04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"14" березня 2016 р. Справа№ 927/1447/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Зеленіна В.О.
Синиці О.Ф.
За участю секретаря судового засідання Бородуля В.В.
представників сторін:
від позивача - Дейнека О.В., дов. № 2-2016 від 15.12.2015 р.;
від відповідача - не з'явилися.
розглянувши матеріали
апеляційної скарги Приватного підприємства «Трансавіатур»
на рішення Господарського суду Чернігівської області
від 18.12.2015 року
у справі № 927/1447/15 (суддя Бобров Ю.М.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія
«Перша»
до Приватного підприємства «Трансавіатур»
про стягнення 50 000,00 грн.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 18.12.2015 року по справі № 927/1447/15 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Приватного підприємства «Трансавіатур» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» 50 000,00 грн. на відшкодування шкоди в порядку регресу та 1218,00 грн. на відшкодування оплати судового збору.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне підприємство «Трансавіатур» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.12.2015 року по справі № 927/1447/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2016 року апеляційну скаргу Приватного підприємства «Трансавіатур» прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.02.2016 року.
11.02.2016 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2016 року розгляд справи було відкладено на 14.02.2016 року.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного судового рішення.
Представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Представник Приватного підприємства «Трансавіатур» у судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.
Колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
18.12.2011 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Перша» (далі - позивач, страховик, ПрАТ «СК «Перша») та Приватним підприємством «Трансавіатур» (далі - страхувальник, вигодо набувач, ПП «Трансавіатур») було укладено укладено договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/5796661 та № АА/5796662 (далі - Договір), яким позивач застрахував транспортні засоби страхувальника тягач ДАФ ЕфТі 85 СіЕф 430, д.р.н. НОМЕР_1 та напівпричеп Кьогель ЕсЕн24, д.р.н. НОМЕР_2 відповідно.
01.09.2012 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), що сталась на перехресті вул. Коцюбинського та просп. Миру в м. Кривий Ріг, за участю автомобіля ДАФ ЕфТі 85 СіЕф 430 (тягача), д.р.н. НОМЕР_1, який перебував у з'єднанні з напівпричепом марки Кьоґель ЕсЕн24, д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 та автомобілем Мазда 6, д.р.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4, транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Згідно постанови Малинського районного суду Житомирської області від 03.10.2012 року у справі № 0614/2812/2012 ДТП сталася внаслідок порушення водієм автобуса автомобіля ДАФ ЕфТі 85 СіЕф 430 (тягача), д.р.н. НОМЕР_1, який перебував у з'єднанні з напівпричепом марки Кьоґель ЕсЕн24, д.р.н. НОМЕР_2, вимог Правил дорожнього руху України (а.с. 9).
Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» встановлено, що при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Належний гр. ОСОБА_4 автомобіль марки Мазда 6, д.р.н. НОМЕР_3, на момент вчинення ДТП, згідно з умовами Договору добровільного комплексного страхування на транспорті № 005100/4002/0000014 від 27.06.2012 року, було застраховано в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Уніка» (далі - ПрАТ «СК «Уніка»).
Відповідно до Висновку експертного автотоварознавчого дослідження № Д9/10/12 від 04.10.2012 року, на підставі фактичного розміру вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, ПрАТ «СК «Уніка» сплатило ОСОБА_4 75 543,76 грн. (а.с. 28).
Згідно статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частиною 1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно з абз. 2 п. 36.3 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо дорожньо-транспортна пригода сталася за участю декількох транспортних засобів, що перебували у з'єднанні між собою (у складі одного транспортного составу або під час буксирування із застосуванням жорсткого зчеплення чи з частковим навантаженням буксируваного транспортного засобу на платформу або на спеціальний опорний пристрій), виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком, який уклав договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо тягача, а в разі якщо цей тягач незабезпечений, регламентна виплата здійснюється МТСБУ.
Як встановлено вище, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ДАФ ЕфТі 85 СіЕф 430, д.р.н. НОМЕР_1 (тягача) була забезпечена в ПрАТ «СК «Перша».
Отже, відповідно до вищенаведених вимог закону, ПрАТ «СК «Уніка» після виплати страхового відшкодування ОСОБА_4 отримало право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, страховиком якої є ПрАТ «СК «Перша».
08.11.2012 року, на підставі зазначеного вище, ПрАТ «СК «Уніка» звернулося до ПрАТ «СК «Перша» із регресною вимогою на суму 50 000,00 грн. (а.с.29). Дана сума обґрунтована тим, що встановлений ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну третіх осіб становив 50 000,00 грн., а розмір фактично сплаченого ПрАТ «СК «Уніка» страхового відшкодування перевищив вказану суму.
13.01.2013 року ПрАТ «СК «Перша» було прийнято рішення про задоволення вимог ПрАТ «СК «Уніка» та проведення виплати страхового відшкодування в порядку регресу, яке оформлене Страховим актом № ЦВ-25-6013 (а.с.30).
24.01.2013 року ПрАТ «СК «Перша» сплатило на користь ПрАТ «СК «Уніка» страхове відшкодування в порядку регресу у сумі 50 000,00 грн. (а.с.31).
