ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
09 березня 2016 року 15:17 № 826/19949/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі Махинько Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Текс Україна»
доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
за участі:
представника позивача - Варес М.О.,
представника відповідача - Перепелюк О.В.
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 09 березня 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Текс Україна» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) з урахуванням уточнених позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 17.08.2015р. №12685/10-26-15-10-08-25, яким встановлено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 5 514 176,00грн. та від 12.06.2015р., яким позивачу визначено грошове зобов'язання з ПДВ на суму 6 239 160,00грн.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийнятих оскаржуваних рішень.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувані рішення прийняті правомірно.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відповідачем на підставі направлення від 14.05.2015р. №1045/26-54-22-2 та наказу №957 від 13.05.2015р. проведено перевірку ТОВ «Текс Україна» за результатами якої 27.05.2015р. складено акт №462/26-54-22-02-34538332 «Про результати документальної позапланової виїзної документальної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) за період жовтень - листопад 2014 року та січень 2015 року, з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Про Сервіс» (код ЄДРПОУ 33153611) за період з 01.03.2012р. по 31.03.2015р. та ТОВ «Еко Сервіс» (код ЄДРПОУ 32155487) за липень, вересень та грудень 2014 року» (далі по тексту - Акт перевірки).
Актом перевірки встановлено порушення: п. 185.1 статті 185, п. 188.1 статті 188, п. 198.6 статті 198, п.п 200.1, 200.2 статті 200 ПК України в результаті чого позивачу при взаємовідносинах з ТОВ «Про Сервіс» та ТОВ «Еко Сервіс» за перевіряємий період занижено ПДВ, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет всього на суму 4 991 285грн., в тому числі за період: лютий 2013 року - 236 092грн., березень 2013 року - 248 927грн., квітень 2013 року - 236 072грн., травень 2013 року - 222 753грн., червень 2013 року - 271 046грн., липень 2013 року - 370 591грн., серпень 2013 року - 305 524грн., вересень 2013 року - 305 706грн., жовтень 2013 року - 341 000грн., листопад 2013 року - 394 512грн., липень 2014 року - 326 755грн., вересень 2014 року - 319 741грн., жовтень 2014 року - 379 800грн., листопад 2014 року - 376475грн., грудень 2014 року - 403 294грн., січень 2015 року - 252 997грн. та порушення п.п. 134.1.1 статті 134, п. 138.1.1, 138.2 статті 138, п.п. 139.1.9 статті 139, п. 149.1 статті 149 ПК України в результаті чого позивачем по взаємовідносинах з ТОВ «Про Сервіс» та ТОВ «Еко Сервіс» занижено податок на прибуток, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 4556119грн., у тому числі по періодам: 2013 рік - 2832912грн. та 2014 рік - 1723207грн.
На підставі Акту перевірки контролюючим органом 12.06.2015р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0003682202, яким за порушення п. 185.1 статті 185, п. 188.1 статті 188, п. 198.6 статті 198, п.п 200.1, 200.2 статті 200 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 6 239 106грн., у тому числі основний платіж - 4 991 285грн. та штрафні санкції - 1 247 821грн. та №0003672202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 5 695 149грн., у тому числі основний платіж - 4 556 119грн. та штрафні санкції - 1 139 030грн.
Рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 17.08.2015р. №12685/10/26-15-10-05-35 «Про результати розгляду первинної скарги» скасовано податкове повідомлення - рішення №0003672202 в частині податку на прибуток в сумі 144 778,00грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 36 194,75грн., в іншій частині рішення залишені без змін.
Відповідачем 02.09.2015р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0003462201, яким з урахуванням рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 17.08.2015р. №12685/10/26-15-10-05-35 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 5 514 176,00грн., у тому числі основний платіж - 4 411 341,00грн. та штрафні санкції - 1 102 835,00грн.
З урахуванням викладеного, а також заявлених позовних вимог, суд вважає, що позивачем оскаржуються податкові повідомлення - рішення від 12.06.2015р. №0003682202 та від 02.09.2015р. №000462201.
Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 12.06.2015р. протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку доводам позивача про відсутність підстав для проведення перевірки суд зазначає наступне.
Як вбачається з наказу №957 від 13.05.2015р. про проведення документальної позапланової перевірки його видано на підставі ст. 20, п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.11 п. 78.1 статті 78, п. 82.2 статті 82 ПК України.
У відповідності до п.п. 78.1.1 п. 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до п.п. 78.1.11 п. 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.
