Справа: № 810/5133/15 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С.
Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.
15 березня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Глущенко Я.Б.,
суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,
секретаря Чорної Н.С.,
за участю:
представника позивача - Ярмоли А.Ю.,
представника відповідача - Глазун Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Київської митниці ДФС про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд», Київської митниці ДФС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року,
ТОВ «Фоззі-Фуд» звернулося у суд із позовом до Київської митниці ДФС, у якому просило визнати протиправною відмову відповідача в наданні висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів за заявою позивача вих. №УРБ 10/14-2003 від 07 травня 2015 року, зобов'язати відповідача повторно розглянути вказану заяву та надати відповідний висновок.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним рішення відповідача, викладене у листі від 25 травня 2014 року №4413/5/10-70, щодо відмови у поверненні позивачу помилково та/або надмірно сплачених коштів митних платежів за заявою від 07 травня 2015 вих. № УРБ 10/14-2003. У частині позовних вимог про зобов'язання відповідача повторно розглянути вказану заяву та надати висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно сплачених митних платежів провадження у справі закрито.
Не погоджуючись постановою суду, сторони подали апеляційні скарги, в яких просять її скасувати та ухвалити нове рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, відповідача - залишенню без задоволення, а постанова суду - скасуванню в частині, з таких підстав.
Задовольняючи позов в частині, суд першої інстанції дійшов висновку, що відмова відповідача здійснити повернення з Державного бюджету України надміру сплачених митних та інших платежів за заявою позивача є протиправною. Закриваючи провадження у справі, суд виходив із того, що заявлена позивачем вимога - зобов'язати Київську митницю ДФС надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми митних платежів, що підлягають поверненню позивачу з бюджету, є нічим іншим як вимогою про підтвердження факту (встановлення факту), що має юридичне значення, а отже не підлягає розгляду в адміністративному суді.
Проте, з такими висновками суду не можна погодитися в повній мірі.
Колегією суддів установлено, що 19 вересня 2012 року позивач, з метою митного оформлення імпортованого товару (вино виноградне), подав до Київської обласної митниці ДМС митну декларацію, якій присвоєно номер 125110000/2012/341310, у якій самостійно визначив митні платежі у загальній сумі 97 245,75 грн, з яких 35 214,96 грн - ввізне мито, 62 030,79 грн - податок на додану вартість.
Зазначена митна декларація із усіма іншими документами подавалась позивачем у паперовому вигляді відповідно до пункту 3.6 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, оскільки інформаційний термінал, за допомогою якого декларант здійснював її подання, вийшов із ладу.
Задекларований позивачем товар, після перевірки митної декларації та інших документів та сплати митних платежів, був випущений у вільний обіг, що підтверджується відмітками митного органу на вищевказаній митній декларації.
Разом з тим, позивачем було виявлено, що внаслідок технічного збою в роботі автоматизованої системи митного оформлення (далі - АСМО) за згаданою митною декларацією із його рахунку за платежем - податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України - списано 562 430,64 грн замість визначеного у митній декларації розміру платежу - 62 030,79 грн. Тобто, розбіжність становить 500 399,85 грн. Зазначена розбіжність виникла під час введення електронного примірника вищевказаної митної декларації до АСМО.
07 травня 2015 року позивач звернувся до Київської митниці ДФС, яка є правонаступником Київської обласної митниці ДМС, із завою № УРБ 10/14-2003 про повернення надміру сплачених коштів, в якій просив повернути помилково сплачені митні платежі у сумі 500 399,85 грн за митною декларацію від 19 вересня 2012 року № 125110000/2012/341310 на депозитний рахунок 3734 в якості передоплати або грошової застави для подальших розрахунків позивача з державним бюджетом. До заяви позивачем додано оригінал вказаної митної декларації.
04 червня 2015 року позивач отримав відповідь на вищевказану заяву (лист від 25 травня 2015 року №4413/5/10-70), якою йому було відмовлено в поверненні помилково сплачених коштів. Зазначена відмова мотивована тим, що відомості щодо нарахованих сум митних платежів, зазначених у паперовому примірнику митної декларації, не відповідають відомостям, наведеним в її електронній копії, і виправлення цих розбіжностей можливе лише за умови внесення відповідних змін до вказаного електронного примірника, а внести такі зміни на сьогоднішній день неможливо. Крім того, відповідач посилався на сплив установленого частиною шостої статті 301 Митного кодексу України строку подання заяви про повернення сум митних платежів.