Таким чином, ПрАТ «СК «Перша» стверджує, що ним у зв'язку зі сплатою регресної вимоги було набуто право вимоги відшкодування понесених збитків, пов'язаних із виплатою регресного страхового відшкодування, оскільки ані ОСОБА_3, ані ПП «Трансавіатур» не повідомили ПрАТ «СК «Перша» про ДТП в триденний термін, у зв'язку чим ПрАТ «СК «Перша» просить стягнути з ПП «Трансавіатур» 50 000,00 грн.
Транспортний засіб ДАФ ЕфТі 85 СіЕф 430 (тягача), д.р.н. НОМЕР_1, який перебував у з'єднанні з напівпричепом марки Кьоґель ЕсЕн24, д.р.н. НОМЕР_2 належав ПП «Трансавіатур», а водій ОСОБА_3, якого було визнано винним у вчиненні ДТП, перебував у трудових відносинах з ПП «Трансавіатур», що останнім не заперечується та доказів зворотного суду не надано.
Відповідно до п.п. 33.1.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний, зокрема, невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону,- МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.
При цьому, ані ОСОБА_3, ані ПП «Трансавіатур» не повідомили ПрАТ «СК «Перша» про ДТП ні у триденний термін передбачений п.п. 33.1.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ні станом на час подачі позову, що виключає право відповідача на страхове відшкодування.
Підпунктом 37.1.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що підставою для відмови у здійсненні страхованого відшкодування є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Законодавчими нормами передбачено можливість відмови страховика у виплаті страхового відшкодування страхувальнику в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж встановлених строків. При цьому вони не містять підстав для відмови у задоволенні вимоги страховика, який виплатив страхове відшкодування згідно з договором майнового страхування, до особи, відповідальної за завдані збитки, про відшкодування виплачених ним фактичних сум у межах, визначених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 року у справі № 910/9494/14.
Таким чином, ПрАТ «СК «Перша» набуло права вимоги відшкодування понесених збитків, пов'язаних із виплатою регресного страхового відшкодування, до власного страхувальника згідно з умовами Полісу, яким є ПП «Трансавіатур».
07.02.2013 року ПрАТ «СК «Перша» на адресу ПП «Трансавіатур» була направлена претензія (а.с. 32), яка станом на дату складення та направлення суду позовної заяви задоволена не була.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 50 000,00 грн. на відшкодування шкоди, понесеної в результаті виплати регресу ПрАТ «СК «Уніка».
Крім того, судом першої інстанції також обґрунтовано не було взято до уваги посилання відповідача на неправильність застосування коефіцієнту зносу транспортного засобу, що вплинуло на розмір відновлювального ремонту автомобіля, оскільки Мазда 6, д.р.н. НОМЕР_3 була випущена 2010 року, тобто до ДТП минуло менше 7 років, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування іншого коефіцієнту зносу, ніж нуль, що не суперечить п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.
Підпунктом ґ) пп. 38.1.1 п. 38.1, ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у пп. 33.1.2 п. 33.1 ст. 33 цього Закону.
Апелянт посилається на те, що норма - пп. ґ) пп. 38.1.1 п. 38.1, ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо строку повідомлення страховика є відсилочною на пп. 33.1.2 п. 33.1 ст. 33 зазначеного Закону, яким не встановлено будь-якого строку. Таким чином, право у позивача на стягнення з відповідача відшкодування шкоди відсутнє, оскільки п.п. 33.1.2 п. 33.1 ст. 33 даного Закону не містить строку щодо повідомлення страховика про ДТП.
В свою чергу, пп. 33.1.2 п. 33.1 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено обов'язок водія застрахованого транспортного засобу вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди.
Слід звернути увагу на пп. 33.1.4 п. 33.1 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким визначено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Колегія суддів звертає увагу, що строк про який йдеться у пп. ґ) пп. 38.1.1 п. 38.1, ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено не пп. 33.1.2 п. 33.1 ст. 33, а у пп. 33.1.4 п. 33.1 ст. 33 зазначеного Закону.
Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що до внесення змін до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Законом України «Про внесення змін до деяких актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування» від 17.02.2011 року № 3045-VI положення щодо повідомлення про ДТП у триденний строк було вміщено в пп. 33.1.2 п. 33.1 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», проте законодавець, вносячи зміни виклав умови про строк в пп. 33.1.4 п. 33.1 ст. 33 зазначеного Закону не узгодивши їх положення з пп. ґ) пп. 38.1.1 п. 38.1, ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Колегія суддів звертає увагу, що неузгодженість пунктів ст. 33 та 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» після внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування» від 17.02.2011 року № 3045-VI не може обмежувати встановлене ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» право страховика подати регресний позов у разі недотримання строків і умов повідомлення його про ДТП, а відтак і не може бути підставою для відмови у позові.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 22.04.2013 року у справі № 5011-12/15483-2012.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обставини, викладені Приватним підприємством «Трансавіатур» в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження під час розгляду даної справи.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.12.2015 року по справі № 927/1447/15 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного підприємства «Трансавіатур» задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Приватне підприємство «Трансавіатур» (апелянта).
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Трансавіатур» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.12.2015 року по справі № 927/1447/15 залишити без змін.
2. Матеріали справи № 927/1447/15 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді В.О. Зеленін
О.Ф. Синиця
Повний текст рішення складено 21.03.2016 року.