16.03.2016 року Справа № 916/3904/15
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)
суддів: Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.
при секретарі судового засідання: Крицькій Я.Б.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: юрисконсульт департаменту правового забезпечення ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" Багрова Є.О., довіреність № 855-О від 07.03.2014 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2015 року у справі № 916/3904/15
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Одеса
до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ
про визнання недійсним договору банківського обслуговування
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" про визнання недійсним договору банківського обслуговування № б/н від 01.10.2013 року.
За вказаною позовною заявою ухвалою господарського суду Одеської області порушено провадження у справі № 916/3904/15.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.10.2015 року вирішено справу № 916/3904/15 надіслати за підсудністю до господарського суду Дніпропетровської області.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2015 року справу № 916/3904/15 прийнято до провадження.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2015 року у справі № 916/3904/15 (суддя Новікова Р.Г.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з тих обставин, що заява позивача від 01.10.2013 року, а також "Умови та Правила надання банківських послуг" і "Тарифи Банку", розміщені в мережі Інтернет на сайті банку, разом складають договір банківського обслуговування та в їх сукупності визначають його істотні умови, в тому числі і умови кредитування рахунку позивача, що свідчить про дотримання сторонами письмової форми правочину при укладенні кредитного договору. Факт укладення договору підтверджено сторонами шляхом прийняття до виконання його Умов (розташованих на сайті банку www.privatbank.ua та http://client-bank.privatbank.ua): позивач надавала заявки на здійснення гарантованого платежу, відповідач виконував розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка, проводив інші операції за рахунком, надавав грошові кошти (кредит) позивачу в межах встановлених лімітів та на Умовах, розташованих на сайті банку. Текст Умов був доступним для позивача та позивач була з ними ознайомлена, про що свідчить її підпис на заяві від 01.10.2013 року. Умови містять всі суттєві умови договору, передбачені чинним законодавством для даного типу договорів. За наведеного, місцевий господарський суд дійшов висновку, що договір укладено в належній формі та у встановленому законом порядку. Суд також зазначив, що позивачем не надано належних доводів та не наведено наявності фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, не доведено, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Врахувавши вищевикладене, те, що Умови і Правила надання банківських послуг містять всі істотні умови кредитного договору, суд не знайшов правових підстав для визнання недійсним договору.
Не погодившись із рішенням суду, Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення у справі норм матеріального та процесуального права, позивач просить скасувати рішення суду у даній справі та прийняти нове рішення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на ті обставини, що її не було повідомлено про час та місце розгляду справи належним чином, відмітка пошти "за спливом строку зберігання" підтверджує те, що повідомлення суду не було вручено позивачу, що позбавило її можливості скористатися належними процесуальними правами. За доводами позивача, суд дійшов помилкового висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, неповідомлення позивача належним чином про судові засідання позбавило можливості позивача надати суду пояснення, необхідні для прийняття законного рішення. Позивач вважає, що суд неправомірно послався у рішенні на ряд положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті банку, так як ці документи не стосуються обставин справи. Позивач зазначає, що не підписувала жодного двостороннього, з підписами представників банку, документу щодо Умов та Правил надання банківських послуг. Тарифів банку, а отже позивач не приєднувалася та не погоджувалась із умовами, викладеними у вказаних документах. Також, за доводами позивача, при прийнятті рішення у справі судом неправильно застосована, зокрема ст. 1055 ЦК України, що не підлягає застосуванню до вказаних відносин; судом не враховано висновки Верховного Суду України, які стосуються перегляду судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 11116 ГПК України щодо неоднакового застосування судом одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Позивач у судові засідання, призначені для розгляду апеляційної скарги, не з'явилась особисто та не забезпечила явку свого повноважного представника, про поважність причин неявки у судові засідання суд не повідомила. Про дату, час та місце проведення судових засідань апеляційним господарським судом позивач повідомлена належним чином за її місцезнаходженням згідно матеріалів справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи поверненнями відділенням зв'язку рекомендованих поштових відправлень, якими позивачу були направлені в копіях відповідні ухвали апеляційного господарського суду про дати судових засідань у справі, з зазначенням причин повернення: за закінченням терміну зберігання, а також підтверджується засвідченою канцелярією суду копією реєстру № 31 згрупованих поштових відправлень рекомендованої пошти по Україні з повідомленням від 03.03.2016 року (а.с. 62-64, 100-102, 106, т. 2), що відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" є належними доказами повідомлення позивача про судові засідання у справі.
Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує. За доводами відповідача, 01.10.2013 року позивач приєдналась до Умов та Правил надання банківських послуг, Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет, які разом з заявою позивача складають Договір банківського обслуговування, та взяла на себе зобов'язання виконувати умови Договору. Умовами та Правилами надання банківських послуг регламентований порядок надання кредиту за послугою "Гарантований платіж". Після укладення договору позивач почала користуватися послугою "Гарантований платіж", який надавався відповідачем для виконання грошових зобов'язань позивача за господарськими договорами, укладеними з контрагентами, що підтверджується виписками по рахунках та розрахунком заборгованості. Згідно Умов та Правил надання банківських послуг у разі непогашення клієнтом заборгованості за кредитом у строк до 30 днів включно, після спливу вказаного строку заборгованість по кредиту стає простроченою, за користування кредитом нараховуються відсотки. За твердженням відповідача, загальна заборгованість позивача за послугою "Гарантований платіж" склала суму заборгованості за виконаними платежами, що відображено в розрахунку заборгованості та у виписках по рахунку, і станом на 08.07.2015 року заборгованість позивача перед відповідачем становить 376 196, 40 грн., яка складається з заборгованості за кредитом, заборгованості по процентам за користування кредитом та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань. Нормами Умов та Правил надання банківських послуг встановлено, що договір вважається укладеним з моменту його підписання електронно-цифровим підписом усіма його сторонами. Даний договір вступає в силу з моменту підписання цього договору, в іншій частині - з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання кредиту в рамках вказаних у них сум та діє в повному обсязі перерахованих грошових коштів до повного виконання зобов'язань сторонами по цьому договору. Відповідач посилається і на ті обставини, що практикою Вищого господарського суду України визнана можливість укладення змішаного типу публічного договору, договору приєднання, банківського рахунку та кредитного договору. Оскільки заява позивача від 01.10.2013 року, а також Умови та Правила надання банківських послуг і Тарифи банку, розміщені в мережі Інтернет на сайті, разом складають договір банківського обслуговування та в їх сукупності визначають його істотні умови, в т.ч. і умови кредитування рахунку позивача, на думку відповідача, зазначене підтверджує дотримання сторонами письмової форми правочину при укладенні кредитного договору. Факт укладення договору було підтверджено сторонами шляхом прийняття до виконання його позивачем: позивач надавала заявки на здійснення гарантованого платежу, відповідач виконував розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка, проводив інші операції за рахунком, надавав грошові кошти (кредит) позивачу в межах встановлених лімітів та на умовах, розташованих на сайті банку. Умови та Правила надання банківських послуг були доступні для позивача (сайт відповідача) і позивач була з ними ознайомлена, про що свідчить її підпис на заяві від 01.10.2013 року. Умови та Правила надання банківських послуг містять всі суттєві умови договору, передбачені чинним законодавством для даного типу договорів. Отже, відповідач вбачає підстави вважати, що договір укладено в належній формі та у встановленому законом порядку. Окрім наведеного, за доводами відповідача, позивачем не надано належних доводів та не наведено наявності фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними на моменту їх вчинення і настання відповідних наслідків; позивачем не доведено, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 15.02.2016 року розгляд апеляційної скарги у даній справі відкладено у судове засідання на 02.03.2016 року.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 02.03.2016 року розгляд апеляційної скарги відкладено у судове засідання на 16.03.2016 року.