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звертався у суд із позовом до Київської митниці ДФС, за участю третьої особи - Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області, який був предметом розгляду в адміністративній справі № 810/2512/15. Так, у вказаному позові ТОВ «Фоззі-Фуд» просило визнати протиправними дії Київської митниці ДФС щодо відмови у поверненні йому надмірно сплаченої суми податку на додану вартість та стягнути з відповідача надмірно сплачені митні платежі в сумі 500 399,85 грн.
За наслідками розгляду вказаної справи, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року прийнято рішення, яким у задоволені позову ТОВ «Фозі-Фуд» відмовлено, оскільки вимога про визнання протиправними дій Київської митниці ДФС щодо відмови у поверненні йому надмірно сплаченої суми податку на додану вартість є некоректною, адже митний орган не повертає надмірно сплачені суми податку, а лише готує відповідний висновок та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, а вимога про стягнення надмірно сплачених коштів є передчасною, позаяк відсутній згаданий висновок митного органу.
Після набрання законної сили вищевказаним судовим рішенням ТОВ «Фоззі-Фуд» звернулось у суд із даним позовом, у якому просить визнати протиправною відмову відповідача в наданні висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів за заявою позивача вих. №УРБ 10/14-2003 від 07 травня 2015 року та зобов'язати його повторно розглянути вказану заяву та надати відповідний висновок.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянтів, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.
Згідно пунктів 43.1, 43.3 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Частиною третьою статті 301 Митного кодексу України помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Процедура повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, регламентується Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618 (далі - Порядок № 618).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку № 618 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.
Отже, обов'язковою умовою для здійснення повернення сум надмірно сплаченого податку на додану вартість є подання платником заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Як убачається з матеріалів справи, відповідно до вищенаведеного порядку, у травні 2015 року засобами поштового зв'язку позивачем направлено митному органу заяву про повернення надміру сплачених митних та інших платежів (вих. №УРБ 10/14-2003 від 07 травня 2015 року), які утворились у вересні 2012 року, що отримана відповідачем 12 травня 2015 року.
Із довідки Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 06 травня 2015 року №11245/10/28-10-23-26 слідує, що станом на 06 травня 2015 року ТОВ «Фоззі-Фуд» не має заборгованості зі сплати податків, зборів, платежів.
Таким чином, вищевказана заява подана у порядку та строки, визначені чинним законодавством.
Пунктами 2, 3, 4, 6, 7 вказаного розділу Порядку № 618 передбачено, що заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.
Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.
Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.
Керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України (далі - пакет документів на повернення коштів). Пакет документів на повернення коштів передається до Загального відділу для реєстрації та відправки до органу Державного казначейства України.
Висновок про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів повинен бути прийнятий митним органом не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви.
Отже, після надходження заяви про повернення помилково та/або надміру зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, митний орган зобов'язаний перевірити факт наявності зайвої сплати коштів до бюджету та, у разі підтвердження даного факту, прийняти не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви висновок про повернення коштів, який направити до органу Державного казначейства України.
Відповідно до пункту 11 Порядку №618 за відсутності підстав для повернення коштів у встановленому порядку готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відповідь.
Як убачається із матеріалів справи, відсутність підстав для повернення заявнику коштів відповідач обґрунтовує тим, що не має можливості внести зміни до електронного примірника митної декларації від 19 вересня 2012 року № 125110000/2012/341310.
Проте, така відмова є протиправною, з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої - третьої статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках. Митна декларація та інші документи, подання яких митним органам передбачено цим Кодексом, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу.
Відповідно до пункту 11 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 450, митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа подається разом з її електронною копією. Інформація, внесена декларантом до електронної копії митної декларації, повинна відповідати інформації, внесеній декларантом до оригіналу на паперовому носії, за винятком тієї інформації, яка в установленому порядку вноситься тільки до електронної копії.
Пунктами 15, 16 цього Положення передбачено, що під час здійснення митного оформлення товарів із застосуванням митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа факт виконання окремих митних формальностей підтверджується шляхом внесення посадовою особою митного органу, яка виконала таку формальність, за допомогою автоматизованої системи митного оформлення відповідної відмітки до електронної митної декларації або електронної копії митної декларації, поданої на паперовому носії.
Митна декларація на паперовому носії вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах відбитка особистої номерної печатки посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення.
