33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"17" березня 2016 р. Справа № 918/67/16
Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М., розглянувши матеріали справи за позовом: Корецького міжгосподарського комбікормового заводу
до відповідача 1: Користівської сільської ради
до відповідача 2: Великомежиріцької сільської ради
про визнання права власності
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 11 січня 2016 року);
Від відповідача 1: не з'явився;
Від відповідача 2: не з'явився;
Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.
Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.
Протокол судового засідання складено відповідно до статті 81-1 ГПК України.
Корецький міжгосподарський комбікормовий завод звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача 1 - Користівської сільської ради та відповідача 2 - Великомежиріцької сільської ради з позовом про визнання права власності, зокрема позивач просить суд визнати право власності на наступні об'єкти:
- млин загальною площею 526,70 кв.м., що знаходиться за адресою: Рівненська область, Корецький район, с. Застав'я, вул. Шевченка 1а;
- млин загальною площею 203,40 кв.м., що знаходиться за адресою: Рівненська область, Корецький район, с.Користь, вул. Млинівська, 1.
Ухвалою суду від 05 лютого 2016 року судом порушено провадження у справі № 918/67/16, розгляд якої призначено до слухання в судовому засіданні на 25 лютого 2016 року.
15 лютого 2016 року від відповідача 1 до суду надійшли пояснення, відповідно до змісту яких відповідач 1 зазначає, що позовні вимоги визнає, та просить суд здійснювати розгляд справи без його участі.
19 лютого 2016 року від відповідача 2 до суду надійшли пояснення, відповідно до змісту яких Великомежиріцька сільська рада не заперечує проти задоволення позову, та просить здійснювати розгляд справи без участі свого представника.
Ухвалою суду від 25 лютого 2016 року судом відкладено розгляд справи на 10 березня 2016 року.
02 березня 206 року позивачем подано до суду заяву про зміну підстав позовної заяви, відповідно до змісту якої позивач зазначає, що понад 19 років на балансі Корецького МКЗ перебувають дві будівлі, а саме: млин загальною площею 526,70 кв.м., що знаходиться за адресою: Рівненська область, Корецький район, с. Застав'я, вул. Шевченка 1а, та млин загальною площею 203,40 кв.м., що знаходиться за адресою: Рівненська область, Корецький район, с.Користь, вул. Млинівська, 1.
Відтак позивач просить суд визнати право власності на вказане майно на підставі частини 1 статті 344 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), у зв'язку з добросовісним заволодінням спірним майном.
Вказана заява судом прийнята до розгляду.
Ухвалою суду від 10 березня 2016 року розгляд справи відкладено на 17 березня 2016 року.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з врахуванням заяви про зміну підстав позову.
В судове засідання представники відповідачів - Користівської сільської ради, Великомежиріцької сільської ради не з'явилися, разом з тим відповідачами 14 березня 2016 року подано заяви, відповідно до змісту яких позовні вимоги ними визнаються, щодо зміни підстав позову не заперечують, та просить суд здійснювати розгляд справи без участі представників сільських рад.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
Згідно з наявним в матеріалах справи рішення виконкому Корецької районної Ради депутатів трудящих від 08 квітня 1969 року № 133, виконавчим комітетом вирішено затвердити рішення зборів уповноважених колгоспів про створення міжколгоспного заводу по виробництву комбікормів.
Пунктом 2 вказаного рішення було затверджено положення про Корецький міжколгоспний комбікормовий завод.
Як слідує з матеріалів справи, відповідно до зборів уповноважених представників господарських учасників, на базі Корецького міжколгоспного заводу по виробництву комбікормів було створено Корецький міжгосподарський комбікормовий завод, згідно пункту 3.1. статуту якого передбачено, що майно підприємства становить основні засоби, оборотні кошти та інші матеріальні цінності вартість яких відображена на самостійному балансі підприємства.
Разом з тим, позивач зазначає, що при зверненні з позовом Корецькому МКЗ стало відомо, що власником даного майна є Корецький харчовий комбінат, оскільки вказані обставини відображені в наказі № 134 від 14 червня 1977 року.
