про відмову у прийнятті позовної заяви
"17" березня 2016 р.№ 916/595/16
Суддя Желєзна С.П., розглянувши матеріали позовної заяви за вх. № 636/16
за позовом: дочірнього підприємства „Клінічний санаторій „Лермонтовський" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця"
до державного підприємства „Санаторій „Лермонтовський"
Державної реєстраційної служби України
державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Молдованової
Галини Миколаївни
Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Одеського міського управління юстиції
про скасування рішення та запису про державну реєстрацію іншого речового права і зобов'язання вчинити певні дії, -
Дочірнє підприємство „Клінічний санаторій „Лермонтовський" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до державного підприємства „Санаторій „Лермонтовський", Державної реєстраційної служби України, державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Молдованової Галини Миколаївни, Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Одеського міського управління юстиції, про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 19738130 від 03.03.2015р. о 11:06:50 год., прийнятого державним реєстратором реєстраційної служби України Молдовановою Галиною Миколаївною; про скасування запису про інше речове право № 8932400 від 02.03.2015р. о 13:05:11 год., що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, щодо реєстрації за державним підприємством „Санаторій „Лермонтовський", права господарського відання на нежитлові будівлі майнового комплексу, що розміщені за адресою: Одеська область, м. Одеса, пров. Лермонтовський, 2, а також про зобов'язання Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Одеського міського управління юстиції внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування запису про інше речове право № 8932400 від 02.03.2015р. о 13:05:11 год., що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, щодо реєстрації за державним підприємством „Санаторій „Лермонтовський", права господарського відання на нежитлові будівлі майнового комплексу, що розміщені за адресою: Одеська область, м. Одеса, пров. Лермонтовський, 2.
Відповідно до ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів; 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів; 7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України; 8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.
Відповідно до ст. 2 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.
В силу положень ч.ч. 1, 2, 5 ст. 2 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.
Положеннями ч.ч. 1, 2, 4 ст. 9 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу освіту та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством юстиції України. У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно. Державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт. Умови оплати праці державного реєстратора визначаються Кабінетом Міністрів України згідно із законодавством. Повноваження державного реєстратора, передбачені цим Законом, з видачі та прийому документів можуть виконувати посадові особи органів місцевого самоврядування, адміністратори центрів надання адміністративних послуг, нотаріуси. Державний реєстратор зокрема приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав. Державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.
Згідно зі ст. 15 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація прав та їх обтяжень включає в себе зокрема прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав.
Аналогічна правова природа правовідносин державної реєстрації речових прав на нерухоме майно визначені і чинною редакцією Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Таким чином, суд доходить висновку, що спірні правовідносини мають публічно-правовий характер, оскільки пов'язані із оскарженням дій особи-суб'єкта владних повноважень з приводу виконання ним своїх посадових обов'язків у владній сфері. При цьому, у відповідних правовідносинах сторони не мають статусу юридичної рівності, який є притаманним цивільним відносинам.
Виходячи з положень ст.ст. 3, 17 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За таких обставин, господарський суд доходить висновку, що поданий позов стосується оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятого у сфері виконання ним своїх владних функцій у правовідносинах, які не мають приватно-правового характеру. Викладене свідчить про те, що даний спір підвідомчий господарським судам та підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
Приймаючи до уваги вищевикладені обставини, які свідчать про непідвідомчість даної справи господарським судам, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України господарський суд відмовляє дочірньому підприємству „Клінічний санаторій „Лермонтовський" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" у прийнятті вказаної позовної заяви.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 62, ст. 86 ГПК України, суд, -
1. У прийнятті позовної заяви відмовити.
Позовні матеріали разом із конвертом повернути позивачу на 48 аркушах.
Відповідно до ч. 4 ст. 62, ст. 106, 111-13 ГПК України ухвалу про відмову у прийнятті позовної заяви може бути оскаржено в апеляційному та касаційному порядку.
Суддя С.П. Желєзна