18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
"17" березня 2016 р. Справа № 925/123/16
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Святослав"
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк"
про витребування майна.
Суддя Дорошенко М.В.
Секретар судового засідання Биченко М.О.
Представники сторін та третіх осіб:
від позивача ОСОБА_2 за довіреністю від 04.01.2016;
від відповідача: особисто відповідач - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за довіреністю від 29.02.2016;
від третьої особи: Сивокінь С.С. за довіреністю від 12.01.2016.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Святослав" в особі арбітражного керуючого - ліквідатора цього товариства ОСОБА_5 звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про витребування від останнього та передачу позивачу такого майна: комбайну зернозбирального САSЕ 2388, 2007 року випуску, заводський номер НОМЕР_1, балансовою вартістю 500 000,00 гри.; жатки зернової 10,20 7,6 Флекс, балансовою вартістю 170 000,00 грн.; жатки кукурудзяної "Олімак Драго", балансовою вартістю 170 000,00 грн.; пристрою для збору соняшнику 7,6 м., балансовою вартістю 197 500,00 грн.; рапсового столу 7,6 м., балансовою вартістю 10 000,00 грн.; візка для перевезення жатки, балансовою вартістю 10 000,00грн.
Позивач у позові також просить господарський суд судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що витребуване ним від відповідача майно належало позивачу на праві власності, є предметом застави за договорами застави, укладеними позивачем з третьою особою, і без згоди останньої було продане позивачем товариству з обмеженою відповідальністю "Черкаси-Дніпро" за укладеними між ними договорами купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 07.04.2009 №07.04/09-2 та №07.04/09-2. В подальшому товариство з обмеженою відповідальністю "Черкаси-Дніпро" продало це майно відповідачу. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 у справі 04/01/11 укладені між позивачем і товариством з обмеженою відповідальністю "Черкаси-Дніпро" договори купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 07.04.2009 №07.04/09-2 та №07.04/09-2 визнані недійсними. Постановою Вищого господарського суду України від 12.08.2014 постанова Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 у справі 04/01/11 залишена без змін. Тож позивач вважає, що у нього відповідно до ст. 330, 387 та 1212 Цивільного кодексу України виникло право на витребування вказаного вище майна від відповідача як від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Ухвалою від 15.02.2016 господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Святослав" до розгляду, порушив провадження у цій справі, залучив до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" і призначив її розгляд у судовому засіданні на 09 годину 00 хвилин 03.03.2016 у приміщенні господарського суду Черкаської області.
Відповідач проти позову заперечив, зазначивши у відзиві на позов, що він придбав спірне майно у товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси-Дніпро" за відплатним договором, є добросовісним його набувачем і підстав, передбачених ст. 388 Цивільного кодексу України, для витребування цього майна у відповідача немає. Також відповідач у відзиві на позов заявив про застосування до заявленої позивачем вимоги трирічного строку позовної давності, який за твердженням відповідача на день подання позивачем позову сплив.
У судовому засіданні, яке відбулося 03.03.2016 за участю представників обох сторін та третьої особи, господарський суд Черкаської області оголосив перерву в судовому засіданні до 10 години 17.03.2016, про що представники сторін та третьої особи були повідомлені під розписку.
У судовому засіданні, яке відбулося 17.03.2016 за участю представників обох сторін та третьої особи, представники позивача та третьої особи підтримали позов з викладених у ньому підстав, а представники відповідача підтримали заперечення проти позову, викладені у відзиві на нього.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд Черкаської області
Рішенням господарського суду Черкаської області від 21.03.2012 у справі №16/5026/1607/2011, залишеним у силі постановою Вищого господарського суду України від 30.10.2012, і постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 у справі №04/01/11, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.08.2014, були встановлені такі обставини:
публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" як банк і товариство з обмеженою відповідальністю "Святослав" як позичальник уклали між собою два кредитні договори від 11.01.2008 № КС-242Д з кредитним лімітом у сумі 720 505,20 доларів США і від 14.07.2008 № КС-310Д з кредитним лімітом у сумі 915 000,00 доларів США;
задля забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитними договорами від 11.01.2008 № КС-242Д і від 14.07.2008 № КС-310Д товариство з обмеженою відповідальністю "Святослав" як заставодавець і публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" як заставодержатель уклали між собою два договори застави від 11.01.2008 № КС -242Д-ДЗ1 і від 14.07.2008 № КС-310Д-ДИ, за якими заставодавець передав у заставу заставодержателю майнові права на отримання сільськогосподарської техніки (товару) за укладеними товариством з обмеженою відповідальністю "Святослав" з товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НовоФарм" договорами (контрактами) поставки сільськогосподарської техніки від 18.06.2007 №Н-133Т-07 і від 06.04.2008 №Н-233Т-08 з умовою, що після отримання заставодавцем цієї сільськогосподарської техніки вона стає предметом застави;
за відповідними актами приймання-передачі товариство з обмеженою відповідальністю "Святослав" отримало від товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НовоФарм" вказану у договорах застави від 11.01.2008 № КС -242Д-ДЗ1 і від 14.07.2008 № КС-310Д-ДИ сільськогосподарську техніку;
07 квітня 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю "Святослав" як продавець і товариство з обмеженою відповідальністю "Черкаси-Дніпро" як покупець уклали між собою два договори купівлі-продажу №07.04/09-1 і №07.04/09-2, на виконання яких за актами приймання-передачі техніки від 07.04.2009 товариство з обмеженою відповідальністю "Святослав" передало товариству з обмеженою відповідальністю "Черкаси-Дніпро", а останнє прийняло у власність за плату отриману товариством з обмеженою відповідальністю "Святослав" від товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НовоФарм" сільськогосподарську техніку, серед якої вказані, зокрема: комбайн зернозбиральній CASE 2388, 2007 року випуску, заводський номер НОМЕР_2; дві жатки CASE 1020, flex (7,5 м), серія НОМЕР_3 і НОМЕР_4; дві жатки зернові CASE 2020, flex (9 м), серія НОМЕР_5 і НОМЕР_6; дві жатки кукурудзяні OLIMAC DRAGO (80 рядні) серія НОМЕР_7 і НОМЕР_8; два пристрої для збирання ріпаку з одним боковим ножем 9 м; 7,6 м., рапсовий стіл для жатки, два візки для перевезення жатки "Санрайз".