У судовому засіданні 16.03.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.05.2011 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" з заявою про відкриття банківського поточного рахунку, відповідно до умов якої відповідач відкрив позивачу поточний рахунок № НОМЕР_1 (а.с. 14-19, т. 1, а.с. 83-84, т. 2).
Також, згідно вказаної заяви позивач, підписавши її, погодилась з Умовами і Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами і Правилами обслуговування по розрахунковим картам (розміщеним на сайті банку www.privatbank.ua, https://client-bank.privatbank.ua), Тарифами банку, які разом з цією заявою та карткою зі зразками підписів та відбитку печатки складають Договір банківського обслуговування. Цим підписом позивач приєднується і зобов'язується виконувати умови, викладені в Умовах і Правилах надання банківських послуг, Тарифах ПриватБанку - Договорі банківського обслуговування в цілому. Відносини між банком та клієнтом можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього договору, так і шляхом обміну інформацією/погодження з питань банківського обслуговування з клієнтом через web-сайт банку (www.privatbank.ua, https://client-bank.privatbank.ua чи інший інтернет-/sms-ресурс, зазначений банком).
Наказом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" від 15.03.2013 року № 906 СП-2013-6558441 "Про запуск нового продукту "Гарантований платіж з датою виконання в майбутньому" для корпоративних клієнтів (а.с. 66-74, т. 2; наданий на вимогу ухвали апеляційного господарського суду від 15.02.2016 року) затверджено інтерфейси (мокапи) в Приват 24 при ініціюванні "Гарантованого платежу з датою виконання в майбутньому" і перегляді вже створених платежів, а також параметри продукту "Гарантований платіж з датою виконання в майбутньому" на першому етапі продаж, затверджено тарифи за користування продуктом "Гарантований платіж з датою виконання в майбутньому", договірну базу і інші матеріали по продукту "Гарантований платіж з датою виконання в майбутньому" та інше.
Згідно заяви від 01.10.2013 року (а.с. 99, т. 1), поданої позивачем шляхом реєстрації її через систему інтернет-клієнт-банк Приват24, позивач також приєдналась та погодилась з умовами, викладеними в Умовах і Правилах надання банківських послуг, Тарифах ПриватБанку, які розміщені на офіційному сайті банку www.privatbank.ua.
У заяві зазначено, що операція (її) по заявці виконуються у відповідності з "Умовами і Правилами надання банківських послуг" - розділ 3.1.1, 3.2.2. чи окремо укладених з клієнтом договорів, що регулюють надання послуги "Гарантовані платежі". У випадку, якщо виконання даної заявки здійснюється з використанням наданих ПриватБанком кредитних коштів, то дана заявка, разом з Умовами і Правилами надання банківських послуг і Тарифами ПриватБанку складають кредитно-заставний договір (застава відповідно до п. 3.2.2.4 Умов і Правил надання банківських послуг).
Вказана заява, подана Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 01.10.2013 року Публічному акціонерному товариству комерційний банк "Приватбанк", підписана позивачем електронним цифровим підписом в системі інтернет-клієнт-банк Приват24.
Згідно з "Умовами і Правилами надання банківських послуг" Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", керуючись законодавством України, публічно пропонує широкому та необмеженому колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови і Правила надання банківських послуг.
Документи, розміщені на сайті банку, - це публічна оферта, що містить умови та правила надання послуг банком і його партнерам, до якої приєднується клієнт, підписуючи заяву у відділенні банку.
Отже, підписавши заяву від 01.10.2013 року, як і раніше подану заяву від 24.05.2011 року, позивач погодилась з Умовами і Правилами надання банківських послуг та Тарифів Банку (далі - Умови), розташованими на сайті банку www.privatbank.ua, які разом з цією заявою складають договір, та взяла на себе зобов'язання його виконувати.
