36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
про розстрочку виконання рішення
17.03.2016р. Справа № 917/233/13-г
м. Полтава
за заявою (відповідача) Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", 36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а про надання розстрочки виконання рішення від 04.04.2013 року у справі № 917/233/13-г
за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтавагаз", вул. Козака, 2-а, м. Полтава, 36020
до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, 2а, м. Полтава, 36008
про стягнення грошових коштів.
Суддя Пушко І.І.
Представники :
Від позивача (стягувач): не з'явився;
Від заявника (відповідач): ОСОБА_1, довіреність від 04.01.2016 року №29-14/17.
Відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року № 30 (з наступними змінами), було здійснено повторний автоматизований розподіл справи, за наслідком якого справа передана на розгляд судді Пушку І.І.
Суть справи: Розглядається заява про розстрочку виконання рішення №917/233/13-г від 04.04.2013 року згідно ст. 121 ГПК України.
Відповідач (боржник) звернувся з заявою про розстрочку виконання рішення суду, з посиланням на неможливість виконати його одночасно. При цьому заявник посилається, що єдиним джерелом надходження коштів, з яких проводиться оплата за спожитий природний газ стягувачу, є кошти, отримані від реалізації теплової енергії та надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за затвердженими тарифами. Довгий час підприємство здійснювало господарську діяльність в умовах економічно необґрунтованого тарифу, тривалого невідшкодування заборгованості з різниці в тарифах, що в цілому призвело до постійних збитків в діяльності підприємства, збільшення заборгованості перед газопостачальними організаціями саме зі сплати неустойки, 3% річних та інфляційних втрат, що додатковим фінансовим навантаженням на підприємство.
Боржник зазначив, що не уповноважений чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які відповідають витратам за надання послуг, тому постачає теплову енергію та здійснює постачання гарячої води по вартості, нижчій за її собівартість. Станом на сьогоднішній день, на підприємстві складна ситуація, яка виникла у зв'язку зі збитковістю послуг з теплопостачання в минулому оскільки до моменту прийняття нових тарифів у березні 2015 року, тарифи на теплопостачання покривали лише частину витрат на їх виробництво. На даний час склалась ситуація, коли платіжна дисципліна споживачів є незадовільною, а платоспроможність обмеженою.
Заявник посилається, що основний борг за рішенням суду від 04.04.2013 року по справі № 917/233/13-г остаточно було сплачено 16.08.2013 року. Невиплачені позивачу кошти в сумі 309408,83 грн. за своєю природою не є заборгованістю за спожитий газ, а є санкціями, відповідно - не закладені в тариф, встановлений на теплову енергію, що виробляється «Полтаватеплоенерго». Виплата таких сум становить суттєвий додатковий тягар для підприємства.
В зв'язку з наведеними обставинами заявник вважає, що надання підприємству розстрочки виконання заборгованості зі штрафних санкцій надасть можливість належним чином виконувати рішення суду, враховуючи прогноз доходів та витрат відповідача на 2016 рік а також і майновий інтерес стягувача, та просить суд розстрочити виконання рішення господарського суду від 04.04.2013 року по справі № 917/233/13-г про стягнення коштів на суму 309408,83 грн. на один рік рівними щоквартальними платежами по 77352,20 грн.
Стягувач (позивач) проти розстрочки заперечує, зокрема, посилається на рішення Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року у справі «Чіжов проти України», де зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграфі 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Стягувач зазначає, що в зв'язку з встановленням на липень 2015 року «нульових» (нормативів) перерахування коштів по всім категоріям споживачів для ПАТ «Полтавагаз», у товариства виникла кризова ситуація, пов'язана із відсутністю обігових коштів. Крім того, за даними бухгалтерського обліку ПАТ «Полтавагаз» отримано за 9 місяців 2015 року збиток в розмірі 19 477,00 грн.
ПАТ «Полтавагаз» вважає, що заявником не наведено виняткових випадків, які б доводили особливий характер обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення, в розумінні правових позицій Вищого господарського суду України, викладених в постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12 р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»; що надання розстрочки на виконання рішення суду у справі № 917/233/13-г суттєво погіршить фінансове становище ПАТ «Полтавагаз» та може призвести до невиконання інвестиційних програм і, відповідно, поставить під загрозу газотранспортну систему області в цілому.