Матеріалами справи підтверджено, що на адресу позивача до проведення перевірки контролюючим органом надсилалися запити про надання інформації та її документального підтвердження №261/10/26-54-15-01-10 від 12.01.2015р., №1168/10/26-54-15-01-10 від 30.01.2015р., №2678/26-54-15-01-10 від 26.03.2015р., №8146/10/26-54-22-04-19/5 від 10.04.2015р. За результатами їх розгляду позивачем в надані відповідної інформації та її документального підтвердження було відмовлено (лист №11 від 09.02.2015р., №10 від 09.02.2015р., №30 від 23.04.2015р., №28 від 23.04.2015р.) з підстав порушення контролюючим органом приписів п. 3 ст. 73 ПК України, а саме не ним не вказано, про які саме факти йде мова в запитах та яким чином їх отримано, а також не зазначено конкретних фактів порушення позивачем вимог податкового законодавства.
У той же час, у відповідності до п. 73.3 статті 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити:
1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;
2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;
3) печатку контролюючого органу.
Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:
1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;
2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу;
3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;
4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків:
податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування;
акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;
5) у разі проведення зустрічної звірки;
6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.
Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.
Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
Інформація на запит контролюючого органу надається Національним банком України, іншими банками безоплатно у порядку і обсягах, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність".
Порядок отримання інформації контролюючими органами за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України.
Отже, чинне законодавство не покладає на відповідача обов'язок відображення в запиті на отримання податкової інформації деталізованої інформації про яку зазначає позивач, а відтак у останнього виник обов'язок з її надання.
Окрім цього, в матеріалах справи міститься постанова СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві від 24.12.2014р. про призначення позапланової документальної перевірки позивача.
З огляду на викладене, суд приходить до переконання про наявність підстав для винесення наказу №957 від 13.05.2015р. про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача.
Також, суд критично ставиться до доводів позивача про наявність підстав для не допуску службових осіб контролюючого органу до проведення перевірки з огляду на таке.
Відповідно до п. 81.1, 81.2 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.
Під час розгляду адміністративної справи встановлено, що наказ №957 від 13.05.2015р. та направлення на перевірку №1015 були отримані головним бухгалтером ТОВ «Текс Україна» Панасенко Г.В. 14.05.2015р., що є уповноваженою особою позивача.
Також 14.05.2015р. відповідачем складено акт №115/26-54-22-02/34538332 про відмову у наданні документів для перевірки.
В подальшому, позивач листом від 15.05.2015р. №34 повідомив відповідача про відмову у допуску до перевірки через відсутність зазначення конкретних підстав для її проведення та відсутність всіх документів для проведення контролюючим органом перевірки.
Проте суд, не може погодитися з такими доводами, оскільки позивачу було надано сві необхідні документи, про що свідчать підписи уповноваженої особи на них, а факт ненадання інших документів та відомостей, окрім тих, які зазначені в п. 81.1 статті 81 ПК України не дає права платнику податків відмовити в допуску до перевірки.
Окрім цього, факт пред'явлення службовими особами, зазначеними в направленні на перевірку, службових посвідчень матеріалами справи не підтверджений, відповідні докази, які б доводили такі обставини, позивачем суду надано не було, а на виконання приписів п. 81.2 ПК України акт, який засвідчує факт відмови 14.05.2015р. не складався.
Як вбачається з акту, складеного за наслідками перевірки, до висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, відповідач дійшов в результаті аналізу наявних в ДПІ матеріалів податкової інформації, що надійшла від ДПІ контрагентів, даних АІС «Податковий блок», АІС «Аудит» та звітних декларацій платника податків, наданих до ДПІ, через ненадання позивачем до перевірки первинних та інших документів.
З матеріалів перевірки вбачається, що позивачем укладено ряд господарських договорів з ТОВ «Про Сервіс» та ТОВ «Еко Сервіс» та виписано податкові накладі на суму ПДВ 2 932 223грн. - ТОВ «Про Сервіс», на суму ПДВ 2 059 062грн. - ТОВ «Еко Сервіс».
У той же час, відповідачем отримано постанову від 25.12.2014 старшого слідчого з ОВС першого відділу кримінальних розслідувань СУФР ГУ ДФС у м. Києві лейтенанта податкової міліції Попача І.М. про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ «Текс Україна» по взаємовідносинах з ТОВ «ПРО СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 33153611) за період з 01.03.2012 по 31.03.2015, з якої вбачається, що згідно матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32014100000000226, за фактом умисного ухилення від сплати податків, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, встановлено, що службові особи підприємств-імпортерів: ТОВ «Пан Груп», ТОВ «Фрутарт», організували та реалізували незаконну схему, направлену на умисне ухилення від сплати податків при імпорті фруктів та овочів на територію України, шляхом частини їх фактичної реалізації за готівкові кошти, без відображення в бухгалтерському обліку та податковій звітності, а сформований податковий кредит по ПДВ при проведенні операцій з імпорту в подальшому відображається в податковій звітності у підприємств реального сектору економіки, з метою незаконного формування останніми податкового кредиту по ПДВ, завищення валових витрат. Службовими особами вказаних підприємств реалізовується податковий кредит з ПДВ за рахунок імпортних операцій на підприємства-контрагенти, де по ланцюгу постачання відбувається «перелом» товарів, тобто службовими особами вказаних СГД купуються ТМЦ одного виду, а реалізуються підприємствами-покупцями зовсім інші товари. Серед підприємств-покупців вказано ТОВ «ПРО СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 33153611), що є постачальником ТОВ «Текс Україна».