Договір банківського обслуговування № б/н від 24.05.2011 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 оспорила у судовому порядку, заявивши вимоги про визнання цього договору недійсним з тих підстав, що письмово цей договір між сторонами не укладався, відповідно до ст. 1055 ЦК України такий договір є нікчемним, сторони не погодили істотні умови договору, а саме умови надання кредиту, його розмір, умови повернення кредиту, строк його дії.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2015 року у справі № 916/3378/15, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.01.2016 року, в задоволенні зазначених вище вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відмовлено (а.с. 13-20, т. 2; а.с. 86-91, т. 2).
Предметом позову у даній справі є визнання недійсним договору банківського обслуговування № б/н від 01.10.2013 року, укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк", тобто укладеного відповідно до заяви позивача від 01.10.2013 року.
Позовні вимоги позивача у даній справі обґрунтовані відсутністю договору банківського обслуговування, викладеного у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; відсутністю доказів підписання клієнтом окремо Угод і Правил надання банківських послуг, Тарифів банку; неможливістю встановлення автентичності текстів вказаних документів, що існувала на момент укладення договору, з тими, що розміщені на відповідному сайті банку станом на сьогоднішній день.
Оскільки визнання недійсним договору пов'язане з встановленням його відповідності вимогам законодавства на дату його укладення, виходячи з фактичних обставин, що мали місце на цю дату, незважаючи на те, що у судовому порядку вирішено спір про визнання недійсним договору банківського обслуговування № бн від 24.05.2011 року, укладеного відповідно до заяви позивача від 24.05.2011 року, а також з огляду на те, що заявою від 01.10.2013 року позивач також приєдналась та погодилась з умовами, викладеними в Умовах і Правилах надання банківських послуг, Тарифах ПриватБанку, які розміщені на офіційному сайті банку www.privatbank.ua., у тому числі приєдналась та погодилась з умовами банківського продукту - надання послуги "Гарантовані платежі", яка банком станом на 24.05.2011 року не надавалась, а лише запроваджена у 2013 році, спір у даній справі про визнання недійсним договору банківського обслуговування від 01.10.2013 року з підстав недотримання вимог законодавства при його укладенні підлягає вирішенню по суті.
Пунктом 3.2.1.1.16 Умов передбачено, що під час укладання договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до "Умов і Правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод, таким чином, прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
Стаття 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" визначає, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі (ст. 4 Закону України "Про електронний цифровий підпис").
Пунктом 3.2.1.1.1. Умов передбачено, що кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта, у межах, кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або у письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms повідомлення чи інших).
Кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди (п. 3.2.1.1.3. Умов).
Відповідно до п. 3.2.1.1.6. Умов ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і Правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши Угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms повідомлення або інших).
Обслуговування кредитного Ліміту на поточному рахунку Клієнта, набирає чинності з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання Ліміту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань Сторонами за цим Договором (п. 3.2.1.6.1. Умов).
Банк надає послугу гарантованих платежів для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, що укладаються між Клієнтом та його контрагентами, а також між Клієнтом і Банком (далі - Послуга). Послуга надається у вигляді виконання Банком заявок на договірне списання коштів (далі - "гарантований платіж" або "заявка"), згідно якої клієнт - платник доручає Банку зарахувати кошти на рахунок отримувача, в сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається Банком як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами цієї Послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами (п. 3.1.1.73. Умов).
У разі необхідності отримання одержувачем Послуги, платник за допомогою системи дистанційного обслуговування інтернет-клієнт-банк "Приват24" (далі - "Приват24") подає в Банк заявку на договірне списання коштів за встановленою формою, обов'язковими реквізитами якої є: номер і дата заявки (присвоюються автоматично), рахунок платника, рахунок одержувача, сума платежу, призначення платежу (із зазначенням відомостей про господарський договір, на виконання оплати по якому подається заявка), дата зарахування коштів одержувачу (дата виконання заявки), вказівки за рахунок яких коштів (власних коштів клієнта/кредитних/змішано) необхідно зарезервувати гроші для виконання гарантованого платежу. Створені в Приват24 заявки в обов'язковому порядку підписуються ключами електронних підписів посадових осіб клієнтів-платників (п. 3.1.1.74. Умов).
