17 березня 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/4835/15
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Єресько Л.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Шевченко О.С.,
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача Управління державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області - Квіти В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Управління державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -
29 грудня 2015 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області просив:
- визнати протиправними дії управління Міністерство внутрішніх справ у Полтавській області щодо відмови у перерахунку грошового утримання (заробітної плати) ОСОБА_1 за період з 03.05.1986 по 09.05.1986 протиправними;
- зобов'язати управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області провести перерахунок грошового утримання (заробітної плати) за період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ОСОБА_1 з 03.05.1986 по 09.05.1986 та видати довідку про грошове утримання з урахуванням перерахунку встановленого зразка.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що розрахунок грошового утримання (заробітної плати) за роботу по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за період з 03.05.1986 по 09.05.1986 не відповідає фактичним обставинам, оскільки відповідачем не враховано положення окремих нормативно-правових актів часів Радянського Союзу, з яких знято режим «секретно» та які є чинними.
Ухвалою суду від 24.02.2016 до участі у справі в якості другого відповідача залучено Управління державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (надалі - відповідач-2, УДАІ УМВС у Полтавській області).
15 березня 2016 року позивач надав уточнений адміністративний позов, в якому просив:
- визнати дії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області та Управління державної автомобільної інспекції в Полтавській області щодо відмови у перерахунку грошового утримання (заробітної плати) ОСОБА_1 за період з 03.05.1986 по 09.05.1986 протиправними;
- зобов'язати управління Міністерства внутрішніх справ України у Полтавській області, Управління державної автомобільної інспекції у Полтавській області провести перерахунок грошового утримання (заробітної плати) ОСОБА_1 за період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 03.05.1986 по 09.05.1986, з урахуванням постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07.05.1986 № 524-156; постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 № 665-195; Розпорядження Ради Міністрів СРСР від 23.05.1986 № 1031 та видати довідку про грошове утримання з урахуванням кратності, зони перебування, 100 % тарифної ставки, вихідні і святкові дні з оплатою у подвійному розмірі.
Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.
Відповідач Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в судове засідання явку свого уповноваженого представника не забезпечив, повідомлявся належним чином про дату, час та місце судового розгляду.
Представник УДАІ УМВС у Полтавській області проти задоволення позову заперечувала, вказувала, на правомірність та обґрунтованість відмови у перерахунку грошового забезпечення позивача. Стверджувала, що положення нормативних актів, із зазначенням яких позивач обґрунтував позовні вимоги, поширюють свою дію на працівників, безпосередньо зайнятих на роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а не на військовослужбовців органів внутрішніх справ, до числа яких входив позивач під час відрядження до м. Чорнобиль у 1986 році.
Третя особа в судове засідання свого уповноваженого представника не забезпечила, надіслала клопотання про розгляд справи за його відсутності.
За приписами частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатись і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
З огляду на викладене, суд вважав за можливе провести розгляд справи за відсутності відповідача, на підставі наявних матеріалів справи.
Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, представника УДАІ УМВС України у Полтавській області, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, є інвалідом ІІ групи (а.с. 8, 9).
У 1986 році позивач проходив службу на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби Лубенського взводу дорожньо-патрульної служби окремого дивізіону дорожньо-патрульної служби ДАІ УВС.
У період з 03.05.1986 по 09.05.1986 позивач виконував службові обов'язки по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 10).
19.06.2015 позивач звернувся до начальника УДАІ УМВС України у Полтавській області із заявою про проведення перерахунку заробітної плати за час роботи-служби на Чорнобильській АЕС з 03.05.1986 по 09.05.1986 у відповідності до чинного законодавства на підставі постанов уряду, інструкцій та наказів (а.с. 12).
Листом від 21.07.2015 №11/8-3695 відповідач повідомив ОСОБА_1, що відповідно до постанови ЦК КПРС 07.05.1986 № 524-156, яка діяла у період з 26.04.1986 по 23.05.1986 нарахований та виплачений посадовий оклад у подвійному розмірі, що зазначено в особовій картці грошового забезпечення за 1986 рік. Зазначено також, що оскільки щомісячне преміювання осіб рядового і начальницького складу органів (підрозділів) МВС на той час не проводилося, чинність пп. 4 п. 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 № 207/7 (щодо преміювання працівників підприємств, організацій та установ, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобігання забрудненню навколишнього середовища) на осіб, які приймали безпосередню участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не поширювалось. Тому у здійсненні перерахунку грошового забезпечення за період несення служби у 1986 році в зоні відчуження ОСОБА_1 відмовлено.