Відповідно до інформаційної системи Єдиного державного реєстру податкових накладних (ЄРПН), перевіркою реєстрації податкових накладних встановлено, що ТОВ «Текс Україна» задекларовано у складі податкового кредиту відповідних періодів суми ПДВ на підставі податкових накладних, не зареєстрованих в ЄРПН (сума ПДВ в одній податковій накладній менше 10 000 грн.), у зв'язку з чим неможливо встановити номенклатуру товарів (робіт, послуг) по спірним операціям.
На запити контролюючого органу (вих. від 12.01.2015 №201/10/26-54-15-01, від 30.01.2015 №1168/10/26-54-15-01, від 26.03.2015 №2768/10/26-54-15-01, від 10.04.2015 №8146/10/26-54-22-04, від 10.04.2015 №8169/10/26-54-22-03) щодо здійснених взаємовідносин позивача з платниками податків за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 не отримано документального підтвердження.
Позивачем не надано до перевірки документів, про що відповідачем складено акти про відмову у наданні посадовими особами ТОВ «Текс Україна» документів для перевірки від 14.05.2015 №115 та від 20.05.2015 №118.
Окрім цього, відповідачем надано копію акту №2638/26-55-22-07/32155487 від 01.09.2014р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Еко-Сервіс» щодо підстав господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2014р. по 31.08.2014р», яким не встановлено місцезнаходження вказаного суб'єкта за адресою реєстрації та факт здійснення ним фінансово-господарських операцій в тому числі з позивачем.
У той же час позивачем під час розгляду справи були надані суду наступні копії первинних документів: рахунки-фактура; податкові накладні; акти здачі-приймання.
Дослідивши надані документи та матеріали справи, суд не може їх прийняти до уваги з огляду на наступне.
У відповідності до статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.
У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
З метою перевірки обставин фінансово - господарської діяльної між позивачем та ТОВ «Про Сервіс» та ТОВ «Еко Сервіс» судом викликався як свідок керівник зазначених підприємств - ОСОБА_5
Проте, вказана особа в судове засідання не прибула, відповідних пояснень та їх документального підтвердження не надала, що підтверджує, на переконання суду, висновки контролюючого органу щодо неможливості постачання товарів та надання послуг саме цими контрагентами, оплата за які врахована позивачем при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.
До матеріалів справи директором ТОВ «Про Сервіс» та ТОВ «Еко Сервіс» ОСОБА_6 були надані письмові пояснення, відповідно до яких вона підтверджує факт реальності господарських операцій з ТОВ «Текс Україна».
Однак, зазначені письмові пояснення ОСОБА_6 суд не приймає до уваги, оскільки первинна документація зазначених підприємств нею не підписувалася.
Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Виходячи з вимог п.2 ст. 3 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704, первинні документи:
- це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-XIV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995р. за №168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями).
Враховуючи вищевикладене, позивачем не підтверджено фактичне здійснення постачання, приймання-передачі та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей по договірним взаємовідносинам з вказаними контрагентами.
Згідно з п. 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.
Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Згідно з п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.
Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Відповідно до п. 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Згідно з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Таким чином, розмір податкового зобов'язання продавця товарів (послуг) по господарським операціям, проведеним з кожним контрагентом - покупцем у окремому звітному періоді, має дорівнювати розміру податкового кредиту такого покупця, задекларованого за такий звітний період, що передбачає відображення покупцем отриманої податкової накладної у реєстрі отриманих податкових накладних цього звітного періоду.
Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
В ході розгляду справи судом встановлено, що операції між позивачем та ТОВ «Про Сервіс» та ТОВ «Еко Сервіс» не мали реального характеру. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів. Контрагентами перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою зниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.
Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.
Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Отже, на підставі вищевикладеного відповідач виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 12.06.2015р. №0003682202 та від 02.09.2015р. №0003462201, а тому адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Текс Україна» вважається таким, що не підлягає задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Текс Україна» відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя І.М. Погрібніченко
Повний текст постанови виготовлено 14.03.2016р.