про відмову у прийнятті позовної заяви
"16" березня 2016 р.
№ 916/4940/15
За позовом: Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю „Реал-Дорожник”
про стягнення 494 942,02 грн.
В провадженні господарського суду Одеської області знаходиться справа № 916/4940/15 за позовом Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області до товариства з обмеженою відповідальністю „Реал-Дорожник” про стягнення 494 942,02 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом використання відповідачем земельної ділянки площею 1,201 га, яка розташована на території курорту „Рассейка” села Приморське Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, після закінчення дії як за період дії договору оренди землі № 46 від 09.02.2007р., так і після його закінчення, без внесення плати за землю, внаслідок чого у відповідача існує обов'язок внесення орендної плати та компенсації суми упущеної вигоди.
Не погоджуючись із заявленими позовними вимогами, 16.03.2016р. відповідач звернувся до суду із зустрічною позовною заявою (вх. № 668/16) до Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області про зобов'язання визначити керівника органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати з ТОВ „Реал-Дорожник” додаткову угоду про поновлення на строк до 25.04.2019р. договору оренди земельної ділянки площею 1,201га, яка розташована на території курорту „Расейка” Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населеного пункту) для розміщення бази відпочинку „Дорожник-2” від 09.02.2007р, який зареєстрований в Татарбунарському реєстраційному відділі Одеської регіональної філії Центру ДЗК 14.09.2007р., про що в Державному реєстрі земель вчинено запис № 040753500078. Вирішуючи питання про прийняття вказаної зустрічної позовної заяви до розгляду, господарський суд виходить із наступного.
Згідно з частиною першою статті 60 ГПК України відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. При цьому, зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.
Таким чином, спеціальними підставами для пред'явлення зустрічної позовної заяви, поряд із загальними правилами подання позовів, законодавчо визначено: звернення до суду із зустрічним позовом до початку розгляду справи по суті; взаємопов'язаність зустрічного позову із первісним. В той же час, до загальних правил подання позовів відносяться підвідомчість справи відповідному суду та належне її процесуальне оформлення (підписання, викладення найменувань сторін та їх адрес, сплата судового збору, виклад обставин та їх підтвердження доказами, направлення копії заяви із додатками іншим сторонам).
Відповідно до ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів; 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів; 7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України; 8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.
У п.п. 1.2.2, 1.2.4, 1.2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин” від 17 травня 2011 року N 6 (з наступними змінами та доповненнями зазначено наступне. З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.
Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.
Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.
За змістом статей 13, 14 Конституції України, статті 11 ЦК України, статей 123, 124, 127, 128 ЗК України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог ЗК України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності).
Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам.
Спір, що виник внаслідок порушення права суб'єкта господарської діяльності на земельну ділянку, в тому числі органами державної влади та місцевого самоврядування, є спором про право цивільне і підлягає розгляду за правилами ГПК.
Зокрема, відповідно до статті 20 ГК України, статей 16, 393 ЦК України визнання судом незаконним і скасування акта органів державної влади, влади Автономної Республіки Крим або місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, належить до способів захисту права власності. Предметом спору є захист права власності особи, а не публічно-правових інтересів держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади.
Виходячи з положень ч.ч. 6, 7 ст. 33 Закону України „Про оренду землі”, посиланням на яку обґрунтований зустрічний позов, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.
В даному випадку, здійснення визначення керівника органу, який уповноважений на підписання додаткової угоди про продовження договору оренди землі, не стосується захисту цивільного права на землю, оскільки відповідний захист права в такому випадку здійснюється шляхом покладення на відповідний орган обов'язку підписати додаткову угоду. Обставини визначення відповідного керівника, хоча й містяться в нормах Закону України „Про оренду землі”, стосуються виконання органом відповідних організаційних функцій у сфері виконання владних повноважень та не мають цивільно-правового характеру.
Виходячи з положень ст.ст. 3, 17 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За таких обставин, суд доходить висновку, що спір за заявленими товариством з обмеженою відповідальністю „Реал-Дорожник” вимогами за зустрічним позовом не підвідомчій господарським судам та підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
Підсумовуючи вищевикладене, керуючись положеннями ст.ст. 60, 62 ГПК України, господарський суд доходить висновку про необхідність відмови у прийнятті зустрічної позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю „Реал-Дорожник” як такої, що не підвідомча господарському суду.
Керуючись ст.ст. 58, 60, 62, 86 ГПК України, суд, -
1. У прийнятті зустрічної позовної заяви (вх. № 668/16 від 16.03.2016р.) товариству з обмеженою відповідальністю „Реал-Дорожник) - відмовити.
Суддя С.П. Желєзна