Проте позивач зазначає, що станом на даний час в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості про таку юридичну особу.
Водночас, позивач зазначає, що Корецький міжгосподарський комбікормовий завод створено в 1996 році на базі Корецького міжколгоспного комбікормового заводу, та відповідно передано на баланс позивача активи, які обліковувались на балансі Корецького міжколгоспного комбікормового заводу, зокрема і спірне майно.
Враховуючи викладене, позивач зазначає, що будучи правонаступником Корецького міжколгоспного комбікормового заводу приймаючи на баланс спірне майно не міг знати про відсутність прав власності на спірне майно інших осіб.
Таким чином, позивач зазначає, що з моменту передачі спірного нерухомого майна, яке здійснене при його створенні в 1996 році позивач добросовісно заволодів чужим майном та продовжує відкрито, безперервно володіти вказаним майном більш як 10 років, а відтак Корецький міжгосподарський комбікормовий завод вважає, що набув права власності на вказане майно в порядку статті 344 ЦК України.
04 січня 2016 року позивач звернувся до Користівської сільської ради Корецького району Рівненської області з листом щодо підтвердження права власності на будівлю млина, що знаходиться за адресою Рівненська область, Корецький район, с.Користь, вул. Млинівська.
У відповідь на вказаний лист Користівська сільська рада повідомила позивача, що не в змозі підтвердити право власності на вказане майно у зв'язку з відсутністю у підприємства документів про належність зазначеного майна на праві власності.
04 січня 2016 року позивач звернувся до Великомежиріцької сільської ради Корецького району Рівненської області з листом щодо підтвердження права власності на будівлю млина, що знаходиться за адресою Рівненська область, Корецький район, с.Застав'я, вул. Шевченка 1а.
У відповідь на вказаний лист Великомежиріцька сільська рада повідомила позивача, що не в змозі підтвердити право власності на вказане майно у зв'язку з відсутністю у підприємства документів про належність зазначеного майна на праві власності.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач фактично володіє та відкрито користується спірними приміщеннями з 1996 року.
Як пояснював представник позивача у судових засіданнях, та що не заперечується відповідачами, позивач з 1996 року відкрито користується спірним майном, проводить поточні та капітальні ремонти, підтримує приміщення в належному стані.
Спірні об'єкти знаходиться на земельних ділянках, які належить Користівській сільській раді та Великомежиріцькій сільській раді.
Маючи намір підтвердити своє право власності позивач 04 січня 2016 року звертався до відповідачів з проханням щодо надання підтвердження права власності на спірне майно, проте позивачу було відмовлено у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів.
З огляду на таке, у позивача відсутня можливість оформити належним чином у встановленому законодавством порядку право власності на дане майне.
Так, згідно наявних в матеріалах справи копій технічних паспортів на виробничі будинки (млин) що знаходиться в: с.Користь, вул. Млинівська 1, та в с. Застав'я, по вул. Шевченка 1а - вказані документи оформлені Корецькому міжгосподарському комбікормовому заводу.
У відповідності до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 328 зазначеного Кодексу встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю.
Відповідно до статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
В статті 316 ЦК України зазначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з положеннями статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Крім того, згідно частиною 1 статті 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Переліком правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, зокрема, є рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУкраїни, правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.
Виходячи з вказаного пункту Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, якщо строк давнісного володіння почався раніше 01 січня 2001 р. (раніше ніж за три роки до набуття чинності Цивільним кодексом України), то в строк, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю зараховується лише період після 01 січня 2001 р., а тому, враховуючи встановлений частиною 1 статті 344 ЦК України десятирічний строк набуття права власності на нерухоме майно, остання може застосовуватись лише після 01 січня 2011 р. Наведене відповідає правовій позиції Верховного суду України, викладеній у постанові від 20.02.2008 р. у справі № 6-27245 св 07.
