Справа: № 826/19397/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Шостак О.О.
Іменем України
15 березня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Шостака О.О.,
суддів Желтобрюх І.Л., Мамчура Я.С.,
при секретарі Лебедєвій Ю.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом Державної екологічної інспекції в м. Києві до приватного акціонерного товариства «Оболонь» про зобов'язання вчинити дії, -
Державна екологічна інспекція в м. Києві звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства «Оболонь» про зобов'язання відповідача допустити працівників позивача до проведення планової перевірки дотримання підприємством вимог природоохоронного законодавства за адресою: м. Київ, вул. Богатирська, 3.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 02.07.2015 позивачем оформлено повідомленням № 1568-05/08 про проведення планової перевірки дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства у період з 03.08.2015 по 21.08.2015.
На виконання п. 7 Плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) за додержанням вимог природоохоронного законодавства суб'єктами господарювання Державної екологічної інспекції у м. Києві на ІІІ квартал 2015 року позивачем видано наказ від 10.08.2015 року № 221 про проведення перевірки ПАТ «Оболонь» за адресою: м. Київ, вул. Богатирська, 3 та складено направлення на проведення перевірки від 10.08.2015 року № 113.
Однак, генеральним директором ПАТ «Оболонь» ОСОБА_2 перевіряючі не були допущені до проведення перевірки, про що було складено акт про відмову в проведенні перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 13.08.2015 року.
Як вбачається з вказаного акта підставою для відмови в допуску до перевірки стало посилалася на пункт 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі Закон України від 28.12.2014 № 71-VIII).
Крім того, як встановлено судом першої інстанції, відповідач листом від 15.07.2015 № 1837/0/2-15 повідомив позивача про причини, з яких відповідач не допустить посадових осіб позивача до проведення перевірки.
Зокрема, як зазначено у вказаному листі, у 2015-2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 млн. грн. за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключено із дозволу Кабінету Міністрів України. Відповідач 2014 рік завершив із чистим збитком майже 539 млн. грн., тобто не мав доходів.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що Кабінетом Міністрів України дозвіл позивачу на проведення перевірки не надавався і, що у позивача відсутні правові підстави для звернення до суду із вимогами щодо ухвалення судового рішення про зобов'язання допустити до проведення планового заходу державного нагляду (контролю) посадових осіб Державної екологічної інспекції в м. Києві.
Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Статтею 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі Закон) передбачено, що суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов'язаний допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду контролю) за умови дотримання порядку здійснення державного нагляду контролю), передбаченого цим Законом.
Відмовляючи в допуску до проведення перевірки, відповідач посилався на пункт 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII, яким встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.
Суд першої інстанції погодився з таким твердженням відповідача та зазначив, що пункт 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» не є зміною чи доповненням до Податкового кодексу України та застосоване у ньому поняття «контролюючі органи» стосується усіх контролюючих органів, які здійснюють державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності згідно з нормами Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Таким чином, на думку суду першої інстанції, оскільки, постановою Кабінету Міністрів України від 13.08.2014 № 408 «Питання запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами» затверджено Перелік державних інспекцій та інших контролюючих органів, яким надаватиметься дозвіл Кабінету Міністрів України на проведення перевірок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб-підприємців, до яких, зокрема належить Державна екологічна інспекція України, територіальним органом якої є позивач, то положення п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» розповсюджуються на позивача.
Однак, такий висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає помилковим, оскільки судом першої інстанції не враховано, що Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII, внесено зміни саме до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України та щодо податкової реформи.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.1.1. ст. 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу.
Пунктом 41.1 статті 41 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи. У складі контролюючих органів діють підрозділи податкової міліції.
Отже, Державна екологічна інспекція у м. Києві не є відповідним контролюючим органом в розумінні Податкового кодексу України, а тому на неї не розповсюджуються вимоги щодо обмеження перевірок, передбачених Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи».
Посилання суду першої інстанції на положення Постанови Кабінету Міністрів України від 13.08.2014 № 408 «Питання запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами» є також помилковим, оскільки зазначена Постанова була прийнята у зв'язку із запровадженням статтею 31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами.
Так, статтею 31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31 липня 2014 року № 1622-VІІ передбачалося, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби) здійснюється протягом серпня - грудня 2014 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.
На виконання ст. 31 вказаного Закону Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 13 серпня 2014 року № 408 «Питання запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами».
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VIII від 28 грудня 2014 року перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) мають здійснюватися протягом січня-червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.
Між тим, на час здійснення запланованої перевірки у серпні-вересні 2015 року дія пункту 8 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VIII від 28 грудня 2014 року, тобто дія мораторію на перевірки, припинилась.
Крім того, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що позивач не має повноважень на звернення до суду з адміністративним позовом про зобов'язання вчинити певні дії (допустити до проведення перевірки).
Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем вважається особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Згідно із ч. 3 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: вимагати від суб'єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю); відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону; надавати (надсилати) суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків; накладати штрафні санкції та вживати заходи, передбачені законом.
За ст. 11 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов'язаний, зокрема, допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом.
Статтею 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить право вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.
Аналогічне положення стосовно Державної екологічної інспекції у м. Києві міститься у Положені про Державну екологічну інспекцію, затверджену наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 № 429.
Здійснюючи аналіз наведених норм права колегія суддів приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту відповідає повноваженням, які передбачені у наведених вище нормах, а відтак і передбачає право на адміністративний позов.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18 лютого 2016 року по справі № К/800/52116/15
Таким чином необґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим є підстави для скасування постанови суду першої інстанції.
Згідно до статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в м. Києві слід задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в м. Києві - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2015 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги Державної екологічної інспекції в м. Києві - задовольнити в повному обсязі.
Зобов'язати приватне акціонерне товариство «Оболонь» (і.к.05391057) допустити працівників Державної екологічної інспекції в м. Києві до проведення планової перевірки дотримання підприємством вимог природоохоронного законодавства за адресою: м. Київ, вул. Богатирська, 3.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Шостак О.О.
Судді: Желтобрюх І.Л.
Мамчур Я.С