Обгрунтовуючи неохідність звернення до суду, позивач пояснював, що має намір змінити вид пенсії, а саме перейти з пенсії військовослужбовця, яку зараз отримує, на пенсію, передбачену Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Наведене стало передумовою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам сторін, суд виходить з наступного.
Умови оплати праці в період виконання позивачем робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС визначалися постановами та розпорядженнями Ради Міністрів СРСР та УРСР у залежності від категорії працюючих (працівники, особи рядового та начальницького складу, військовозобов'язані, призвані на збори, військові строкової служби) та місця знаходження працівника залежно від встановлених зон в період виконання цих робіт (1-ша, 2-га, 3-тя зони небезпеки, зона іонізуючого випромінювання (30-ти кілометрова зона).
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
В силу положень статті 70 зазначеного Закону громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, мають право захищати у відповідних державних, судових органах, зокрема, свої законні інтереси.
Як зазначено у листі Міністерства праці та соціальної політики України від 13.04.2001 №03-3/1652-018-2 "Про оплату праці у зоні відчуження ЧАЕС у 1986-1990 років осіб, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища", листом Держкомпраці УРСР від 13.06.1989 №10-769 повідомлено про зняття грифу "секретно" з постанов ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07.05.1986 №524-156, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 №665-195, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29.12.1987 №1497-378, розпоряджень від 03.09.1986 №1767-рс і від 11.12.1986 №2488-рс. Повідомлялось також, що розсекречуються прийняті до виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 08.05.1986 №168-5, від 10.06.1986 №207-7, розпорядження Ради Міністрів УРСР від 10.09.1986, від 16.12.1986 №694-рс, від 06.01.1988 №12-рс та листи Держкомпраці УРСР, якими доводились зазначені рішення Ради Міністрів УРСР: №4с від 09.05.1986, №58с від 11.06.1986, №132с від 16.09.1986, №179с від 25.12.1986, №8с від 22.01.1988. Знято гриф секретності з низки інших нормативних актів, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.
Постанова Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС "Про умови оплати праці та матеріального забезпечення, працівників підприємств, організацій і установ, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобігання забрудненню навколишнього середовища" від 05.10.1986 №665-195 передбачає встановлення за працівниками, направленими для виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобігання забрудненню навколишнього середовища, збереження середньої заробітної плати.
Оплата праці робітників і службовців (відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори), за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 №207-7 (абзац четвертий пункту 1 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 №665-195) провадилась у III, II, I зонах небезпеки у 4-кратному, 3-кратному та 2-кратному розмірі (із врахуванням 100 % тарифної ставки), виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи.
Разом з тим, розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 року № 964 передбачалася оплата праці працівників підприємств, організацій і установ (надалі - підприємств), розташованих у зоні ЧАЕС, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, у III, II, I зонах небезпеки у 5-, 4-, 3-кратному розмірах в порівнянні з нормами, встановленими діючим законодавством.
Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 №665-195 "Про оплату праці і матеріальне забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища" (постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 №207-7) надано право керівникам міністерств і відомств і їх заступникам здійснювати оплату праці працівників, зайнятих на роботах по ліквідації наслідків аварії у відповідних зонах небезпеки, у розмірах, передбачених розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 року № 964.
На виконання розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 № 964 рс наказом МВС СРСР № 0149 від 26.05.1986 дозволено Міністру внутрішніх справ УРСР здійснювати виплати грошового утримання військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу, зайнятих на роботах у І- ІІІ зонах небезпеки такому порядку: ІІІ зона - п'ятикратний розмір, ІІ зона - чотирьохкратний розмір, І зона - трьохкратний розмір у порівнянні з діючими законодавством нормами.
Пунктом 1 Постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07.05.1986 №524-156 "Про умови оплати праці й матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської АЕС" передбачено підвищення тарифних ставок (посадових окладів) працівників підприємств і організацій, безпосередньо зайнятим на роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, до 100%.
Постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 №665-195 (постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 №207-7) дозволено підприємствам залучати працівників на роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження і запобіганням забрудненню навколишнього середовища, у вихідні і святкові дні з оплатою у подвійному розмірі.
Виходячи з пункту 1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС від 07.05.1986 №524-156, пунктів 1, 4 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 05.06.1986 №665-195, пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Української республіканської Ради професійних Спілок від 10.06.1986 №207-7, оплата за роботу у зонах небезпеки провадиться з урахуванням кратності зони небезпеки по тарифній ставці (посадовий оклад + оклад за спеціальне звання), підвищеної у два рази (накази МВС СРСР від 11.05.1986 №0130 та від 30.06.1986 №0189, вказівка МВС СРСР від 30.05.1986 №35з).
Статтею 3 Закону України "Про правонаступництво України" передбачено, що закони та інші нормативні акти відповідних установ СРСР діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, прийнятим після проголошення незалежності України. Порядок та умови оплати праці осіб, що приймали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, визначено переліченими вище нормативно-правовими актами, що є діючими на даний час.
Згідно вимог статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
*Тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Враховуючи наведене, суд відхиляє як необґрунтовані посилання відповідача на те, що на військовослужбовців органів УВС не поширює дію положення пункту 1 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 05.06.1986 №665-195, пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Української республіканської Ради професійних Спілок від 10.06.1986 №207-7.
Окрім того, зважаючи на особливий статус осіб, відряджених до зони Чорнобильської АЕС, безпідставними на переконання суду є доводи відповідача про необхідність застосування при розрахунку грошового забезпечення позивача за період з 03.05.1986 по 09.05.1986 лише вимог Положення про грошове утримання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженого наказом МВС СРСР від 19.03.1984 №090 та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 23.10.1973 № 778.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 у період з 03.05.1986 по 09.05.1986 виконував службові обов'язки у зоні Чорнобильської АЕС загалом 7 діб (а.с. 10).
Як встановлено зі змісту витягу з наказу Управління внутрішніх справ виконкому Полтавської обласної ради народних депутатів від 31.05.1986 №56 "По особовому складу" на дату відрядження до м. Чорнобиль позивач перебував на посаді сержанта міліції - інспектора дорожньо-патрульної служби Лубенського взводу дорожньо-патрульної служби окремого дивізіона дорожньо-патрульної служби ДАІ УВС (а.с. 11).
З урахуванням зазначеного, враховуючи складні умови робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, суд дійшов висновку, що розрахунок грошового забезпечення позивача за період з 03.05.1986 по 09.05.1986 має проводитись з урахуванням приписів всіх зазначених вище нормативних актів, якими врегульовано порядок оплати праці робітників та службовців з подвійною оплатою за роботу у вихідні дні, з урахуванням кратності зони небезпеки.
Разом з цим, як встановлено зі змісту довідки УДАІ УМВС України в Полтавській області від 18.05.2015 № 71 (а.с. 63), при розрахунку грошового утримання позивача враховано збережену та нараховану за основним місцем служби середню заробітну плату (грошове забезпечення) в розмірі 36,75 крб за 7 діб з розрахунку середньоденного грошового забезпечення (з посадового окладу, окладу за спеціальне звання та надбавки за вислугу років) - 5,16 крб; з одинарного посадового окладу застосовано кратність 3 по 2 зоні небезпеки (знижену на одиницю по п. 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 № 207-7) у зв'язку зі збереженням за місцем служби середньомісячного грошового забезпечення у розмірі 108,36 грн за 7 днів перебування в 2 зоні небезпеки.
Будь-які інші нарахування УМНС України в Полтавській області не здійснювались.
Постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846).