Електронна митна декларація вважається оформленою за наявності внесеної до неї посадовою особою митного органу, яка завершила митне оформлення, за допомогою автоматизованої системи митного оформлення відмітки про завершення митного оформлення та засвідчення такої декларації електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення. Оформлена електронна митна декларація за допомогою автоматизованої системи митного оформлення перетворюється у візуальну форму, придатну для сприйняття її змісту людиною, у форматі, що унеможливлює у подальшому внесення змін до неї, засвідчується електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення, та надсилається декларанту або уповноваженій ним особі.
Згідно пунктів 3.1, 3.5, 3.6 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 631, у разі подання митної декларації (МД) на паперовому носії введення до автоматизованої системи митного оформлення (АСМО) електронної копії (ЕК) МД та ЕК декларації митної вартості (ДМВ) здійснюється декларантом за допомогою інформаційного термінала.
Після введення за допомогою інформаційного термінала ЕК МД, ЕК ДМВ до АСМО декларант подає паперовий примірник МД та інші документи відповідно до пункту 2.1 розділу II цього Порядку посадовій особі підрозділу митного оформлення (ПМО), яка згідно з функціональними обов'язками здійснює розподіл МД між посадовими особами ПМО. Реєстрація МД, електронна копія якої введена до АСМО за допомогою інформаційного термінала, здійснюється у термін, що не перевищує 1 годину з часу її введення до АСМО.
У разі відсутності інформаційного термінала або виходу його з ладу до моменту усунення зазначених перешкод паперовий примірник МД, її електронна копія та інші документи відповідно до пункту 2.1 розділу II цього Порядку подаються посадовій особі ПМО, яка згідно з функціональними обов'язками здійснює розподіл МД між посадовими особами ПМО.
Як було встановлено судом і не заперечується сторонами, оформлення електронної митної декларації від 19 вересня 2012 року № 125110000/2012/341310 не було завершено позивачем внаслідок збою інформаційного терміналу, за допомогою якого здійснюється її введення в автоматизовану систему митного оформлення, і митна декларація та інші документи були подані декларантом до підрозділу митного оформлення відповідно до пункту 3.6 вищевказаного Порядку.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач визнає факт надмірної сплати позивачем грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі, що перевищує розмір цього зобов'язання (500 399,85 грн), згідно оригіналу митної декларації від 19 вересня 2012 року № 125110000/2012/341310, яка подавалась у паперовому вигляді.
За таких обставин, колегія суддів уважає, що наявність розбіжностей у електронному та оригінальному паперовому примірниках вказаної митної декларації, які виникли внаслідок технічного збою автоматизованої системи митного оформлення, та неврегульованість порядку усунення таких розбіжностей, не може бути перешкодою для реалізації права платника податків на повернення надміру сплачених сум платежів, за умови наявності переплати та дотримання заявником порядку і строків подання відповідної заяви про її повернення.
Інакший підхід не відповідав би справедливому балансу між несприятливими наслідками для прав та інтересів платника податків та цілями, на досягнення яких спрямовані передбачені законодавством управлінські функції контролюючого - митного органу.
Тому, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач протиправно відмовився вчиняти дії, спрямовані на повернення позивачу помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів за заявою вих. №УРБ 10/14-2003 від 07 травня 2015 року, не здійснивши проведення перевірки, встановлення факту відсутності надмірної сплати податку чи оформлення заяви не за встановленими порядком і формою.
З огляду на викладене, відповідно до положень Порядку №618 та висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 03 листопада 2015 року (справа № 21-2220а15), у випадку необґрунтованої відмови митного органу у вчиненні дій, спрямованих на повернення платнику податків надміру сплачених коштів, належним способом захисту порушеного права є зобов'язання митниці скласти та надати управлінню Державної казначейської служби України висновок про повернення надмірно сплачених платежів.
Посилання митного органу на сплив визначеного частиною шостої статті 301 Митного кодексу України строку подання заяви про повернення сум митних платежів відхиляється колегією суддів, оскільки цей строк застосовується лише у випадках, коли повернення сум відповідних митних платежів здійснюється внаслідок наступних обставин: законом передбачено повернення сум сплаченого мита при поміщенні товарів у митний режим реімпорту або у митний режим реекспорту відповідно до розділу V цього Кодексу, а також в інших випадках, визначених цим Кодексом; у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, здійснюється зміна раніше заявленого митного режиму, якщо суми митних платежів, належних до сплати при поміщенні товарів у новий митний режим, є меншими, ніж суми митних платежів, сплачених при поміщенні їх у попередній митний режим; відновлюється режим найбільшого сприяння, вільної торгівлі; митну декларацію змінено або визнано недійсною; у товарах, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за її межі, виявлено дефекти або вони якимось іншим чином не відповідають погодженим специфікаціям, за умови, що ці товари не ремонтувалися і не використовувалися відповідно на території України та за її межами (крім операцій, необхідних для виявлення дефектів або невідповідності) і повертаються протягом строку, визначеного підпунктом «а» пункту 3 частини другої статті 78 цього Кодексу; платником податків подано митному органу документи, які підтверджують наявність у нього на день подання митному органу митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів.