За положеннями п. 3.1.1.75. Умов після отримання Банком за допомогою системи дистанційного обслуговування Заявки, Банк розглядає її на предмет надання або відмови в наданні Послуги, у разі відсутності у платника власних коштів та/або недостатньої інформації по кредитоспроможності платника.
Згідно з п.п. 3.1.1.76.1. та 3.1.1.76.2. Умов, якщо надання Послуги здійснюється за рахунок власних коштів платника, платник надає грошові кошти в розмірі, вказаному в Заявці, які Банк за дорученням платника перераховує на рахунок 3648 (здійснює договірне списання). Якщо надання Послуги здійснюється за рахунок кредитних коштів, Банк надає платнику кредит в розмірі, передбаченому в Заявці (в межах встановленого Ліміту) шляхом зарахування їх на рахунок 3648. Порядок надання Банком кредиту та його порядок погашення платником здійснюється згідно п. 3.2.2. Умов та Правил надання кредиту.
Розділом 3.2.2. Умов визначено умови та правила надання кредиту за послугою "Гарантовані платежі".
Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Клієнту кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії, з лімітом та на цілі, зазначені в заяві (платіжному дорученні), яким Клієнт приєднується до цих Умов, далі Договір, в обмін на зобов'язання Клієнта по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в обумовлені цим Договором строки. Відновлювана кредитна лінія (далі - "кредит") надається Банком для виконання Клієнтом платежів за платіжними дорученнями з датою виконання в майбутньому за господарськими договорами, шляхом перерахування Банком кредитних коштів на рахунки покриття одержувачів грошей по господарським договорам, далі - Одержувачі, з подальшим перерахуванням в дату виконання на поточний рахунок одержувачів, рахунки яких відкриті в Банку (п. 3.2.2.1. Умов).
Згідно з п. 3.2.2.11.1 Умов цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладання електронного-цифрового підпису всіма його сторонами.
Даний Договір в частині п. 3.2.2.9.4 цього Договору вступає в силу з моменту підписання зазначеного Договору, в інших частинах - з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання кредиту в рамках вказаних у них сум, і діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за даним Договором (п. 3.2.2.11.2 Умов).
На виконання умов договору № б/н банківського обслуговування від 01.10.2013 року на підставі заявок позивача на гарантований платіж (доручень на договірне списання) відповідачем були проведені гарантовані платежі на відповідні рахунки, зазначені позивачем в заявках, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (а.с. 111-127, т. 1).
Відповідачем надавалися позивачу кредитні кошти у межах встановленого ліміту (а.с. 85, т. 2), які використовувалися позивачем, що підтверджується банківською випискою по рахунку № НОМЕР_1 (а.с. 129-131, т. 1).
Згідно розрахунку відповідача станом на 08.07.2015 року (а.с. 128, т. 1) залишок заборгованості за кредитними зобов'язаннями (за тілом кредиту, процентами, пені) складає 376 196, 40 грн.
За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору.
Спірні правовідносини регулюються загальними положеннями про зобов'язання, визначеними Цивільним та Господарським кодексами України, главою 71 та 72 Цивільного кодексу України, главою 35 Господарського кодексу України, Законом України "Про банки і банківську діяльність", іншими нормативними актами України.
Відповідно до приписів ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).
Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ч. 2 ст. 345 ГК України).
Частиною першою статті 1066 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
В силу приписів ст. 1069 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.
Статтею 633 Цивільного кодексу України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 627 Цивільного кодексу України закріплений принцип свободи договору. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 634 Цивільного кодексу України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 1 ст. 181 ГК України).
Згідно частини третьої ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Факт укладення договору було підтверджено сторонами шляхом прийняття до виконання його Умов (розташованих на сайті банку www.privatbank.ua): позивач надавала заявки на здійснення гарантованого платежу, відповідач виконував розпорядження клієнта про перерахування відповідних сум з рахунка, проводив інші операції за рахунком, надавав грошові кошти (кредит) позивачу в межах встановлених лімітів та на умовах, розташованих на сайті банку.