У відповідності до пункту 7 вказаного Порядку, до заяви про призначення пенсії за віком додається, у тому числі, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, форма якої затверджена постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 №122; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (при призначенні пенсії із використанням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Таким чином, неврахування при розрахунку грошового забезпечення позивача за період перебування останнього у зоні Чорнобильської АЕС вищенаведених вимог безпосередньо впливає на призначення пенсії ОСОБА_1
Суд відхиляє посилання відповідача на те, що у позивача відсутнє право на нарахування подвійного посадового окладу та окладу за спеціальне звання з огляду на те, що подвійність окладу замінено на кратність, оскільки вони ґрунтуються на припущенні, натомість нормативно-правові акти, що передбачали виплату посадового окладу та окладу за спеціальне звання в подвійному розмірі, діяли одночасно із нормативно-правовими актами, які встановлювали кратність оплати за зонами небезпеки, та не суперечили одне одному. Також суд оцінює критично доводи відповідача про те, що кратність підлягає зменшенню на одиницю у разі збереження за місцем роботи середньомісячного заробітку, оскільки таких вимог чинні нормативно-правові акти не містили.
Доводи відповідача про відсутність підстав для оплати вихідного та святкового дня позивача у подвійному розмірі з огляду на те, що за роботу у вихідні та святкові дні працівникам органів внутрішніх справ надавався інший день відпочинку, суд вважає непідтвердженими, оскільки відповідачем не надано доказів того, що позивачу надавалися такі дні відпочинку за роботу у зоні ЧАЕС 4, 9 травня 1986 року (неділя травня та святковий день - 9 травня), крім того, у зоні ЧАЕС діяв 6 - денний (36-годинний) робочий тиждень, що визначено в тому числі, у довідці від 18.05.2015 (а.с. 63), тому враховуючи положення Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 №665-195 і постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 №207-7, оплата праці за роботу у неділю та святковий день підлягала у подвійному розмірі.
За вищенаведених обставин, суд відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача про відсутність підстав для перерахунку грошового забезпечення позивача за період перебування останнього у зоні ЧАЕС.
За приписами частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України з метою повного захисту прав позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визначити кратність виплати грошового утримання у зв'язку із перебуванням у ІІ зоні небезпеки - чотирьохкратний розмір відповідно до розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 № 964 рс та наказа МВС СРСР № 0149 від 26.05.1986, замість кратності три, яку просив позивач без урахування вищевказаних розпорядження Ради Міністрів СРСР та наказу МВС СРСР.
Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та, обираючи належний спосіб захисту прав позивача, вийшовши за межі позовних вимог з метою повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними відмову УДАІ УМВС України в Полтавській області у проведенні перерахунку грошового забезпечення позивача, зобов'язати УДАІ УМВС України в Полтавській області провести перерахунок грошового утримання ОСОБА_1 за період роботи останнього по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 03.05.1986 по 09.05.1986 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07.05.1986 № 524-156, постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 № 207-7, постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 № 665-195, розпорядження Ради Міністрів СРСР від 23.05.1986 № 1031, розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 № 964 рс, та видати довідку про грошове утримання з урахуванням 100 % тарифної ставки, коефіцієнту кратності 4 за перебування у ІІ-й зоні небезпеки ЧАЕС; подвоєння оплати в вихідні дні 4, 9 травня 1986 року з урахуванням коефіцієнту кратності 4 за перебування в ІІ-й зоні небезпеки ЧАЕС.
Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Управління державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати відмову Управління державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області у перерахунку грошового утримання (заробітної плати) ОСОБА_1 за період з 03 травня 1986 року по 09 травня 1986 року протиправною.
Зобов'язати Управління державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області провести перерахунок грошового утримання (заробітної плати) ОСОБА_1 за період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 03.05.1986 по 09.05.1986 з урахуванням нормативних документів: постанови ЦК КПРС, Президії Верховної ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07.05.1986 № 524-156, постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 № 207-7, постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 № 665-195, розпорядження Ради Міністрів СРСР від 23.05.1986 № 1031, розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 № 964 рс, та видати довідку про грошове утримання з урахуванням 100 % тарифної ставки, коефіцієнту кратності 4 за перебування у ІІ-й зоні небезпеки ЧАЕС; подвоєння оплати у вихідні дні 4, 9 травня 1986 року з урахуванням коефіцієнту кратності 4 за перебування в ІІ-й зоні небезпеки ЧАЕС.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови в повному обсязі
Повний текст постанови складено 21 березня 2016 року.
Суддя Л.О. Єресько