Розглянувши матеріали справи суд встановив:
Ухвалою господарського суду Полтавської області у справі № 917/233/13-г від 06.02.2014 року встановлено наступне:
рішенням господарського суду Полтавської області від 04.04.2013 року в справі №917/233/13-г позов ПАТ «Полтавагаз» про стягення з ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» грошових коштів задоволено частково. Стягнуто з Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» на користь Публічного акціонерного товариства «Полтавагаз» 19054289,84грн. основного боргу, 355147,70 грн. пені, 71 086,61грн. 3% річних та 68 820,00грн. витрат по сплаті судового збору. В частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 3500000,00 грн. провадження припинено в порядку п. 1-1 ст. 80 ГПК України.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.05.2013 року рішення господарського суду Полтавської області залишено без змін.
На виконання вказаного рішення господарським судом Полтавської області 10.06.2013 року видано наказ про примусове виконання рішення у справі № 917/233/13-г, який пред'явлено позивачем до Октябрського відділу Державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції.
15.08.2013 року постановою державного виконавця зазначеного відділу відкрито виконавче провадження з виконання такого наказу суду.
26.09.2013 року виконавче провадження з його виконання зупинено на підставі пункту 15 частини 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Боржником було добровільно сплачено на рахунок стягувача частину основного боргу у сумі 19000000грн.
25.06.2013 року господарським судом Полтавської області винесено ухвалу по справі №917/233/13-г, якою наказ господарського суду від 10.06.2013 року визнано таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 14 000 000,00 грн. та ухвалою від 01.08.2013 року вказаний вище наказ визнано таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 5 000 000,00 грн.
Остаточно основний борг за наказом суду відповідачем погашено 16.08.2013 року платіжним дорученням № 20925714.
На 01.01.2014 року відповідачем в повному обсязі погашена сума основної заборгованості в розмірі 19054289,84 грн. за рішенням суду.
Станом на 06.02.2014 року наказ не виконаний відповідачем в розмірі 355147,70 грн. пені, 71086,61 грн. трьох відсотків річних, та витрат по сплаті судового збору в розмірі 68 820,00 грн., всього на суму 495 054,31 грн.
За змістом ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Ухвала від 06.02.2014 року набрала законної сили, а отже встановлені в ній обставини не підлягають повторному доказуванню.
Станом на момент розгляду в суді заяви про розстрочку від 01.03.2016 року (вих. №29-04/6), рішення суду від 04.04.2013 року в справі №917/233/13-г в повному обсязі не виконане.
Згідно наданих заявником платіжних доручень № 28774604 від 11.07.2014 року, № 54338616 від 24.11.2015 року, № 14 від 15.01.2016 року, № 15 від 15.01.2016 року, на виконання ухвали від 06.02.2014 року боржником в цілому було сплачено 185 649,48 грн. (а.с. 16-19). Залишок боргу складає 309 408, 83 грн.
При вирішенні заяви про розстрочку суд приймає до уваги наступне.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим кодексом та Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Відповідно до п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Згідно статуту ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», основними напрямками діяльності підприємства, зокрема, є забезпечення тепловою енергією на опалення та підігрів води житлового фонду, комунально-побутових та інших об'єктів; проведення ремонтів обладнання теплового господарства.
Єдиним джерелом надходження коштів боржника, з яких проводиться оплата за спожитий природний газ стягувачу є грошові кошти, отримані від реалізації теплової енергії та надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за затвердженими тарифами.
Згідно статті 22 Закону України «Про теплопостачання», тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється підприємством є регульованими.
При цьому, тарифи, з моменту введення їх в дію рішенням Полтавської обласної ради, протягом всього періоду виникнення основного боргу були нижчими від рівня економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, а тому підприємство протягом 2011 року -І півріччя 2014 років недоотримувало різницю між фактичною вартістю теплової енергії та вартістю, яка відшкодовувалася підприємству за згаданим вище тарифом.
Зазначене підтверджується висновком судово-економічної експертизи № 444 від 30.08.2013 року, проведеної у справі № 816/1983/13-а. Зокрема, експертний висновок свідчить, що фактичні витрати ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії не відповідають розміру та складу витрат, закладених тарифом.
Заявник посилається, що на підприємстві в даний час складна ситуація, яка виникла у зв'язку зі збитковістю послуг з теплопостачання в минулому оскільки до моменту прийняття нових тарифів у березні 2015 року, тарифи на теплопостачання покривали лише частину витрат на їх виробництво.
Підняття тарифів з метою їх наближення до економічно обґрунтованого рівня в умовах відсутності покращення економічної ситуації в цілому, спричинило посилення інших негативних факторів у роботі підприємства, зокрема - неспроможність споживачів проводити розрахунки за спожиту теплову енергію. Склалася ситуація, коли платіжна дисципліна споживачів є незадовільною, а платоспроможність обмеженою, в результаті чого дебіторська заборгованість перед ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» станом на 01.02.2016 року складає 133 243,83 тис. грн.,про що свідчить відповідна довідка заявника (том 4, а.с. 37).