Серед указаних обставин відсутня така як технічний збій АСМО при поданні електронної митної декларації чи розбіжності у її паперовому та електронному примірниках, які потягли надмірну сплату коштів до бюджету. Відтак, визначені частиною шостою статті 301 Митного кодексу України строки подання відповідної заяви не застосовуються до заяви, поданої позивачем 07 травня 2015 року.
Також, відповідач безпідставно посилається на обставини набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року у справі №810/2512/15, якою відмовлено у задоволенні вимоги ТОВ «Фоззі-Фуд» про визнання протиправними дій Київської митниці ДФС щодо відмови у поверненні йому надмірно сплаченої суми податку на додану вартість в сумі 500 399,85 грн, адже підставою такої відмови було некоректне формулювання вимог заявника, а не відсутність у нього права на повернення даних коштів. До того ж, в адміністративній справі №810/2512/15 та у справі, що розглядається, відмінний предмет позову. Так, в даній справі позивач оскаржує відмову відповідача у підготовці висновку про повернення йому надміру сплачених грошових зобов'язань, а не відмову у їх поверненні, як в згаданій адміністративній справі.
Тому, відсутні підстави вважати, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року вже вирішено тотожний спір між позивачем та Київською митницею ДФС. Відтак, у суду першої інстанції не було підстав для закриття провадження в даній справі на підставі пункту 4 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
Разом з тим, суд першої інстанції помилково виходив із того, що заявлена позивачем вимога - зобов'язати Київську митницю ДФС надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми митних платежів, що підлягають поверненню позивачу з бюджету, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно частини другої статті 2 цього Кодексу до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 105 Кодексу адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії, і згідно пункту 2 частини другої статті 162 цього Кодексу у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Колегія суддів зазначає, що як за суб'єктним складом сторін, так і за предметом спору, дана справа відноситься до юрисдикції адміністративного суду, а вимоги про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву платника податків про повернення надміру зарахованих до бюджету грошових зобов'язань та надати висновок про їх повернення з бюджету органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, випливають із протиправності відмови суб'єкта владних повноважень вчинити ці дії, узгоджуються зі встановленими Кодексом адміністративного судочинства України вимогами до змісту позовної заяви та повноваженнями адміністративного суду. Висновок суду першої інстанції про те, що зазначена позовна вимога є нічим іншим як вимогою про підтвердження факту (встановлення факту), є безпідставним.
Зважаючи на викладене, висновки суду першої інстанції не повністю відповідають правильному застосуванню норм процесуального права.
Отже, доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки суду першої інстанції. У зв'язку з чим, на підставі пункту 3 статті 198 та пункту 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова Київського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року підлягає скасуванню в частині вирішення вимоги позивача, щодо якої провадження у справі було закрите, з ухваленням нового рішення в цій частині - про її задоволення.
Натомість, апеляційна скарга відповідача не доводить неправильності висновків суду першої інстанції про протиправність відмови, що викладена у листі від 25 травня 2014 року №4413/5/10-70, у поверненні позивачу помилково та/або надмірно сплачених платежів за заявою від 07 травня 2015 вих. № УРБ 10/14-2003, а тому скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції в частині задоволених вимог, на підставі пункту 1 статті 198 та статті 200 Кодексу адміністративного судочинства, підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України,
Апеляційну скаргу Київської митниці ДФС залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» задовольнити.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року скасувати в частині закриття провадження щодо вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» про зобов'язання Київської митниці ДФС повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» від 25 травня 2015 року № 4413/5/10-70 та надати висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно сплачених митних платежів.
У цій частині адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» задовольнити.
Зобов'язати Київську митницю ДФС повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» від 25 травня 2015 року № 4413/5/10-70 та підготувати висновок щодо повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно сплачених митних платежів.
У решті постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко
суддя О.Є. Пилипенко
суддяС.Б. Шелест
(Повний текст постанови складений 18 березня 2016 року.)
Головуючий суддя Глущенко Я.Б.
Судді: Шелест С.Б.
Пилипенко О.Є.