Виходячи зі змісту статті 344 ЦК України підставами для визнання за особою права власності на нерухоме майно за набувальною давністю є наступні факти:
- добросовісне заволодіння особою чужим майном;
- відкритість володіння;
- безперервність володіння вказаним майном протягом 10 років.
При цьому, виходячи зі змісту цієї статті особа, що має право на визнання права власності на майно за набувальною давністю повинна бути незаконним добросовісним володільцем цього майна, тобто фактичним володільцем, який не має будь-якого титулу (права власності, користування, сервітуту та інші) на це майно, а наявність відповідного титулу виключає застосування положень статті 344 ЦК України.
За набувальною давністю може бути набуто право власності на чуже нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Добросовісність заволодіння майном особою полягає в її переконанні, що заволодіння правомірне, тобто майно надійшло до неї законно, а саме, особа при заволодіння майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності чи володіння майном. При цьому факт обізнаності особи про те, що вона не є власником не виключає добросовісності володіння за умови, що заволодіння майном не відбулося з порушенням норм права (викрадення, шахрайство).
При цьому за змістом частини 1 статті 344 ЦК України вимога щодо добросовісності стосується лише моменту заволодіння, а не подальшого володіння майном.
Відкритість володіння полягає в тому, що фактичний незаконний володілець майна, здійснюючи володіння повинен ставитись до речі як до своєї власної (експлуатувати, вживати необхідні заходи до утримання), не приховуючи цього факту від інших осіб. При цьому від давнісного володільця не вимагається здійснення активних дій для демонстрації свого володіння іншим особам, а вимагається лише утримання від дій, спрямованих на його приховування.
В даному випадку, зважаючи на пункт 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, за якими строк давнісного володіння обчислюється після 01.01.2001 р., значення має добросовісність заволодіння позивачем спірним майном саме після цієї дати та відкритість і безперервність володіння після вказаної дати до 01.01.2011 р.
З матеріалів справи вбачається, що після 01.01.2001 р. відповідач був добросовісним незаконним володільцем спірного майна, протягом 10 років відкрито та безперервно володів цим майном та продовжує ним володіти на час розгляду даної справи.
Добросовісніть заволодіння позивачем чужим спірним майном підтверджується наступним.
Вказане майно стосовно позивача після 01.01.2001 р. є чужим, оскільки відсутні докази щодо реєстрації за позивачем речових прав на це майно відповідно до положень 182 ЦК України.
Водночас судом не встановлено наявність будь-яких вимог інших осіб щодо спірного майна.
Згідно з частиною 5 статті 11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права. Відповідний спосіб захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання також міститься у статті 20 Господарського кодексу України.
Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правопідтверджувальні документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу Українии доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Отже, приймаючи до уваги все вищевикладене, враховуючи добросовісне володіння та користування позивача спірним майном понад сорок років, керуючись приписами статті 344 ЦК України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню за набувальною давністю.
Суд зазначає, що судовий збір сплачений позивачем при зверненні з позовом слід залишити за останнім, оскільки судом не встановлено протиправності дій відповідачів.
Також судом взято до уваги клопотання позивача від 17 березня 2016 року, за змістом якого позивач просить суд не покладати судових витрат на відповідачів.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 32, 33, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати за Корецьким міжгосподарським комбікормовим заводом (34725, Рівненська область, Корецький район, с.Великі Межирічі, вул. Загребля 38, код ЄДРПОУ 05438899) право власності на млин загальною площею 526,70 кв.м., що знаходиться за адресою: Рівненська область, Корецький район, с. Застав'я, вул. Шевченка 1а.
3. Визнати за Корецьким міжгосподарським комбікормовим заводом (34725, Рівненська область, Корецький район, с.Великі Межирічі, вул. Загребля 38, код ЄДРПОУ 05438899) право власності на млин загальною площею 203,40 кв.м., що знаходиться за адресою: Рівненська область, Корецький район, с.Користь, вул. Млинівська, 1.
4. Судові витрати залишити за позивачем.
Повне рішення складено 18 березня 2016 року
Суддя Качур А.М.