Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" березня 2016 р.Справа № 922/63/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Присяжнюка О.О.
при секретарі судового засідання Косма К.І.
розглянувши справу
за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос", с. Хижня, Черкаська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківбудтрейд". м. Харків
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1 (дов. б/н від 28.01.16);
відповідача - не з'явився.
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Колос" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківбудтрейд" в якій просить суд стягнути з останнього 230 450,09грн. коштів за непоставлений товар, витрати по сплаті судового збору в сумі 3456,75грн.
Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 30-1/11/15 від 30 .11.2015 року щодо поставки товару позивачу.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 січня 2016 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/63/16 і призначено її до слухання у судовому засіданні на 02.02.2016 року.
Ухвалою господарського суду від 02.02.2016року задоволено клопотання відповідача щодо відкладення розгляду справи на іншу дату, розгляд справи відкладено до 23.02.2016року.
Представник позивача в судовому засіданні 23.02.2016р. позов підтримав, наполягав на його задоволенні, через канцелярію господарського суду (вх.№5978) надав для залучення до матеріалів справи документи витребувані ухвалою суду про порушення провадження у справі№922/63/16, крім того звернувся до суду з клопотанням щодо долучення до матеріалів справи (вх.№5974) оригіналів залізничних квитків Київ-Харків, Харків-Київ на суму 1716,0грн., квитанції готелю "Харків" на суму 1100,0грн., витяг з книги обліку доходів адвоката за надання юридичних послуг на суму 1000,0грн., копію свідоцтва про державну реєстрацію відповідача, вказані документи долучені до матеріалів справи на підставі ст.22 ГПК України .
Представник відповідача в судове засідання 23.02.2016року не з'явився, факсограммою (вх.№3984), надіслав до суду клопотання щодо відкладення розгляду справи, з метою надання доказів в підтвердження своєї позиції по суті спору .
Ухвалою господарського суду від 23.02.2016року, задоволено клопотання відповідача щодо відкладення розгляду справи на іншу дату, розгляд справи відкладено до 03.03.2016року.
Ухвалою господарського суду від 03.03.2016року, у зв*язку із неявкою в судове засідання відповідача, розгляд справи відкладено до 17.03.2016року.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, через канцелярію господарського суду (вх.№8887 від 17.03.2016року) надав доповнення до позовних вимог, яких наполягав на тому, що позивачем виконані зобов*язання у повному обсязі. Також, позивачем через канцелярію господарського суду (вх.№8886 від 17.03.2016року ) подано доповнення до позову в якому позивач просив суд стягнути з відповідача 7558,0грн. судові витрати пов*язані з поїздками в судові засідання залізничним транспортом Київ-Харків, проживання в готелі представника , оплата його юридичних послуг, про те в судовому засіданні позивач відмовся від стягнення з відповідача вищевказаних судових витрат.
Наразі, з огляду на неявку відповідача у судове засідання 17.03.2016р. господарський суд зазначає наступне. Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
При цьому, як зазначено вище, господарський суд має право відкласти розгляд справи лише у межах строків, передбачених ст.69 Господарського процесуального кодексу України.
Суд наголошує, що строк вирішення спору фактично сплив, а отже у суду відсутня можливість відкладення розгляду спору на іншу дату.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи так і не скористався всіма правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з огляду на приписи ст.69 вказаного нормативно-правового акту, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа підлягає розгляду за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі представлені учасниками судового процесу документи, господарський суд встановив.
Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається із матеріалів справи між Товариством з обмеженою відповідальністю "Колос" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківбудтрейд" укладено договір поставки № 30-1/11/15 від 30 .11.2015 року
Згідно з умовами п1.1 Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця Товар (Селітра Аміачна 34,4 % в обсязі 22 тон, Карбамід 46.2%. в обсязі 7тон виробництва Україна. "АЗОТ" м. Черкаси) в асортименті, кількості та за ми вказаними в рахунках-фактурах, а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар та провести його оплату мовах та в порядку, визначених даним Договором.
Відповідно до п. 3.1 Постачальник здійснює поставку Товару покупцю згідно усних замовлень покупця протягом 10 робочих днів з моменту отримання відповідного замовлення.
Відповідно до п.3.4. договору сторонами визначено, що моментом поставки є приймання товару покупцем по накладним, що свідчить про повне виконання постачальником своїх зобов*язань щодо поставки товару.
Пунктом 4.2. договору сторонами визначено, що покупець. на підставі рахунка-фактури складеного постачальником проводить оплату Товару у розмірі 100% передоплати.
Згідно п.5.1. договору сторонами визначено, що товар вважається прийнятим покупцем від постачальника за кількістю і якістю (явні недоліки) після підписання уповноваженими представниками сторін відповідної накладної.
Згідно п.9.1. даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2015 року, але у всякому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов*язань.У випадку , якщо термін за 15 днів до закінчення строку дії даного договору, будь - яка сторона не повідомить іншу сторону про свій намір розірвати даний договір, або зміни його умови , він вважається пролонгованим на наступний рік на тих же умовах.
Відповідачем виставлено позивачу рахунок - фактуру № СФ-000077 від 30.11.2015 року на суму 230 450,09грн.
Позивачем перераховано на рахунок відповідача 230 450,09грн., на підставі платіжного доручення №110 від 30.11. 2015року, проте, відповідач в обумовлені Договором строки товар позивачу так і не поставив, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 230 450,09грн., у зв'язку з чим позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Судом встановлено, що у грудні 2015 року Покупець звернувся до Продавця з вимогою вих. № 14 від 11.12.2015 щодо повернення грошових коштів за недопоставлений товар в сумі230 450,09 грн.
Вказана вимога відповідачем залишена без задоволення.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно з частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно з статтею 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Положеннями статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач перерахував на рахунок відповідача 230 450,09грн. Перерахування грошових коштів за товар передбачений умовами Договору на рахунок відповідача свідчить про готовність позивача прийняти товар поставлений відповідачем. Проте, відповідач не поставив товар .
Станом на час вирішення справи судом, відповідач не поставив позивачу товар на загальну суму 230 450,09грн., зазначеного факту ним не спростовано.
Відповідно до частини 3 статті 612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочки боржника виконання зобов'язань втратило інтерес для кредитора, він має можливість відмовитись від прийняття виконання зобов'язань.
Згідно положень частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 230 450,09грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований, позовні вимоги позивача в сумі 230 450,09грн.за недопоставлений товар підлягають задоволенню.
Як встановлено судом, позивачем виконано взяті на себе зобов'язання з оплати за замовлений товар належним чином, відповідачем порушено умови щодо поставки оплаченого позивачем товару.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Оскільки, відповідачем не повернуто суму сплаченого товару, суд дійшов висновку, що останнім не належним чином виконано зобов'язання.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 230 450,09грн. підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківбудтрейд" (61052, м. Харків, пров. Мало-Панасівський ,4/7, код 35587131) на користь Сільськогоподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" (19236, с. Хижня, Жашківський район, Черкаської області, код 30935353) - 230 450,09грн. за непоставлений товар, витрати по сплаті судового збору в сумі 3456,75грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 21.03.2016 р.
Суддя ОСОБА_2