Текст Умов був доступним для позивача (сайт www.privatbank.ua) і позивач була з ними ознайомлена, про що свідчить її підпис на заяві від 01.10.2013 року.
Умови, до яких приєдналась позивач, містять всі істотні умови договору, передбачені чинним законодавством для даного типу договорів. Умовами і Правилами надання банківських послуг передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Отже, договір укладено в належній формі та у встановленому законом порядку.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5).
Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину. Так, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
Зазначене відповідає правовій позиції, наведеній у п. 2.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".
Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач не навела доводів та не надала доказів, з наявністю яких закон пов'язує визнання правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) (у спірних відносинах - станом на 01.10.2013 року) і настання відповідних наслідків.
Враховуючи вищевикладене, те, що Умови і Правила надання банківських послуг містять всі істотні умови кредитного договору, а позивач шляхом подання заяви від 01.10.2013 року (а.с. 99, т. 1), підписаної позивачем електронно-цифровим підписом в системі інтернет-клієнт-банк приєдналась до цих Умов і Правил, у тому числі і до тих із них, які регулюють надання послуги "Гарантовані платежі", в подальшому за власним волевиявленням користувалась на відповідних умовах цією послугою, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору від 01.10.2013 року, яким позивач приєдналась до Умов і Правил надання банківських послуг та правомірно відмовив у задоволенні позову.
Апеляційний господарський суд відхиляє доводи позивача про порушення місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм процесуального права, обґрунтовані не повідомленням позивача судом першої інстанції про час та місце розгляду справи, що позбавило позивача можливості належним чином реалізувати свої процесуальні права, надати пояснення, необхідні для прийняття законного рішення.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.
За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Зазначене узгоджується з положеннями підпункту 3.9.1. пункту 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала про порушення провадження у справі, а також ухвали про відкладення розгляду справи направлялися судом першої інстанції на належну адресу позивача (яка зазначена позивачем у поданій нею позовній заяві та значиться як її місце проживання за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), проте, ухвали суду повернуті підприємством поштового зв'язку з причин: за закінченням терміну зберігання поштових відправлень (а.с. 86-88, т. 1, а.с. 1-3, 33-35, т. 2).
Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1. пункту 3.9. постанови (постанова пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Отже, позивач належним чином та завчасно була повідомлена судом першої інстанції про дати та час судових засідань, призначених для розгляду справи, проте не скористалась своїм процесуальним правом на участь у судових засіданнях особисто та не забезпечила явку повноважного представника у призначені судові засідання, так само як і не повідомила суд про причини неявки у судові засідання свого представника. Додаткових пояснень чи клопотання про відкладення розгляду справи від позивача до суду першої інстанції також не надходило. Керуючись положеннями ст. 75 ГПК України, суд першої інстанції прийняв рішення у справі без участі позивача, оскільки матеріали справи та надані відповідачем документи дозволяли розглянути справу за відсутності представника позивача за наявними в справі матеріалами, неявка якого не перешкоджала вирішенню спору. Судом першої інстанції дотримано усіх вимог законодавства для належного та завчасного повідомлення позивача про дату та час судових засідань у справі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи позивача про те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не було враховано висновки Верховного Суду України, які стосуються перегляду судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 11116 ГПК України щодо неоднакового застосування судом одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Позивач не зазначила, яке саме рішення Верховного Суду України (у якій справі та коли прийняте) вона має на увазі, тоді як застосування правової позиції Верховного Суду України, викладеної у його постанові, можливе лише при вирішенні іншої справи з подібними правовідносинами.
Відтак, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2015 року у справі № 916/3904/15 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2015 року у справі № 916/3904/15 залишити без змін.
Повна постанова складена 21.03.2016 року
Головуючий суддя Л.А. Коваль
Суддя Н.В. Пархоменко
Суддя А.Є. Чередко