов задоволено.
Виселено ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_3, з квартири АДРЕСА_1.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 12 грудня 2014 року, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що звернення стягнення на передану в іпотеку квартиру є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ній.
Проте повністю з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись на можна.
За змістом ч. 1 ст. 335 ЦПК Українисуд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні судів першої та апеляційної інстанції чи відкинуті ними, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу та про перевагу одних доказів над іншими.
Судами встановлено, що 26 грудня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5 укладений кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит в сумі 23 300 доларів США зі сплатою 11,04% річних з кінцевим терміном повернення 26 грудня 2022 року.
У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором того ж дня між банком та ОСОБА_7 і ОСОБА_6 укладений договір іпотеки, відповідно до умов якого ОСОБА_7 та ОСОБА_6 передали в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1.
Свої зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_5 не виконувала і заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 квітня 2012 року звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу квартири банком будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також з наданням банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, та виселено ОСОБА_6 і ОСОБА_3 з вказаної квартири. Питання про виселення ОСОБА_4 цим рішенням не вирішувалось.
Так, згідно із частиною третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку».
У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення (ч.ч. 1,2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку»).
Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.
Ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки без винесення рішення про виселення мешканців, не позбавляє іпотекодержателя права звернутись з таким позовом окремо.
Відхиляючи заперечення ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не обмежує права іпотекодержателя на виселення мешканців з житлового приміщення, на яке звернуто стягнення. Та обставина, що рішення про виселення ОСОБА_3 не виконано, не є підставою для відмови у виселенні ОСОБА_4
Так як доводи касаційної скарги є аналогічними наведеним, колегія суддів дійшла висновку про їх безпідставність і правильність висновків судів у цій частині.
Проте, відповідно до ч. 3 ст. 335 ЦПК України, суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Установивши у справі, яка переглядається, що предмет іпотеки належить ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на праві власності на підставі свідоцтва на право власності на житло, виданого органом приватизації Соснівського районного виконавчого комітету м. Черкаси від 26 квітня 2000 року, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про виселення ОСОБА_4 із зазначеної квартири без надання іншого постійного житла.
Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК Української РСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.
Відповідно до частини другої статті 109 ЖК Української РСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.
Таким чином, частина друга статті 109 ЖК Української РСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян із жилих приміщень, придбаних не за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, забезпеченого іпотекою цього приміщення, без одночасного надання іншого постійного жилого приміщення.
Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що в разі звернення стягнення на іпотечне майно в судовому порядку та ухвалення судового рішення про виселення мешканців з іпотечного майна, яке не придбане за рахунок кредитних коштів, підлягають застосуванню як положення частини другої статті 39 та/або частини першої статті 40 Закону № 898-1V, так і частини другої статті 109 ЖК Української РСР.
Отже, за змістом зазначених норм, особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), який є предметом іпотеки і придбаний не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку одночасно надається інше постійне житло, яке вказується в рішенні суду.
При виселенні з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла в судовому порядку, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.
Виселення громадян з іпотечного майна, придбаного за рахунок кредитних коштів, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання (частина четверта статті 109 ЖК Української РСР).
Саме до цього зводяться правові висновки, зроблені Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України в постанові від 18 березня 2015 року (справа №6-39цс15) та в постанові від 30 вересня 2015 року (справа №6-1892цс15), які згідно зі статтею 360 ЦПК України є обов'язковими для судів, що зобов'язані узгодити свою судову практику з рішеннями Верховного Суду України.
Не встановивши, чи придбана квартира, яка є предметом договору іпотеки, за рахунок кредитних коштів, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про виселення ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_3, без надання іншого постійного жилого приміщення.
Таке виявлене неправильне застосування норм матеріального права є підставою для виходу за межі доводів касаційної скарги і скасування з цих підстав судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст. 338 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4, задовольнити частково.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 12 грудня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.О.Кузнєцов
Судді: Т.Л.Ізмайлова С.О.Карпенко Г.І.Мостова М.І.Наумчук