ОСОБА_1 як фізична особа за договором комісії від 15.12.2010 №013316 придбав у товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси-Дніпро" комбайн зернозбиральній CASE 2388, 2007 року випуску, заводський номер НОМЕР_2, жатку зернову 10.20 7,6 м, Флекс, жатку кукурудзяну "Олімак Драго", пристрій для збору соняшнику 7,6 м., рапсовий стіл 7,6 м., візок для перевезення жатки.
Згадуваною вище постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 у справі №04/01/11, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.08.2014, визнано недійсними укладені між товариством з обмеженою відповідальністю "Святослав" і товариством з обмеженою відповідальністю "Черкаси-Дніпро" два договори купівлі-продажу від 07.04.2009 №07.04/09-1 і №07.04/09-2.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України встановлені рішенням господарського суду Черкаської області від 21.03.2012 у справі №16/5026/1607/2011 і постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 у справі №04/01/11 обставини не підлягають доведенню при розгляді даної справи, а самі ці судові рішення відповідно до ч. 5 ст. 123 Конституції України та ст. 115 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими до виконання на всій території України.
ОСОБА_1 придбав у товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси-Дніпро" сільськогосподарську техніку за відплатними договорами купівлі-продажу від 13.12.2010 №91 та комісії від 15.12.2010 №013316. Передача цієї сільськогосподарської техніки товариством з обмеженою відповідальністю "Черкаси-Дніпро" ОСОБА_1 оформлена підписаним ними обома актом приймання-передачі техніки від 14.12.2010 №1.
Позивач вважає, що з визнанням недійсними укладених між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Черкаси-Дніпро" договорів купівлі-продажу від 07.04.2009 №07.04/09-1 і №07.04/09-2 у нього, як у власника проданої за цими договорами сільськогосподарської техніки, виникло передбачене ст. 387 та ст. 1212 Цивільного кодексу України право на витребування від відповідача придбаної ним у товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси-Дніпро" сільськогосподарської техніки, яка є тією ж самою сільськогосподарською технікою, яку товариство з обмеженою відповідальністю "Черкаси-Дніпро" купило у позивача за недійсними договорами купівлі-продажу від 07.04.2009 №07.04/09-1 і №07.04/09-2.
Частина 5 ст. 12 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі, якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.
Відповідно до ст. 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Згідно з ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Частинами 1-3 ст. 388 Цивільного кодексу України встановлено:
1. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
2. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
3. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Стаття 1212 глави 83 Цивільного кодексу України містить такі норми:
1. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
2. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
3. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Пленум Вищого господарського суду України у п. 2.15 своєї постанови від 29.05.2013 №11 2.15 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснив, що наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов'язок повернення майна за цим правочином. У зв'язку з цим не підлягають задоволенню позови власників (володільців) майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження майна, які були вчинені після правочину, визнаного недійсним. У відповідних випадках майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, позовів відповідно до статей 387 - 390 або глави 83 Цивільного кодексу України, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України. При цьому необхідно мати на увазі, що добросовісність набувача майна в силу частини п'ятої статті 12 названого Кодексу презюмується.
З огляду на викладені вище обставини та норми чинного законодавства господарський суд Черкаської області дійшов наступних висновків.
Відповідач є добросовісним набувачем придбаного ним у товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси-Дніпро" за відплатними договорами майна, тому позивач може витребувати це майно від відповідача лише з підстав, передбачених пунктами 1-3 ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України. У даному випадку такі підстави відсутні.
Стаття 1212 Цивільного кодексу України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки відповідач набув спірне майно не за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, а за власний рахунок і за наявності достатньої правової підстави - договорів купівлі-продажу від 13.12.2010 №91 та комісії від 15.12.2010 №013316.
Отже, з визнанням недійсними укладених між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Черкаси-Дніпро" договорів купівлі-продажу від 07.04.2009 №07.04/09-1 і №07.04/09-2 у позивача не виникло права на витребування від відповідача придбаної ним у товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси-Дніпро" за відплатними договорами сільськогосподарської техніки.
Пленум Вищого господарського суду України у п. 2.2 своєї постанови від 29.05.2013 №10 " Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" роз'яснив, що за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
У даному випадку відповідач не порушив права позивача на спірне майно, тому підстави для застосування строку позовної давності до заявлених позивачем у позові вимог відсутні.
За таких обставин позов задоволенню не підлягає через його необґрунтованість.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Черкаської області
У задоволенні позову відмовити повністю.
Це рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено і підписано 21.03.2016.
СУДДЯ М.В. Дорошенко