Вказана обставина виключає можливість виконати боржником рішення у справі № 917/233/13-г одноразовим платежем.
Отже, джерелом погашения заборгованості за рішенням суду є грошові кошти від реалізації теплової енергії споживачам, а саме - населенню, установам та організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також іншим суб'єктам господарювання. Проте, такі надходження коштів, окрім виконання рішення суду у справі № 917/233/13-г, мають забезпечувати виконання поточних зобов'язань за спожитий природний газ; виконання розстрочок виконання рішень суду про стягнення на користь газопостачальних підприємств. ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» потрібні також кошти на виплату заробітної плати працівникам та на підтримання технологічного процесу виробництва теплової енергії, відрахування на соціальні заходи, поточні матеріальні витрати, податкові зобов'язання та низку інших витрат.
Судом враховується, що залишок невиплачених боржником коштів на користь стягувача у справі № 917/233/13-г за своєю природою не є основною заборгованістю за спожитий газ, а відповідно - не закладені в тариф, встановлений на теплову енергію, що виробляється ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго». Відповідно виплата таких сум становить суттєвий додатковий тягар для підприємства.
Судом також враховується, що на виконання вимог статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання» та Порядку зарахування коштів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за. інвестиційними програмами, використання зазначених коштів і здійснення контролю за їх витрачанням у сфері теплопостачання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 750 від 09.10.2013 року (далі Порядок) підприємством відкрито поточний рахунок із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційною програмою.
Джерелами фінансування інвестиційної програми є частина коштів в обсягах передбачених встановленими тарифами. Відповідно до пункту 6 Порядку боржник зобов'язаний з коштів, що надходять на його поточні рахунки, щоденно перераховувати на спеціальний рахунок кошти в обсязі, передбаченому в установлених тарифах для виконання інвестиційних програм
Відповідно до вимог Закону України «Про теплопостачання» та Порядку суб'єкти господарювання у сфері теплопостачання - власники спеціальних рахунків зобов'язані використовувати кошти, що перебувають на таких рахунках, виключно для виконання інвестиційних програм. Використання зазначених коштів у будь-яких інших цілях забороняється.
За таких обставин, спрямування коштів, передбачених в структурі тарифів на теплову енергію для виконання затвердженої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, інвестиційної програми, в рахунок погашення заборгованості перед позивачем призведе до порушення законодавства у сфері теплопостачання та призведе до застосування до відповідача санкцій з боку Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.
Згідно довідки ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» (том 4, ас. 66) станом на 01.01.2016 року обсяг фактичних щомісячних відрахувань на спеціальний рахунок для виконання інвестиційної програми на 2015 рік складає 13534,95 тис. грн., обсяг фактичних щомісячних відрахувань на спеціальний рахунок для виконання інвестиційної програми на 2016 рік становить 18869,6 тис. грн., про що свідчить відповідна довідка ( том 4, а.с. 67).
Про фінансовий стан боржника свідчать дані балансу та звіту про фінансові результати підприємства. Так, до заяви про надання розстрочки виконання рішення суду заявником додана копія звіту про фінансові результати за 9 місяців 2015 року (том 4, а.с. 36), відповідно до якого чистий збиток ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» складає 10508,0 тис. грн. (рядок 2355 Звіту). Зазначений чистий збиток за аналогічний період попереднього року зменшився більше ніж у три рази.
Відповідно до Звіту про фінансові результати станом на 31.12.2015 року (том 4, а.с. 87) ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» не має збитків в порівнянні з аналогічним періодом попереднього року, за який збиток складав 18139 тис. грн. (рядок 2355 Звіту).
Відповідно до Балансу станом на 31.12.2015р. (том 4, а.с. 88) ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» має:
- дебіторську заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги у сумі 75 853 тис. грн. (гр.З рядка 1125 балансу);
- дебіторську заборгованість за розрахунками з бюджетом в сумі 27579 тис. грн. (гр.З рядка 1135 балансу);
- іншу поточну дебіторську заборгованість 12325 тис. грн. (гр.З рядка 1155 балансу);
- кредиторську заборгованість у сумі 74171 тис. грн. (гр.З рядка 1615 балансу).
Як зазначає заявник, кредиторська заборгованість підприємства насамперед в значному розмірі складається із заборгованості за спожитий природний газ.
Однак, незважаючи на незадовільні фінансові показники боржником частково сплачується ПАТ «Полтавагаз» заборгованість. Так, згідно довідки від 26.02.2016 року вих. № 29-17/604 (том 4, а.с. 65), за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» на виконання ухвал про розстрочку виконання рішень було сплачено пені, інфляційних витрат, 3% річних та судових витрат на загальну суму 5 640 367,06 грн., які не є заборгованістю за природний газ.
Згідно додаткових пояснень від 17.03.2016 року (том 4, а.с. 90) заявник планує отримати додаткові кошти від примусового стягнення штрафних санкцій за порушення зобов'язань щодо своєчасної оплати споживачами послуг, що надаються підприємством, та належним чином виконати рішення суду.
Як встановлено судом, тарифи на теплову енергію для населення по І півріччя 2014 року включно були нижчими від рівня економічно обґрунтованих витрат на її виробництво. Мало місце і тривале невідшкодування заборгованості з різниці в тарифах. Зазначені обставини в сукупності призвели до збільшення заборгованості відповідача перед позивачем саме зі сплати неустойки, 3% річних та інфляційних втрат, що стало додатковим фінансовим навантаженням на підприємство.
Враховуючи те, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» внесено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» від 23.06.2005 року та керуючись п.15 ч.1 ст.37 , ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», постановою Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ від 26,09.2013 року зупинено ВП №39117891 про стягнення за наказом господарського суду Полтавської області у справі №917/233/13-г.
З огляду на скрутне матеріальним становищем під час зупинення виконавчого провадження підприємство не мало фінансової можливості проводити оплату відповідно до розстрочки виконання рішення у справі № 917/233/13-г, залишок склав 309408,83 грн.
У зв'язку із внесенням змін до п.3 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» постановою Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ від 07.10.2015 року ВП №39117891 поновлено.
За таких обставин, погашення заборгованості відповідача, яка виникла в період, коли існуючі тарифи не дозволяли в повному обсязі відшкодовувати вартість спожитого газу, не може бути здійснено одномоментно
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За змістом статей 33 і 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.
Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
При розгляді заяви суд враховує специфічний вид діяльності боржника - вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, інтереси територіальної громади міста та області, можливість настання негативних соціальних та інших наслідків внаслідок зупинки діяльності боржника щодо надання послуг з теплопостачання, фінансовий стан відповідача; недопущення негативних соціальних та інших наслідків внаслідок зупинки діяльності боржника щодо надання послуг з теплопостачання, особливо в зимовий період.
Суд дійшов висновку про наявність виключних обставин, які є підставою для надання розстрочки виконання рішення суду, оскільки боржник на даний час неспроможний виконати рішення разовим платежем з об'єктивних причин, які не залежать від нього.
Викладені у запереченні на заяву про розстрочення виконання рішення доводи стягувача щодо необхідності врахування інтересів обох сторін та перебування стягувача у важкому фінансовому стані судом взято до уваги, а тому заява Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» про розстрочку виконання судового рішення з врахуванням збалансованості інтересів сторін підлягає задоволенню частково - розстрочка надається не на один рік, а фактично на 7 місяців, до 15.10.2016 року рівними щоквартальними платежами за графіком, визначеним судом.
Надана заявником фінансова звітність підтверджує покращення фінансового стану боржника, згідно прогнозу доходів та витрат ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» на 2016 рік розстрочка виконання рішення суду до 15.10.2016 року є виправданою, оскільки, на думку суду, це є реальний термін надходження необхідних грошових коштів для виконання рішення суду.
Беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини боржника у виникненні боргу, суд вважає за можливе розстрочити виконання рішення господарського суду Полтавської області від 04.04.2013 року по справі № 917/233/13-г (залишок заборгованості в розмірі 309408,83 грн.) до 15.10.2016 року рівними щоквартальними платежами за графіком, визначеним судом.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 86, 121 ГПК України, суд -
1. Заяву Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» про розстрочку виконання рішення господарського суду Полтавської області від 04.04.2013 року по справі № 917/233/13-г задовольнити частково.
2. Розстрочити виконання рішення господарського суду Полтавської області від 04.04.2013 року по справі № 917/233/13-г шляхом сплати належних до стягнення сум щоквартально за наступним графіком:
до 15 квітня 2016 року - 103 136,27 грн.,
до 15 липня 2016 року - 103 136,27 грн.,
до 15 жовтня 2016 року - 103 136,29 грн.,
Всього 309 408,83 грн.
3. В іншій частині вимог в задоволенні заяви відмовити.
Суддя І.І. Пушко